Застосунок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прикладна програма, застосунок, застосовна програма (англ. application, application software; рос. приложение, прикладная программа) — користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача. Поняття введено, щоб підкреслити відмінність від операційної системи, драйверів, бібліотек, системних утиліт тощо (які забезпечують функціонування власне комп'ютерної системи та підтримують її працездатність) та засобів і середовищ розробки.

Застосунок у своїй роботі спирається на системне програмне забезпечення і використовує (застосовує) концепції, функціональність і можливості, закладені у середовище, де він виконується: операційної системи, мов програмування, бібліотек, архітектурних шаблонів тощо.

Прикладами застосунків є текстовий процесор, графічний редактор, електронні таблиці, оглядач, поштовий клієнт або медіаплеєр. Іноді застосовується більш вільно для позначення будь-якої програми, включаючи користувацькі і системні. В інших контекстах може означати діловий офісний пакет, відділяючи тим самим такий тип програм від ігор та службових програм.

Термін в українській мові[ред.ред. код]

Слово «застосунок» у сенсі «прикладна програма» є неологізмом, який вперше використаний компанією Майкрософт для перекладу слова «application» у операційній системі «Microsoft Windows Vista». Раніше, в українській комп'ютерній термінології слово «застосунок» не зустрічалося, а словосполучення «application», «application program» традиційно перекладалося як «прикладна програма», або ж використовувалось слово «додаток», яке є буквальним перекладом російського «приложение».

Слід зауважити, що російський термін "приложение" у російській мові означає "програму для вирішення практичної задачі", "прикладання на практиці" (схоже значення має українське "приклад": прикладання якихось теоретичних положень до практичної задачі). Таким чином, у російській мові поняття "приложение" відбиває значення початкового англійського "application". Проте переклад українською російського "приложение" як "додаток" некоректний, оскільки не відображує початкової суті оригінального терміну (прикладання до вирішення практичної задачі), натомість неправильно означає нібито додатковість, другорядність програмного забезпечення. Тому використовувати слово "додаток" для узагальненого позначення прикладної програми значною мірою некоректно: прикладні програми не тільки не є "додатковими", другорядними- для користувача вони, як правило, і є тим головним програмним забезпеченням, заради якого використовується комп'ютер.

Складність з пошуком терміну і появою неологізму полягала у неможливості використати запозичення з англійської мови, оскільки термін аплікація вже був запозиченим і мав інше значення. Однак, слово «застосунок» так само має самостійне значення: це синонім до «застосування», що позначає скоріш процес, спосіб чи можливість використання об'єкта, ніж засіб чи інструмент.

Тепер термін «застосунок» дедалі частіше використовується в документації українських компаній, зокрема він вживається в інструкціях компанії Київстар (пор. Інструкція до телефону Київстар Aero, Розділ «Доступ до застосунків».)

Прикладні програми[ред.ред. код]

Прикладне програмне забезпечення — це програми, призначені для виконання конкретних завдань користувача. Прикладне програмне забезпечення (англ. application software) також прикладна програма, прикладне ПЗ, застосовна програма — частина програмного забезпечення, що потребує безпосередньої взаємодії та забезпечує користувачеві розв'язання певної задачі. Цим самим поняття прикладного ПЗ є протилежним до системного та іншого допоміжного ПЗ (наприклад операційна система), котрі «лише» забезпечують можливість виконання роботи, але не приносять безпосередньої користі користувачеві.

Наочним прикладом аналогічного поділу може бути електричний струм: електромережа не приносить прямої користі користувачеві, але забезпечує роботу електричних пристроїв, надаючи їм електроенергію, в свою чергу користувач використовує ці пристрої для вдоволення потреб, тобто отримує користь.

Проте таке чітке розмежування не завжди можливе, особливо у вбудованих системах (наприклад мобільний телефон або кавоварка) де програмне та апаратне забезпечення є єдиним цілим.

Окрім того, виробники системного ПЗ нерідко вбудовують також і прикладні програми, відомим прикладом є ОС Windows, де стандартно вбудовано велику кількість прикладного ПЗ. Ця практика не завжди відповідає вимогам користувачів певної системи.

Є чимало стандартизованого прикладного ПЗ, котре спрямовано на задоволення потреб якомога ширшого кола. Але значна частина прикладного ПЗ розробляється індивідуально «з нуля» або ж на основі стандартних програм для рішення вузьких завдань, наприклад: в межах однієї компанії чи галузі.

Типи прикладного програмного забезпечення[ред.ред. код]

  • Прикладне програмне забезпечення підприємств та організацій. Наприклад, фінансове управління, система взаємовідносин із споживачами, система постачання. До цього типу відносяться також відомче ПЗ підприємств малого бізнесу, а також окремі підрозділи великого підприємства (Керування транспортними витратами, служба IT підтримки).
  • Програмне забезпечення інфраструктури підприємства. Забезпечує загальні потреби у підтримці ПЗ підприємств. Це бази даних, сервери електронної пошти, керування мережею та безпекою.
  • Програмне забезпечення інформаційного робітника. Обслуговує потреби індивідуальних користувачів у створенні та керуванні інформацією. Це, як правило, керування часом, ресурсами, документацією, наприклад, текстові редактори, електронні таблиці, програми-клієнти для електронної пошти та блогів, персональні інформаційні системи та медіа редактори.
  • Програмне забезпечення для доступу до змісту. Використовується для доступу до тих чи інших програм або ресурсів без їх редагування (може включати й функцію редагування). Призначено для груп та індивідуальних користувачів цифрового контенту. Це, наприклад, медіа-плеєри, веб-браузери, допоміжні браузери та інше.
  • Освітнє програмне забезпечення за змістом близько до ПЗ для медіа та розваг, але на відміну від нього має чіткі вимоги по тестуванню знань користувача та відслідковуванню прогресу у вивченні того чи іншого матеріалу. Багато освітніх програм включають функції спільного користування та багатостороннього співробітництва.
  • Імітаційні програми. Використовуються для симуляції фізичних або абстрактних систем у наукових, освітніх або інших цілях.
  • Інструментальні програмні засоби у галузі медіа. Забезпечують потреби користувачів, що виробляють друковані або електронні медіа ресурси для інших споживачів, на комерційних або освітніх засадах. Це програми поліграфічної обробки, верстання, обробки мультимедіа, редактори HTML, редактори цифрової анімації, цифрового звуку та інше.
  • Прикладні програми для проектування та конструювання. Використовуються при розробці апаратного («залізо») і програмного забезпечення. Охоплюють автоматизований дизайн (computer aided design — CAD), автоматизоване проектування (computer aided engineering — CAE), редагування та компіляцію мов програмування, програми інтегрованих середовищ розробки (Integrated Development Environments), інтерфейси для прикладного програмування (Application Programmer Interfaces).

Посилання[ред.ред. код]

Комп'ютер Це незавершена стаття про комп'ютери.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.