Dicrostonyx torquatus
| Dicrostonyx torquatus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Хом'якові (Cricetidae) |
| Підродина: | Щурові (Arvicolinae) |
| Рід: | Dicrostonyx |
| Вид: | D. torquatus
|
| Біноміальна назва | |
| Dicrostonyx torquatus (Pallas, 1778)
| |
Dicrostonyx torquatus — вид мишоподібних ссавців з родини хом'якових.
Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Довжина тулуба й голови від 8.8 до 14.0 см, довжина хвоста від 1.1 до 2.1 см, вага від 63 до 155 грамів. Верх літнього хутра від сірого до сіро-коричневого забарвлення з червонуватими відтінками. Червонуваті відтінки найчастіше трапляються в західній частині ареалу. Завдяки змішаним чорним, рудим і світло-сірим волоскам, хутро виглядає строкатим. Нижній бік тіла переважно від світло-коричневого до світло-оранжевого. Помаранчево-коричневий комір є виразним не у всіх екземплярів. Зимове хутро повністю біле[1].
Середовище проживання[ред. | ред. код]
Вид населяє арктичну й субарктичну тундру й лісотундру від Білого моря, на заході Росії, до Чукотського півострова, на північному сході Сибіру та Камчатки; включаючи Нову Землю та Новосибірські острови, Північний Льодовитий океан, але за винятком острова Врангеля[2].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Живе колоніями з простими норами вздовж шляхів харчування; є гніздові та насіннєві камери, що використовуються колективно. Діяльність багатофазна; активність може проявляти в будь-який час доби. Харчується пагонами і листям верб і берез, рослинністю і ягодами морошки, чорниці великої та інших видів. Буває 2–3 виводки на рік по 5–6 дитинчат. Мігрує[2].
Загрози й охорона[ред. | ред. код]
Наразі серйозних загроз немає, але зміна клімату може загрожувати цьому виду в майбутньому. Вид проживає на кількох заповідних територіях[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wilson, D. E.; Lacher, Th. E. Jr,; Mittermeier, R. A. Handbook of the Mammals of the World, Volume 7: Rodents II. — Lynx Edicions, 2017. — С. 298, 299. — ISBN 9788416728046. (англ.)
- ↑ а б в Tsytsulina, K.; Formozov, N.; Sheftel, B. (2016). Dicrostonyx torquatus. The IUCN. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 11.01.2022.
|