Макіївка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Макіївка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Донецька область | ||||
| Район/міськрада | Макіївська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 1413500000 | ||||
| Засноване | 1690 | ||||
| Агломерація | Донецько-Макіївська агломерація | ||||
| Статус міста | з 1925 року | ||||
| Поділ міста | 5 районів | ||||
| Населення | 387 609 | ||||
| Площа | 426 км² | ||||
| Густота населення | 909 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 86100-86180 | ||||
| Телефонний код | +380-6232 | ||||
| Координати | 48°3′20″ пн. ш. 37°57′40″ сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 214 м | ||||
| Водойма | Грузський | ||||
| День міста | остання неділя серпня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Макіївка | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 7,8 км | ||||
| - залізницею | 20 км | ||||
| - автошляхами | 13 км | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 605 км | ||||
| - залізницею | 867 км | ||||
| - автошляхами | 713 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 86157, Донецька обл., м. Макіївка, пл. Совєтська, 1, 22-22-45 | ||||
| Веб-сторінка | Макіївка | ||||
Макі́ївка — місто обласного підпорядкування в Україні, Донецька область, північно-східне передмістя Донецька. Макіївській міській раді підпорядковано 17 селищ міського типу, 8 сіл і 7 селищ.
Населення 389 589 мешканців (перепис 2001). (Населення міськради 432 830 мешканців). Залізнична станція. Місто засноване у 1690 році. Статус міста з 1917 року.
Колишні назви: Дмитріївський, Дмитріївськ (1917—1931).
Зміст |
[ред.] Історія
 |
Стаття містить мовні помилки.
Ви можете допомогти покращити цю статтю, виправивши їх.
|
[ред.] Дике поле
Макіївка — місто з давньою історією, на його території знайдено 147 пам'яток археології, серед яких одне з найстародавніших в Україні кам'яне рубило доби раннього палеоліту. У місті зафіксовано 75 курганів, що залишено кочовими народами: скіфами, сарматами, половцями та іншими.
Місто Макіївка (до 1931 року Дмитріївськ) засноване в 1690 році. Історія міста починається з козацьких поселень Ясинівка, Нижня Кринка, Землянки, Макіївка, Щеглово, розташованих на межі Катеринославської губернії та Області Війська Донського, коли за указом Азовської губернської канцелярії стародавнє запорізьке поселення Землянки було перетворено у державну військову слободу.
До середини XVIII територія південніше Бахмута знаходилася під контролем Кримського ханства і осіле населення тут практично було відсутнє (Див. "Статистичний опис.." нижче). Заселення цих територій почалося лише після закінчення російсько-турецької війни 1735—1739, коли за мирним договором 1774 Кримське ханство було підпорядковане Росії і Приазов'я увійшло до складу Російської Імперії.
[ред.] Область Війська Донського
В кінці XVIII в. нові землі були поділені на губернії, при цьому територія нинішньої Макіївки була віднесена до Області Війська Донського, східна межа якої була проведена по річці Кальміус. Територія ж на захід від Кальміуса відносилася до Новоросійської, а потім Катернославьскої губернії[1]:
Гранична межа, що означає нині коло землі Донських козаків, затверджена в 1786 році на карті, а в 1795 і 1796 роках проведена в натурі комісарами від губерній і з боку війська відрядженими; в цій межі живих урочищ вельми мало; велика частина її означаєтся межовою нарізкою. Вона йде в такому вигляді: від гирла Kaльміyca, що впадає в Азовське море, лівим берегом цієї річки до її вершини і потім сухою межею до р. Глечика; звідси лівим берегом р. Булавіна Колодязя, від вершини якого р. Mіуcoм і сухою межею до р. Кришталевої; далі сухою ж межею, що уривається балками і р. Кам'янкою, до р. Білої, правим берегом цієї річки до річки Сіверського Дінця, лівим берегом того до гирла р. Койсуга і вгору по ній; потім тягнеться більшою частиною суха межа, через річки: Деркул і Комишну, мимо вершин річок: Нагольної, Мелової, Калитви і Тихої, до берега річки Дону.
[ред.] ХІХ століття
В середині ХІХ століття в Макіївській волості почався видобуток кам'яного вугілля. Було побудовано декілька дрібних поміщицьких шахт, які в 1859 році об'єднані в Макіївську кам'яновугільну копальню. У 1885 році Іловайськім почата споруда труболиварного заводу на основі перевезеної з села Зуєвки ремонтний-механічної майстерні. У 1897 році московський купець Пешков недалеко від селища Крінічная заснував Ясиновській копальня.
У 1880-х роках була прокладена залізнична вітка «Макєєвка-ханженково-крінічная», а до початку XX століття закінчено будівництво на північ від Макіївки металургійного заводу «Уніон» з доменною і двома мартенівськими печами. Поблизу заводу в 1892 році виникло робоче селище Дмітрієвськ, яке стало торговельно-промисловим і культурним центром для окресних селищ і слободи. У 1897 році в Дмітрієвське проживало 7 207 жителів.
У середині XIX століття в Макіївці відкрито поклади вугілля, що коксується. Першу шахту побудовано у 1859 році. До 90-х років цього ж століття утворився Макіївський гірничий район із розвинутою мережею вугільних підприємств, який у 1904 році був реорганізований у гірничий округ. У 1907 році відкрито першу в Російській імперії районну гірничорятувальну станцію. На базі вугледобування почали розвиватися залізничний транспорт, металургійна, труболиварна й коксохімічна галузі промисловості.
Стрімкий розвиток міста, його індустріальної моці пов'язаний з довоєнним десятиріччям. У Макіївці на металургійному заводі збудовані перші вітчизняні механізовані доменна піч і блюмінг, відкрито єдиний в країні науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості. На 1941 рік у місті діють вже 60 підприємств. Макіївка забезпечує 12 % загальносоюзного вугледобування та 10 % виплавки металу.
Під час другої світової війни місто було зруйноване, а його економіці завдано величезної шкоди. Більше 30 тисяч мирних жителів міста загинули внаслідок масових розстрілів і повішень. 15 тисяч було насильно відправлено в Німеччину, 16611 солдат і офіцерів загинули на фронтах. 64 мешканці міста за героїзм і мужність були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 вересня 1977 року за великі успіхи, досягнуті трудящими міста в господарському і культурному будівництві, активну участь в боротьбі з німецькими загарбниками і в роки Другої світової війни і у зв'язку з 200-річчям з дня заснування (тоді датою заснування вважався рік 1777) місто Макіївка Донецької області нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Місто Макіївка розташоване в південно-східній частині України в межах 48 північної широти і 38 східної довготи, в 13 км від обласного центру м. Донецька.
Місто Макіївка — одне з промислових міст України, площею 425,7 кв. км. з населенням 418 тис. Мешканці міста представлені понад 100 національностями, більшість мешканців — українці та росіяни.
Макіївка є самостійною адміністративно-територіальною одиницею у складі Донецької області, містом обласного підпорядкування (постанова ВУЦВК від 02.07.1932).
Місто Макіївка має Статут територіальної громади м. Макіївки, котрий являється базовим нормативно-правовим актом громади, систематизованим зведенням принципів, норм, правил, традицій, що встановлюють порядок та процедуру здійснення місцевого самоврядування, відносини територіальної громади з державою та іншими суб'єктами права. Статут діє на всій території міста, має вищу юридичну силу відносно до інших актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування міста.
Місто має власну символіку — герб, прапор, гімн.
[ред.] Адміністративний поділ
Макіївка ділиться на 5 районів (в дужках зазначена кількість мешканців):
- Гірницький (107835)
- Кіровський (52768)
- Совєтський (53007)
- Центрально-Міський (94937)
- Червоногвардійський (81042)
Селища, що входять до складу міськради:
- Велике Оріхове
- Високе
- Вугляр
- Грузько-Зорянське
- Грузько-Ломівка
- Гусельське
- Землянки
- Колосникове
- Красний Октябр
- Кринична
- Лісне
- Маяк
- Межове
- Нижня Кринка
- Пролетарське
- Свердлове
- Ясинівка
[ред.] Екологія
За даними Центральної геофізичної обсерваторії Міністерства з надзвичайних ситуацій місто є найзабрудненішим серед всіх міст України. Рівень бензопірену в атмосфері перевищує допустимі показники в 4,5 рази і його концентрація з року в рік зростає. [2]
[ред.] Примітки
[ред.] Див. також
[ред.] Корисні посилання
- Офіційний сайт Всеукраїнського перепису населення: Макіївська міськрада
- Офіційний сайт Макіївської міської ради, виконавчого комітету, міського голови
[ред.] Джерела
|
|
||
|---|---|---|
| Райони: | Гірницький • Кіровський • Совєтський • Центрально-Міський • Червоногвардійський |  |
| Міста: | Макіївка | |
| Смт: | Велике Оріхове • Високе • Вугляр • Грузько-Зорянське • Грузько-Ломівка • Гусельське • Землянки • Колосникове • Красний Октябр • Кринична • Лісне • Маяк • Межове • Нижня Кринка • Пролетарське • Свердлове • Ясинівка | |
| Села: | Верхня Кринка • Красна Зоря • Липове • Молочарка • Новоселівка • Оріхове • Шевченко | |
| Селища: | Алмазне • Василівка • Леб'яже • Монахове • Новий Світ • Новомар'ївка • Новомосковське • Холмисте | |
|
|
||
|---|---|---|
| Райони | Амвросіївський · Артемівський · Великоновосілківський · Волноваський · Володарський · Добропільський · Костянтинівський · Красноармійський · Краснолиманський · Мар'їнський · Новоазовський · Олександрівський · Першотравневий · Слов'янський · Старобешівський · Тельманівський · Шахтарський · Ясинуватський |  |
| Міста обласного значення | Авдіївка · Артемівськ · Вугледар · Горлівка · Дебальцеве · Дзержинськ · Димитров · Добропілля · Докучаєвськ · Донецьк · Дружківка · Єнакієве · Жданівка · Кіровське · Костянтинівка · Краматорськ · Красний Лиман · Красноармійськ · Макіївка · Маріуполь · Новогродівка · Селидове · Слов'янськ · Сніжне · Торез · Харцизьк · Шахтарськ · Ясинувата | |
|
|||||||||||
