Spermophilus musicus
| Spermophilus musicus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Ховрах (Spermophilus) |
| Вид: | S. musicus
|
| Біноміальна назва | |
| Spermophilus musicus Ménétries, 1832
| |
Spermophilus musicus — вид гризунів з родини вивіркових. Ендемік Північного Кавказу (Карачаево-Черкесія і Кабардино-Балкарія, Росія)[1].
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Довжина тіла від носа до початку хвоста становить 205–240 мм, хвіст 34–50 мм. Колір спини коричнево-сірий з дрібними, нечітко вираженими іржаво-червоно-сірими плямами. Боки світло-коричнево-сірі з жовтим відтінкомм, а голова трохи темніша зі солом'яно-жовтими до коричнево-коричневих щоками й солом'яно-жовтими колами під очима. Черево від білувато-сірого до солом'яно-жовтого. Верхня сторона хвоста також сіро-коричневого кольору, нижня сторона світліша, а іноді червонувата; кінчик хвоста чорний або коричневий, іноді з домішкою білих волосків. Подібна морфологія хромосом, молекулярні й генетичні особливості, а також подібна вокалізація вказують на спорідненість S. musicus із S. pygmaeus; є припущення що S. musicus є підвидом S. pygmaeus[2].
Середовище проживання[ред. | ред. код]
Знайдений на висотах від 1000 до 3200 метрів н. р. м. Віддавайте перевагу високогірним лукам, пасовищам, а також злаковим і полиновим степам. Також трапляється на крутих схилах з ксерофітною рослинністю, високотравних субальпійських луках, ячмінних полях і водних луках.
Поведінка[ред. | ред. код]
Денний норний рослиноїдний вид. Харчується вегетативними частинами різних рослин, рідко вживає тваринну їжу. Нори не мають вертикальних проходів; більшість нір має просту будову: короткі основні ходи й одна гніздова кімната на глибині 30–40 см під землею. Іноді нори мають довгі проходи з безліччю роздвоєнь, додатковими виходами та однією чи кількома гніздовими кімнатами на глибинах 80–120 см під землею. Через різницю навколишнього середовища в гірських зонах сплячка закінчується в різний час, і відповідно, періоди спаровування, розмноження та розпорошення підлітків відрізняються. У ховрахів, які живуть на висотах 1200—1400 м сплячка закінчується в кінці березня; у ховрахів, які живуть на висотах 2500–3000 м сплячка закінчується на початку травня. Початок зимової сплячки також відрізняється, але залежить ще й від кількості накопиченого жиру. Старі самці й молоді самиці впадають у сплячку раніше, ніж самиці репродуктивного віку. Підлітки впадають у сплячку останніми. На нижчих висотах старі самці впадають у сплячку наприкінці серпня, але молодь активна до кінця вересня. На більших висотах молодь все ще активна до жовтня. Спаровування починається відразу після сплячки. Вагітність становить 22 дні. Розмір виводку — 2–4 дитинчат[1].
Загрози й охорона[ред. | ред. код]
Можливе погіршення середовища проживання через випас худоби за рахунок збільшення поголів'я худоби. Пересихання джерел води та посуха також загрожують цьому виду[1].
Ареал включає деякі заповідні території[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Tsytsulina, K. (2008). Spermophilus musicus. The IUCN. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 22.05.2021. (англ.)
- ↑ Thorington Jr, R. W.; Koprowski, J. L.; Steele, M. A.; Whatton, J. F. Squirrels of the world. — Baltimore : JHU Press, 2012. — С. 307. — ISBN 1421404699.
|