Макіївка

Населення 389 589 мешканців (перепис 2001). (Населення міськради 432 830 мешканців). Залізнична станція. Місто засноване у 1690 році. Статус міста з 1917 року.

Колишні назви: Дмитріївський, Дмитріївськ (1917—1931).

Зміст

1 Історія
2 Адміністративний поділ
3 Дивись також
4 Корисні посилання
5 Джерела

[ред.] Історія

Місто Макіївка (до 1931 року Дмитріївськ) засноване в 1690 році. Історія міста починається з козацьких поселень Ясинівка, Нижня Кринка, Землянки, Макіївка, Щеглово, розташованих на межі Катеринославської губернії та Області Війська Донського, коли за указом Азовської губернської канцелярії стародавнє запорізьке поселення Землянки було перетворено у державну військову слободу. До початку 90-х років XIX століття на території Макіївської волості, у зв'язку з відкриттям і початком промислової розробки покладів кам'яного вугілля, формується Макіївський гірничий район і його адміністративний, торгово-промисловий і культурний центр — селище Дмитріївське, яке з часом стало основою міста Макіївка.

У липні 1917 року селище Дмитріївське отримало статус міста і стало центром Макіївського району. У лютому 1919 року Макіївський район було включено до складу Донецької губернії. У квітні 1922 року район як територіально-адміністративна одиниця ліквідований, а вся виконавча влада перейшла до міської ради. У 1931 році місто Дмитріївськ перейменовано на місто Макіївка.

Макіївка — місто з давньою історією, на його території знайдено 147 пам'яток археології, серед яких одне з найстародавніших в Україні кам'яне рубило доби раннього палеоліту. У місті зафіксовано 75 курганів, що залишено кочовими народами: скіфами, сарматами, половцями та іншими.

У середині XIX століття в Макіївці відкрито поклади вугілля, що коксується. Першу шахту побудовано у 1859 році. До 90-х років цього ж століття утворився Макіївський гірничий район із розвинутою мережею вугільних підприємств, який у 1904 році був реорганізований у гірничий округ. У 1907 році відкрито першу в Російській імперії районну гірничорятувальну станцію. На базі вугледобування почали розвиватися залізничний транспорт, металургійна, труболиварна й коксохімічна галузі промисловості.

Стрімкий розвиток міста, його індустріальної моці пов'язаний з довоєнним десятиріччям. У Макіївці на металургійному заводі збудовані перші вітчизняні механізовані доменна піч і блюмінг, відкрито єдиний в країні науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості. На 1941 рік у місті діють вже 60 підприємств. Макіївка забезпечує 12 % загальносоюзного вугледобування та 10 % виплавки металу.

Під час другої світової війни місто було зруйноване, а його економіці завдано величезної шкоди. Більше 30 тисяч мирних жителів міста загинули внаслідок масових розстрілів і повішень. 15 тисяч було насильно відправлено в Німеччину, 16611 солдат і офіцерів загинули на фронтах. 64 мешканці міста за героїзм і мужність були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 вересня 1977 року за великі успіхи, досягнуті трудящими міста в господарському і культурному будівництві, активна участь в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками і в роки Великої Вітчизняної війни і у зв'язку з 200-річчям з дня заснування (тоді датою заснування вважався рік 1777) місто Макіївка Донецької області нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Місто Макіївка розташоване в південно-східній частині України в межах 48 північної широти і 38 східної довготи, в 13 км від обласного центру м. Донецька.

Місто Макіївка — одне з промислових міст України, площею 425,7 кв. км. з населенням 418 тис. Мешканці міста представлені понад 100 національностями, більшість мешканців — українці та росіяни.

Макіївка є самостійною адміністративно-територіальною одиницею у складі Донецької області, містом обласного підпорядкування (постанова ВУЦВК від 02.07.1932).

Місто Макіївка має Статут територіальної громади м. Макіївки, котрий являється базовим нормативно-правовим актом громади, систематизованим зведенням принципів, норм, правил, традицій, що встановлюють порядок та процедуру здійснення місцевого самоврядування, відносини територіальної громади з державою та іншими суб'єктами права. Статут діє на всій території міста, має вищу юридичну силу відносно до інших актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування міста.

Місто має власну символіку — герб, прапор, гімн.

[ред.] Адміністративний поділ

Макіївка ділиться на 5 районів (в дужках зазначена кількість мешканців):

Гірницький (107835)
Кіровський (52768)
Совєтський (53007)
Центрально-Міський (94937)
Червоногвардійський (81042)

Селища, що входять до складу міськради:

[ред.] Дивись також

[ред.] Корисні посилання

[ред.] Джерела

Офіційний сайт Макіївської міської ради

п • о • р Донецька область
Райони	Амвросіївський · Артемівський · Великоновосілківський · Волноваський · Володарський · Добропільський · Костянтинівський · Красноармійський · Краснолиманський · Мар'їнський · Новоазовський · Олександрівський · Першотравневий · Слов'янський · Старобешівський · Тельманівський · Шахтарський · Ясинуватський
Міста обласного значення	Авдіївка · Артемівськ · Вугледар · Горлівка · Дебальцеве · Дзержинськ · Димитров · Добропілля · Докучаєвськ · Донецьк · Дружківка · Єнакієве · Жданівка · Кіровське · Костянтинівка · Краматорськ · Красний Лиман · Красноармійськ · Макіївка · Маріуполь · Новогродівка · Селидове · Слов'янськ · Сніжне · Торез · Харцизьк · Шахтарськ · Ясинувата