ICE 3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ICE 3
ICE 3
Основні дані
Роки виробництва 1997 - наш час
Країна виробництва Німеччина Німеччина
Виробник Siemens, Bombardier
Побудовано поїздів 84
Технічні дані
Рід струму і напруга
у контактній мережі
BR403: змінний 15 кВ 16,7 Гц;
BR406: змінний 25 кВ 50 Гц, змінний 15 кВ 16,7 Гц, постійний 1,5 кВ, постійний 3 кВ
Пасажиромісткість 356/362 осіб
Матеріал вагона алюміній
Маса 409 т, 435 т (в залежності від модифікації)
Конструкційна швидкість 330 км/год
Довжина вагона 200,84 м
Ширина 2950 мм
Висота 3890 мм
Ширина колії 1435 мм
Тип ТЕД асинхронний
Експлуатація
Країна експлуатації Німеччина Німеччина, Швейцарія Швейцарія, Франція Франція, Австрія Австрія, Нідерланди Нідерланди, Бельгія Бельгія
Роки експлуатації 2000 — нині
CMNS: ICE 3 у Вікісховищі

ICE 3 — третє серійне сімейство німецьких швидкісних електропоїздів ICE. Чотири поїзди ICE International належать Nederlandse Spoorwegen . На основі ICE 3 Siemens розробив новий тип поїзда Siemens Velaro.

50 з 67 одиниць працюють в Німеччині (BR 403). 17 одиниць (у тому числі чотири з Nederlandse Spoorwegen) є сумісним з іншими системами і виконують рейси також в Нідерланди та Бельгію (BR 406).

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Michael Krische: ICE — InterCityExpress — ICE 1 · ICE 2 · ICE 3 · ICE TD · ICE T · ICE S, GeraNova Verlag, ISBN 3-7654-7110-0
  • Heinz Kurz: InterCityExpress. Die Entwicklung des Hochgeschwindigkeitsverkehrs in Deutschland. EK-Verlag, Freiburg 2009, ISBN 978-3-88255-228-7