Hotchkiss TT6/CC.2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Hotchkiss TT6/CC.2
Тип Бронетранспортер
Схема: моторне відділення спереду, управління - посередині, вантажне - ззаду
Історія використання
Оператори  Франція, Німеччина
Історія виробництва
Розробник Hotchkiss
Виготовлення З 1952
Характеристики
Вага 6,4 тонни
Довжина 3,8 м
Ширина 2,26 м
Висота 1,73 м
Обслуга 1 (Механік-водій)
Десант 5 ос

Броня Протипульна
Лоб: 7 мм
Головне
озброєння
75-мм безвідкатна гармата /ПТРК SS.11
Двигун TALBOT Essence 6-циліндровий на
170 к.с
Питома потужність 26,56 к.с/т
Підвіска Індивідуальна торсіонна
Дорожній просвіт 300 мм
Паливо 240 л
Операційна
дальність
300 км
Швидкість шосе: 65 км/год
бездоріжжя: 15-30 км/год

Hotchkiss TT6/CC.2 у Вікісховищі

Hotchkiss TT6/CC.2  - французька легка гусенична машина (бронетранспортер), що виробляється з 1952 року у Франції компанією Hotchkiss аж до кінця 1980-х років. У ФРН модифікація цього БТР випускалася під назвою Schützenpanzer SPz 11-2 Kurz аж до 1967 року.

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Hotchkiss TT6/CC.2[ред. | ред. код]

TT6  - бронетранспортер, який призначався для перевезення піхоти (до 6 десантників). Корпус машини повністю закритий завдяки зварюванню елементів бронювання. Товщина броні становила лише 7 мм, проте цього було достатньо для захисту екіпажу від уламків та кулеметів калібру 12,7 мм на відстані від 500 метрів. Армією ФРН використовувався під назвою SPz kurz, Hotchkiss (Bw) Transportpanzer (SPz 42-1).

SPz kurz, Hotchkiss (Bw) Transportpanzer (SPz 42-1)

Ходова частина являла собою 4 ковзанки з кожного боку, що кріпилися на індивідуальну підвіску торсіону. Маса машини становила 6,5 тонни, максимальна швидкість по шосе — 65-70 км/год.

CC.2 - цей варіант був спеціалізований для перевезення до 1 тонни вантажів. Відрізнявся більш незграбними формами, відкритим вантажним відділенням. Завдяки цьому в корпус було можливе встановлення 150-мм безвідкатної гармати[1] або ПТРК типу SS.11. Маса становила 6,4 тонни. Був екіпірований комплектом радіостанції SCR[2]. На базі цього транспортера було збудовано перший прототип легкого авіадесантного винищувача танків ELC під керуванням компанії AMX.

Engin Léger de Combat[ред. | ред. код]

ELC  - танк, випущений в 1955 році, відрізнявся від CC.2 відсутністю вантажного відділення як такого і наявністю вежі-каземату з 90-мм знаряддям, в якій розмістилися обидва члени екіпажу, водій та командир. На марші вежа обертатися на 360° не могла, стрілянина була можлива лише за повної зупинки. Середня маса танків усіх модифікацій становила 6,7 тонни[3].

ELC bis в музеї бронетехніки в Сомюрі

ELC bis  - у 1956-1961 проект ELC отримав нове шасі bis з 5 котками зменшеного діаметра з кожного боку та посиленням лобової броні до 40 мм. Маса танка збільшилась до 8,9 тонн. ELC bis мав двигун SOFAM потужністю 180 л. с. та шестиступінчасту КПП, що дозволяло йому досягати 80 км/год по шосе. У серію не пішов, єдиний відомий прототип знаходиться в резервному ангарі в музеї бронетехніки у Сомюрі, Франції.

Schützenpanzer SPz 11-2[ред. | ред. код]

БТР німецька модифікація. Від TT6 відрізнявся посиленим (до 15 мм) бронюванням та наявністю додаткового 5 катка з кожного боку. Бойові версії машини (БМП) мали гарматну вежу з 20-мм автогарматою Hispano-Suiza 820 [en] , тоді як інші (десантні, евакуаційні) мали повністю закритий корпус. Екіпаж БМП складався 5 з людей, а 164-сильний двигун дозволяв SPz 11-2 досягати до 58 км/год по шосе. Маса становила 8,2 тонни.

Spähpanzer I. C.

Spähpanzer I.C.

Spähpanzer IC  - легка розвідувальна машина з елементами винищувача танків, розроблена в 1956-1962 рр. на базі SPz 11-2. Було зроблено лише один прототип, зараз знаходиться в музеї німецької оборонної техніки Бундесверу. Мав екіпаж у 3 людини (водій, командир (також виконує роль навідника) і заряджає), 195-сильний двигун і 90-мм знаряддя бельгійського (французького) виробництва Mecar. Боєкомплект танка складався як з кумулятивних, так і з осколково-фугасних боєприпасів. Башта першого прототипу мала меншу висоту; у наступній модернізації башту привели до сучасного вигляду.

У ігровій індустрії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hotchkiss CC.2 with 150 mm recoilless rifle
  2. 1952 HOTCHKISS CC2. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  3. 1955 ELC AMX. Архів оригіналу за 22 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.