Авраменко Володимир Федорович
Авраменко Володимир Федорович | |
---|---|
Народився | 18 квітня 1959 (65 років) Кіровське, Сталінська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Діяльність | політик |
Членство | Верховна Рада України IV скликання |
Посада | народний депутат України[1] |
Нагороди | |
Ця біографічна стаття написана як резюме. |
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
IV скликання | |||
Партія регіонів | 14 травня 2002 | — | 25 травня 2006 |
Володимир Федорович Авраменко (нар. 18 квітня 1959, Кіровське, Донецька область, УРСР) — засновник і власник компанії АВК, заслужений працівник промисловості України, народний депутат України IV скликання, колишній член Партії регіонів.
Народився 18 квітня 1959 року в Кіровському (нині Хрестівка), Донецької області.
1981 року закінчив Донецький інститут радянської торгівлі за спеціальністю «інженер-механік машин і апаратів харчових виробництв»[2][3].
1982—1983 — проходив строкову службу в армії.[2]
1983—1991 — працює в різних закладах та установах Донецька.[4][5][6]
1991 — в Донецьку створює компанію «АВК»,[7] до 1995 року був її директором.[8]
1995—1998 — голова правління-директор ЗАТ «Донецька кондитерська фабрика».[6]
1998—1999 — директор концерну «АВК».[9]
1999 — директором ЗАТ «АВК».[9]
2000—2002 — директор ТОВ «Троянда», Київ.[10] з 2002 — голова ради директорів компанії «Полюс» у Макіївці.
2002—2006 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 54 (Донецька область).[11]
2007 — інвестував в EasyPay, небанківський оператор платіжних та фінансових сервісів. СЕО EasyPay — Олексій Авраменко, старший син Володимира. Різні джерела вказують що саме Володимир був засновником платіжної системи.[12][8][13]
У жовтні 2009 року отримав звання Заслужений працівник промисловості України.[3]
17 вересня 2015 р. придбав контрольний пакет акцій ПАТ Банк «ТРАСТ» — 72 % акцій у групи інвесторів.[13]
2014 року заснував ТОВ «АВК конфекшінері» у Києві, з 2014 час — СЕО компанії.
2002 — став народним депутатом від блоку «За Єдину Україну». Народний депутат України 4 скликання 05.2002-05.2006, виборчого округу № 54, Донецької області, партія «За єдину Україну!». До серпня 2002 року — член фракції «Єдина Україна».
З серпня 2002 по вересень 2005 року — член фракції «Регіони України».
З вересня 2005 до травня 2006 — член фракції «Партії регіонів».
Під час перебування на посаді Депутата Верховної Ради працював у[11]:
- Комітеті Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки;
- Тимчасовій спеціальної комісії Верховної Ради України з питань моніторингу виборчого законодавства;
- Комітеті з питань європейської інтеграції;
- Групі з міжпарламентських зв'язків з США, РФ, ПАР, Британією.
- Про внесення змін і доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 1082-3
- «Про Звернення Верховної Ради України до Парламентів, Урядів та громадськості держав — членів Європейського Союзу» № 1243
- «Про зміни у складі комітетів Верховної Ради України» № 1294
- "Про неприйнятність проекту Кодексу України «Про відходи» № 2042/П
- «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо інвестиційної складової оптового тарифу) № 2132
- «Про проведення парламентських слухань „Регіональна політика в Україні: реалії і перспективи розвитку“ (12 березня 2003 року)» № 2592
- «Про внесення змін до Закону України „Про податок на додану вартість“» (щодо операцій з ввезення (пересилання) підакцизних товарів) № 2596
- "Про внесення змін до Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» № 2626-2
Також вносив поправки в законопроєкти, що стосувалися, зокрема державного бюджету України 2003, 2004 та 2006 років.[14]
Проводить лекції в університетах[15].
2020 року передав 1 млн гривень Національному інституту раку для закупівлі обладнання у відділення дитячої онкології.[16]
На початку кар'єри підтримував фінансово чемпіона світу з шахів Руслана Пономарьова.[17][18][19]
Одружений, має двох синів.
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ а б Владимир Авраменко. Биография Авраменко. homopoliticus.com. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ а б Довідка: Авраменко Володимир Федорович. dovidka.com.ua. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ «Несолодкий» бізнес Авраменка опинився на межі краху, або Афера з багатьма відомими (укр.). Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ Авраменко Владимир Федорович. bp.ubr.ua (рос.). Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ а б Авраменко Владимир Федорович - Известные люди - Барфин.ru. Барфин. Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ Регулярна інформація - Smida. smida.gov.ua. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ а б Авраменко Владимир Федорович. LB.ua. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ а б Довідка: Авраменко Володимир Федорович. dovidka.com.ua. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ admin. Companies@UA: База компаний Украины - Companies.at.ua. Каталог финансово-промышленных групп Украины: //companies.at.ua/dir, досье на украинских олигархов и политиков: //companies.at.ua/board и списки компаний, которые им принадлежат: //companies.at.ua/publ. companies.at.ua (Russian) . Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ а б Народний Депутат України. web.archive.org. 27 березня 2008. Архів оригіналу за 27 березня 2008. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ Владимир Федорович Авраменко. politrada.com (рос.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ а б Володимир Авраменко - біографія, освіта, сім'я, кар'єра, компромат. MY.UA (укр.). Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ а б Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ Владимир Авраменко, основатель компании АВК, встретился со студентами Киево-Могилянской академии. www.avk.ua. Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ 1 000 000 грн. на благодійність: Володимир Авраменко передав Національному інституту раку довгоочікуване обладнання. www.avk.ua. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ Экс–чемпион мира по шахматам Руслан Пономарев: «Счастливый свитер, в котором я стал чемпионом мира, так больше ни разу и не надел». sport.fakty.ua (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ Руслан Пономарев: Я был молодой, уверенный, наглый - так и стал самым юным гроссмейстером мира. Террикон - Новости Футбола и спорта. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
- ↑ Руслан Пономарев: Я играл вслепую, а все говорили: «О, какой мальчик… Надо забирать». LB.ua. Процитовано 2 березня 2021.
- сайт ВРУ[недоступне посилання]