Pectobacterium carotovorum

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Pectobacterium carotovorum
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Proteobacteria
Клас: Gamma Proteobacteria
Ряд: Enterobacteriales
Родина: Enterobacteriaceae
Рід: Pectobacterium
Вид: Pectobacterium carotovorum
Біноміальна назва
Pectobacterium carotovorum
(Jones 1901) Waldee 1945 (AL 1980) emend. Hauben et al. 1999 emend. Gardan et al. 2003
Синоніми
Erwinia carotovora
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 554
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pectobacterium carotovorum

Pectobacterium carotovorum — грам-негативна паличкоподібна бактерія родини Enterobacteriaceae, облігатний паразит рослин та небезпечний фітопатоген з широким колом хазяїв, зокрема викликає м'яку гниль та чорну ніжку картоплі.

Таксономічне положення[ред.ред. код]

Вид був вперше описаний в 1901 році під назвою Bacillus carotovorus[1], в 1923 році запропонована назва Erwinia carotovora[2] (ухвалена в 1980 році), а в 1927 році Bacterium carotovorum[3] (так і не була ухвалена). В 1945 році частина видів роду Erwinia, включаючи E. carotovora, були перенесені до нового роду Pectobacterium[4] (ухвалений в 1980 році), що, проте, перестав використовуватися наприкінці 1990-тих років[5]. В 1998 році Хаубен з співавторами знову запропонували відновити його на основі дослідження 16S рРНК[6]. Зараз, проте, залишаються сумніви щодо доцільності такого відновлення[7] і тому для виду застосовуються обидва синоніми[8], а його класифікація продовжує переглядатися. Зокрема було запропоновано надати ранг видів кільком підвидам цього виду як P. atrosepticum, P. betavasculorum і P. wasabiae[9].

Патогенез[ред.ред. код]

Pectobacterium carotovorum може вражати досить широке коло хазяїв, серед яких морква, картопля, помідор, салат, гарбузові, цибуля, перець та інші, викликаючи хворобу майже у всіх тканинах враженої рослини. Це дуже економічно важливий патоген в термінах збитку після збору врожаю та є типовою причиною псування збережених фруктів та овочів, це псування відоме як «м'яка гниль» або «бактеріальна м'яка гниль» (BSR). Більшість рослин залишаються стійкими до хвороби, проте бактерія легко вражає рослину у випадку механічних пошкоджень, а розвитку інфекції сприяють висока вологість та температури біля 30 °C. Фактори вірулентності включають пектинази, целлюлази, протеази, ліпази, ксиланази і нуклеази, що допомогають паразиту приникати та розповсюджуватися в тілі рослини-хазяїна (разом з типовішими факторами).

Хвороба найчастіше починається після певних сільськогосподарських робіт, що викликають пошкодження рослини, наприклад, обрізання верхівки. Хоча патоген здатний проникнути через будь-яку рану, частіше це трапляється саме через верзівку. Пошкоджені тканини рослини швидко стають бурими та перетворюються на м'яку знилосну масу, що має характерний запах. Листя навколи гниючих стебел зав'ядають, пізніше гниль переходить і на них, сперше розповсюджуючись уздовж судин. Якщо вражені частини рослини збираються разом із врожаєм, патоген продовжує розвиватися і у сховищі[10].

Посилання[ред.ред. код]

  1. Jones, L.R. «Bacillus carotovorus n. sp., die Ursache einer weichen Faulnis der Mohre.» Zentrabl. Bakteriol. Parasitenk. Infektionskr. Hyg. Abt. II (1901) 7:12-21
  2. Bergey, D.H., Harrison, F.C., Breed, R.S., Hammer B.W., and Huntoon, F.M. Bergey's Manual of Determinative Bacteriology, 1st ed. (1923) The Williams and Wilkins Co., Baltimore, pp. 1-442
  3. Lehmann, K.B., and Neumann, R. Bakteriologie insbesondere Bakteriologische Diagnostik. II. Allgmeine und spezielle Bakteriologie 7 Aufl. (1927) J.F. Lehmann, Munchen
  4. Waldee, E.L. «Comparative studies of some peritrichous phytopathogenic bacteria.» Iowa State Coll. J. Sci. (1945) 19:435-484
  5. Определитель бактерий Берджи. В 2-х т. Пер. с англ./Под ред. Дж. Хоулта, Н. Крига, П. Снита, Дж. Стейли, С. Уилльямса. — М.: Мир, 1997.
  6. Hauben, L., E. R. B. Moore, L. Vauterin, M. Steenackers, J. Mergaert, L. Verdonck, and J. Swings. 1998. Phylogenetic position of phytopathogens within the Enterobacteriaceae. Syst. Appl. Microbiol. 21:384-397. [1]
  7. Mee-Ngan Yap, Jeri D. Barak, and Amy O. Charkowski (2004). «Genomic Diversity of Erwinia carotovora subsp. carotovora and Its Correlation with Virulence». Applied and Environmental Microbiology 70 (5). с. 3013–3023. 
  8. Waleron M, Waleron K, Podhajska AJ and E. Lojkowska 2002. Genotyping of bacteria belonging to the former Erwinia genus by PCR-RFLP analysis of a recA gene fragment Microbiology , 148, 583—595
  9. Louis Gardan, Cécile Gouy, Richard Christen and Régine Samson (2003). «Elevation of three subspecies of Pectobacterium carotovorum to species level: Pectobacterium atrosepticum sp. nov., Pectobacterium betavasculorum sp. nov. and Pectobacterium wasabiae sp. nov.». Int J Syst Evol Microbiol 53. с. 381—391. 
  10. «Bacterial soft rot». IPM Images. Архів оригіналу за 2013-06-27. 

Див. також[ред.ред. код]


Бактерія Це незавершена стаття з бактеріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.