Партія регіонів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Партія регіонів»
Party of regions.jpg
Голова партії Володимир Рибак
Заснована/зареєстрована 6 листопада 1997
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія центризм[Джерело?]
Союзники, блоки Росія «Єдина Росія» [1]
, Україна КПУ [2][3]
Кольори блакитний, білий
Кількість членів 1 400 000[Джерело?]
Веб-сторінка [2]

«Па́ртія регіо́нів» (ПР) — українська політична партія, створена 26 жовтня 1997 року. Брала участь в українських парламентських виборах 1998 року під назвою Па́ртія регіона́льного відро́дження Украї́ни[4]. Була реформована в кінці 2001-го, коли партія об'єдналася з кількома іншими. Лідером партії є Володимир Рибак.[5] Партія стверджує, що ідеологічно захищатиме і відстоюватиме права етнічних росіян і тих, хто розмовляє російською мовою в Україні.

До листопада 2004 року партія підтримувала президента Леоніда Кучму, під час парламентських виборів 30 березня 2002 року вона приєдналася до проурядового альянсу «За єдину Україну».

Основний електорат Партії регіонів, виборча та фінансова бази партії розташовані переважно на сході й південному сході України, де політична сила користується значною підтримкою населення. Найбільша підтримка партії серед виборців спостерігається серед людей старше 45-ти років[6].

Ідеологія (програма)

Структура партії

  • Політрада. Секретар політради партії — Клюєв, обраний на V з'їзді Партії регіонів 19 квітня 2003. 29.03.2014 делегати з’їзду Партії регіонів (ПР) виключили ряд опальних очільників, серед них Клюєва не було[7][8].
  • Почесний голова партії — Янукович В. Ф. (після обрання Президентом склав повновеження голови, що перейшла Азарову М.Я.); статус почесного передбачав «довічний» титул; відкликаний від Януковича 29.03.2014[9]
  • політвиконком

Історія

Партія регіонального відродження України

Створена 26 жовтня 1997 року в Києві, зареєстрована Міністерством юстиції України 6 листопада 1997-го (свідоцтво № 939).

У Верховній Раді України в січні 1998 року було створено депутатську фракцію Партія регіонального відродження України (ПРВУ) (голова координаційної ради — Геннадій Самофалов). Партія брала участь у парламентських виборах 1998 р., проте здобула менше 1% голосів: представники ПРВУ були обрані до Верховної Ради за мажоритарними округами.

ПРВУ підписала заяву 8 червня 1999 року про створення блоку політичних партій на підтримку Леоніда Кучми на виборах Президента України — й увійшла до блоку «Наш вибір — Леонід Кучма!».

Голова ПРВУ Володимир Рибак разом із лідерами Партії праці (Валентин Ландік), партії «Солідарність» (Петро Порошенко), партії «За красиву Україну» (Леонід Черновецький) та Всеукраїнської партії пенсіонерів (Олексій Капуста) підписали 18 липня 2000 року заяву про намір об'єднати свої партії в єдину. Об'єднання відбулося 17 — 18 листопада того ж року, єдина організація отримала назву Партія регіонального відродження «Трудова солідарність України». Співголовами партії стали Володимир Рибак, Валентин Ландик та Петро Порошенко; останній, щоправда, свою партію не розпустив — та відійшов згодом від діяльності в лавах єдиної організації.

Партія регіонів

На III позачерговому з'їзді в березні 2001 року від надмірно довгої назви партії відмовилися на користь короткої — Партія регіонів. За недоцільне визнали й інститут співголів, з того часу у партії єдиний лідер.

З 2001 року Партію регіонів очолив Микола Азаров, який тоді обіймав посаду голови Державної податкової адміністрації України.

У 2002 році Азарова змінив Володимир Семиноженко. Того ж року Партія регіонів увійшла до виборчого блоку «За Єдину Україну!», який на парламентських виборах здобув 13% голосів (3-є місце після «Нашої України» та КПУ).

На V з'їзді Партії регіонів 19 квітня 2003 року її очолив Віктор Янукович. Головою Політради став Микола Азаров, а головою Політвиконкому — Володимир Рибак.

12 грудня 2003 року відбувся 1-й з'їзд Всеукраїнської громадської молодіжної організації «Союз молоді регіонів», очолив СМР Віталій Хомутиннік.

4 липня 2004 в Запоріжжі на VI з'їзді Партія регіонів висунула Віктора Януковича кандидатом на посаду Президента України.

В опозиції

Після обрання главою держави Віктора Ющенка Партія регіонів перейшла до опозиції. Офіційно це рішення було підтверджено 5 березня 2005 р. — на VII з'їзді партії. Проте восени 2005-го партійна фракція у Верховній Раді підтримала пропозицію Віктора Ющенка про призначення Юрія Єханурова прем'єр-міністром країни після відставки Юлії Тимошенко. У листопаді 2005 р. до складу Партії регіонів за принципом індивідуального членства увійшла партія Євгена Кушнарьова «Нова демократія». Сам Євген Кушнарьов увійшов до виборчого списку ПР під № 11 і був призначений головою виборчого штабу партії на парламентських виборах 2006 року.

Парламентські вибори 2006 року

Результати ПР на виборах до Верховної Ради 2006 року

На парламентських виборах 2006 року Партія регіонів здобула 32% голосів (1-е місце серед інших партій). Члени партії підтримали Олександра Мороза під час виборів голови Верховної Ради і разом з СПУ та КПУ створили парламентську більшість.

3 серпня 2006 р. в секретаріаті президента Ющенка відбулося підписання Універсалу національної єдності. Універсал підписали лідери всіх парламентських фракцій, окрім лідера БЮТ Юлії Тимошенко. Тоді ж Віктор Ющенко вніс на затвердження Верховної ради кандидатуру Віктора Януковича на пост прем'єр-міністра. 4 серпня 2006 р. лідер ПР був затверджений Верховної Радою прем'єр-міністром України. За Януковича одноголосно проголосували члени фракції «Партії регіонів», практично повністю фракції КПУ і СПУ і менше половини фракції «Наша Україна». В новому уряді «регіонали» отримали 8 міністерських портфелів з 23, зокрема посади усіх віце-прем'єрів.

Парламентські вибори 2007 року

Мітинг Партії регіонів у Києві. 2007 рік

Навесні 2007 р. в Україні почалася нова політична криза, результатом якої стали дострокові вибори. 02 липня 2007 Віктор Ющенко підписав указ про розпуск Верховної Ради України з посиланням на те, що в Раді немає опозиції, яка покинула парламент і не з'являлась туди. У цей же час лідер Партії регіонів, прем'єр-міністр України Віктор Янукович зібрав на екстрене засідання Кабінет міністрів, де прийняли рішення про невизнання такого указу президента і прийняли жорстку політику до президента.[Джерело?] У ці дні було подано подання від 53 народних депутатів до Конституційного суду України щодо неконституційності указу про розпуск Верховної Ради.

4 серпня 2007 року Партія регіонів провела свій ювілейний з'їзд. З'їзд Партії регіонів затвердив список кандидатів у депутати з 450 осіб на позачергові парламентські вибори 30 вересня.

На парламентських виборах 2007 року ПР здобула 34,37% голосів (перше місце серед інших партій і блоків, абсолютний рекорд за весь час проведення в Україні виборів за списками) і 175 місць у Верховній Раді. Незважаючи на впевнену перемогу, Партії регіонів, однак, не вдалося сформувати коаліцію та уряд. Згодом уряд сформували політичні опоненти Партії регіонів на чолі з Юлією Тимошенко. Партія регіонів разом з Комуністичною партією перейшли в опозицію до націонал-демократичної та проєвроатлантичної коаліції та сформували тіньовий уряд.

2008–2009

У цей період Партія регіонів працювала в опозиції та висунула свого лідера, Віктор Януковича, кандидатом на пост президента України.

Повернення до влади

Президентські вибори 2010 року

7 січня відбувся перший тур президентських виборів, на якому Віктор Янукович зайняв перше місце, набравши 35,3% голосів. Його найближчий переслідувач, тодішній прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, посіла друге місце з 25%. Оскільки жоден з кандидатів не набрав абсолютної більшості, 7 лютого було оголошено датою проведення другого туру, де Віктор Янукович переміг, набравши 48,95% (Юлія Тимошенко — 45,47%), 14 лютого оголошений Президентом України, інавгурація відбулася 25 лютого.

11 березня Партія регіонів, Комуністична партія України, Блок Литвина, декілька депутатів від Блоку Юлії Тимошенко і Нашої України — Народної Самооборони, позафракційні депутати сформували нову коаліцію. У цей же день уряд Юлії Тимошенко, яка зазнала поразки на президентських виборах, було відправлено у відставку. Нова коаліція сформувала новий уряд, більше половини портфелів у якому одержали представники Партії регіонів.

Партія обрала нового лідера — прем'єр-міністра України Миколу Азарова — на 12-му з'їзді 23 квітня 2010 р. Віктор Янукович залишився почесним головою Партії регіонів.

Сім додаткових депутатів (чотири з Блоку Юлії Тимошенко) приєдналися до фракції Партії регіонів у жовтні 2010 р., ще п'ять колишніх депутатів БЮТ — у березні 2011-го. До кінця листопада 2012 р. фракція Партії регіонів складалася з 195 законодавців (на 20 більше, ніж 175 обраних у вересні 2007 р).

Місцеві вибори 2010 року

Протягом місцевих виборів 2010 р. партія отримала більшість голосів у більшості обласних і міських рад за винятком Західної України, на виборах до парламенту Криму вона виграла понад 70% місць.

Результати ПР на виборах 2012 року.

За повідомленням «Української правди», Партія регіонів у Сумській області з початку липня 2010 року почала будувати свою виборчу компанію у місцеві органи влади за принципом мережевого маркетингу. Таку схему залучення голосів на місцевих виборах розробив чинний голова Сумської ОДА Юрій Чмир[10][11][12].

Парламентські вибори 2012 року

У серпні 2011 р. «Сильна Україна» і Народна партія заявили про прагнення злитися з Партією регіонів. Об'єднання Народної партії та Партії регіонів не виправдалося. «Сильна Україна» та Партія регіонів об'єдналися 17 березня 2012-го, Сергій Тігіпко одноголосно обраний заступником голови Партії регіонів і членом політради у той же день.

У жовтні 2012 року на парламентських виборах партія отримала 72 місця і 30% голосів за партійними списками пропорційного представництва та ще 115 за мажоритарними округами (в цілому 187 місць або 41,56% з 450 місць в українському парламенті). Порівняно з попередніми виборами партія втратила підтримку близько 2 млн виборців.

2013 рік

Український політолог Сергій Таран в ефірі телеканалу ТВі висловив думку, що у команді президента Віктора Януковича є стратегія на усунення Партії регіонів з політичної арени. Експерт переконаний, що такому авторитарному лідеру, як Янукович, не потрібні сильні партії, в тому числі й ПР:

« У команді президента є стратегія на поступове усунення Партії регіонів з політичної сцени і ставка на конкретних людей, на конкретні клани, наближені до "сім'ї". Це логіка авторитарного лідера. Авторитарному лідеру не потрібні сильні партії.[13]  »

Партія Регонів під час Єврореволюції

Діяльність Партії Регіонів при владі та її лідера — Віктора Януковича на посаді Президента, викликала хвилю масових протестів, що розпочалися 21 листопада 2014 року і отримали назву Євромайдан. Безпосереднім поштовхом стала відмова В. Януковича від підписання Угоди про асоціацію України та Євросоюзу, що було заплановане на 27 листопада в Вільнюсі, проте масового характеру акції протесту набули після силового розгону Майдану 30 листопада, що здійснювався силовиками під командуванням вихідця із Донеччини В. Коряка[14].

Попри вимоги протестувальників відправити уряд у відставку, 3 грудня 2014 на ініційованому опозицією розгляді питання у Верховній Раді, фракція Партії регіонів не підтримала відставку уряду, завдяки чому уряд залишився[15]. Невиконання вимоги призвело до подальшої ескалації конфлікту — 8 грудня протестувальниками була здійснена спроба заблокувати урядовий квартал, 10-11 грудня євромайданівці, втративши позиції в урядовому кварталі, змогли однак відбити штурм Майдану.

На противагу Євромайдану Партія Регіонів сумісно з ГО «Український вибір» організували так званий «антимайдан». Так, вперше людей організовано звезли у Київ 24 листопада, пообіцявши їм грошову винагороду[16], вдруге — на вихідні дні 14-15 грудня[17].

Подальше загострення ситуації було пов'язане із прийняттям 16 січня 2014 року в Верховній Раді України 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян[18][19][20]. Закони були прийняті завдяки голосам депутатів з «Партії регіонів» та «Комуністичної партії» з порушенням установленої процедури голосування[21][22], що викликало чергову хвилю протестів, а в ході Протистояння на Грушевського 4 людей загинули від застосування вогнепальної зброї[23]

Апогеєм протистоянні стали бої 18—20 лютого 2014, в ході яких за інформацією МОЗ України загинули 82 особи (71 демонстрант та 11 правоохоронців), постраждалими стали 622 людини[24] Лише 20 лютого, після загибелі десятків людей, ряд депутатів з фракції регіонів оголосили про перехід на бік народу, прийшли на засідання Верховної Ради, на якому 236 голосами (в тому числі 35 - від фракції Партії регіонів[25]) було прийняте рішення про зупинення антитерористичної операції проти Євромайданівців[26], що припинило кровопролиття. Пізніше, в заяві від 23 лютого у своєму зверненні до співвітчизників парламентська фракція Партії Регіонів поклала відповідальність за кровопролиття та кризу в країні на президента Януковича і його оточення.[27]

Крах партії Регіонів

Прогнози про імовірний крах Партії регіонів з'являлися у ЗМІ задовго до кризи[28]. Зокрема, у березні 2012 року цей крах пророкував Тарас Чорновіл[29] а у вересні 2013 - Ігор Марков[30]

Після подій Євромайдану члени Партії Регіонів почали покидати свою партію. Першою покинула партію (а також парламентську фракцію) Інна Богословська ще 30 листопада 2013, закликавши Януковича піти у відставку[31][32][33] Того ж дня фракцію покинув Давид Жванія[33], а 19 грудня - В. Мельниченко [33] В період з січня по травень 2014 року фракцію покинули ще 106 депутатів[33]

Волков О.М., Грушевський (обидва — 8.04.2014) і Карташов (11.03.2014) згодом повернулися до фракції знову.

Молодіжне крило партії

Докладніше: Молоді регіони

Міжнародна співпраця

Співпраця з російською партією «Єдина Росія»

4 серпня 2007 року «Партія регіонів» і партія «Єдина Росія» закріпили угоди про співробітництво від 2005 року, підписавши Меморандум, чим підтвердили готовність активно співпрацювати з метою спонукати уряди наших країн до поглиблення стратегічного партнерства Росії та України, розширення економічної кооперації[35].

Політичні погляди на Україну членів партії «Єдина Росія» та Партії регіонів, на думку багатьох політологів, збігаються у багатьох площинах. Зокрема про державну підтримку російської мови[36][37], про перегляд тексту підручників з української історії в темах Голодомор 33-го та Друга світова війна[38].

Багаторічний лідер Партії Регіонів Віктор Янукович регулярно виступав в Росії з доповідями на щорічних та великих з'їздах «Єдиної Росії», зокрема на VI-му Всеросійському з'їзді в Красноярську[39] Х-ому Всеросійському з'їзді в Москві[40], XI-ому Всеросійському з'їзді в Санкт-Петербурзі[41], на XII Всеросійському з'їзді від імені Януковича виступав Андрій Клюєв[42].

Співпраця з партіями інших країн

Партія планує підписати меморандум про співпрацю з Комуністичною партією Китаю[43].

У жовтні 2011 року в Астані була підписана угода про співпрацю підписана між казахстанською «Нур Отан» та Партією регіонів.

11 жовтня 2012 року Партія регіонів підписала Угоду про співпрацю з Прогресивною партією трудового народу Кіпру[44].

Електоральні мапи

Янукович 2004 по областях І тур.png
Партія Реґіогів-2006.png
Президентські вибори 2004 (Янукович, І тур) Парламентські вибори 2006
Партія Реґіогів-2007.png
Янукович по областях І тур 2010.png
Парламентські вибори 2007 (позачергові) Президентські вибори 2010 (Янукович, І тур)
Янукович по областях ІІ тур 2010.png
Президентські вибори 2010 (Янукович, ІІ тур)
Dobkin 2014(PR).png
Президентські вибори 2014 (Добкін)

Членство у партії

Станом на липень 2013 року членами Партії регіонів були 1 400 956 осіб, найбільше — у Донецькій (287 714), Харківській (152 796) та Луганській (142 885) областях[45].

Партійна
організація
1 червня 2012 1 жовтня 2012 1 липня 2013
Кримська республіканська 78 498 79 766 65 463
Волинська обласна 12 419 13 129 13 581
Вінницька обласна 30 413 32 077 27 227
Дніпропетровська обласна 107 256 108 501 110 094
Донецька обласна 291 073 292 103 287 714
Житомирська обласна 29 104 30 741 30 902
Закарпатська обласна 17 770 18 112 17 469
Запорізька обласна 56 824 58 010 54 905
Івано-Франківська обласна 21 502 22 367 20 237
Київська міська 28 525 29 548 29 269
Київська обласна 46 569 49 417 50 879
Кіровоградська обласна 23 013 23 624 22 601
Луганська обласна 139 129 143 337 142 885
Львівська обласна 11 317 12 314 12 141
Миколаївська обласна 35 336 36 513 35 949
Одеська обласна 55 327 56 749 55 276
Полтавська обласна 34 454 36 261 35 457
Рівненська обласна 17 825 18 245 18 777
Севастопольська міська 13 667 13 983 14 006
Сумська обласна 24 974 31 796 31 918
Тернопільська обласна 19 174 20 104 20 258
Харківська обласна 148 404 151 515 152 796
Херсонська обласна 33 403 35 018 33 373
Хмельницька обласна 28 247 34 403 35 161
Черкаська обласна 44 130 46 795 45 459
Чернівецька обласна 15 423 15 651 13 478
Чернігівська обласна 24 148 24 962 24 401
Україна 1 387 924 1 435 041 1 400 956

Критика

21 жовтня 2004 року на зустрічі з виборцями у Луганську, яка транслювалася по телебаченню, голова партії регіонів Віктор Янукович промовив фразу:

Всім скептикам не вдасться на цьому шляху поставити нам перешкоди. Я вірю, що сильних і здорових людей набагато більше, ніж цих козлів, які нам заважають жити!
Оригінальний текст (рос.)

Всем скептикам не удастся на этом пути поставить нам препятствия. Я верю, что сильных и здоровых людей намного больше, чем этих козлов, которые нам мешают жить![46]

На цю заяву відреагував інший кандидат в президенти, Віктор Ющенко, який сказав, що прем'єр-міністр, вочевидь, мав на увазі своє оточення[47]. Голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко заявив, що команда Віктора Януковича продемонструвала свої «стандарти» політичної культури і по відношенню до всіх громадян України[48].

Зображення, що використовують активісти кампанії «Помста за розкол країни» у агітації проти Партії регіонів

Багато оглядачів, представників опозиції, літераторів та міжнародних організацій відзначають, що представники Партії Регіонів дотримуються і втілюють в життя політичні ідеї, несумісні з національною єдністю та незалежністю України[49][50][51][52][53]. Олесь Доній відзначає, що українофобські позиції Партії Регіонів є неофіційною ідеологією цієї партії та її керівництва[54].

Близько 50 науковців, викладачів університетів та методистів звернулися до депутатів та голови Верховної Ради щодо антиконституційної, непрофесійної та українофобської діяльності та з вимогою відставки міністра Д. Табачника, котрий незважаючи на протести послідовно витісняє українську мову із освіти, телебачення та радіо і під різними приводами закриває україномовні школи та намагається сфальсифікувати історію в бік Росії[55].

Член Партії Регіонів Микола Левченко оприлюднивши свої українофобські коментарі[56] про українську мову та літературу викликав обурення в усього україномовного населення і навіть серед деяких представників своєї партії[57] та був змушений підкорегувати в подальшому свої висловлювання[58][59].

За поданням Вадима Колесніченка та Сергія Ківалова фракція Партія Регіонів разом з комуністами та фракцією Литвина прийняли Закон України «Про засади державної мовної політики», котрим фактично обмежується гарантований Конституцією простір використання державної мови в Україні. Закон було визнано українофобським багатьма політичними партіями та громадськими організаціями[60][61], кілька обласних рад прийняли рішення про визнання закону недійсним на відповідній території. Прийняття закону викликало численні протести[62][63] і радикалізацію населення України на етнічному і мовному підґрунті.

У місті Новий Буг Миколаївської област місцевий суд у складі судді Васильченко за участю секретаря Кузьміної визнав пенсіонерку Ольгу Репіховіч винною у скоєнні адміністративного правопорушення та засудив до штрафу в 510 гривень. Суть звинувачень така: під час зустрічі з депутатами обласної і районної рад від опозиції обвинувачена заявила, що не голосуватиме за Партію регіонів після того, що ця політсила зробила з пенсіонерами[64][65].

У місті Карлівка суд оштрафував пенсіонерку за публічну відмову голосувати за Партію регіонів на виборах 2012 року[66].

1 жовтня 2012 року суд присудив Василю Луценку до штрафу в 510 гривень за те, що той публічно закликав своїх земляків не голосувати за Партію регіонів, яка, на його думку, не тільки не виконала свої передвиборні обіцянки, але і прямо порушила їх, позбавивши тисячі громадян передбачених законом соціальних виплат[67].

Партію регіонів та її членів вважають винними в організації силового розгону Євромайдану Беркутом 30 листопада 2013 року. Активісти Євромайдану у грудні того ж року як помсту за зрив євроінтеграції України, репресії та силові дії влади, розпочали кампанію бойкоту Партії регіонів.

Див. також

Примітки

  1. Янукович об'єднався з партією Путіна проти "нечистоплотної" влади
  2. Фесенко: КПУ вже союзник ПР.
  3. В КПУ дивляться на ПР як на союзників, але вважають, що ті мало каші з'їли.
  4. http://da-ta.com.ua/mon_mainnews/840.htm
  5. «Рішення Політради ПАРТІЇ РЕГІОНІВ». 28 лютого 2014. Процитовано 18 червня 2014. 
  6. Poll: Political forces of Tigipko, Yatseniuk, Communist Party in Top 5 of April rating of parties
  7. виключити з лав політичної сили екс-президента Віктора Януковича, колишнього прем’єр-міністра Миколу Азарова, екс-главу Міністерства доходів і зборів України Олександра Клименка, екс-віце-прем'єр-міністра Сергія Арбузова, колишнього міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького, екс-главу Донецької облдержадміністрації (ОДА) Андрія Шишацького та колишнього радника президента Януковича Валерія Коновалюка.
  8. Регіонали виключили зі своїх лав Януковича, Азарова та ще п’ятьох екс-чиновників (29.03.2014 14:35)
  9. див. лінки «Регіонали виключили зі своїх лав Януковича…»
  10. http://www.pravda.com.ua/articles/2010/10/14/5475541/
  11. http://galinfo.com.ua/news/76450.html
  12. http://www.vsisumy.com/news/politika/piramida-chmyrya
  13. Партія регіонів стає для Януковича не потрібною — Таран
  14. Наказ про залучення «Беркуту» вночі на Євромайдані дав особисто начальник столичної міліції
  15. Поіменне голосування про проект Постанови про відповідальність Кабінету Міністрів України (№ 3692) — за основу та в цілому.
  16. «Регіонали» звезли бюджетників на свій анти-євромайдан Українська правда. 24.11.2013
  17. Каждого привезенного на столичный «антимайдан» обманули на 500 грн
  18. Какие статьи Конституции нарушили депутаты ВР и Янукович, одобрив новые законы
  19. Решения Рады: за захват зданий госвласти или блокирование дороги к дому — 6 лет тюрьмы
  20. Закон 3879. Шо не ясно?
  21. Как были приняты скандальные законопроекты (ВИДЕО)
  22. Депутати від ПР обурились, що не знали, за які закони голосували — нардеп
  23. Лікарі на Грушевського повідомили про загибель від вогнепальної зброї 5 людей — Українська правда
  24. «Інформація про постраждалих у сутичках в центрі Києва станом на 06.00 год. 23 лютого 2014 року». МОЗ України. 23 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2014. 
  25. «Поіменне голосування про прийняття в цілому проекту Постанови про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України (№4158)». 
  26. «Депутати наказали силовикам не стріляти й повертатися в казарми». 
  27. Официальный сайт Партии Регионов
  28. наприклад: «Апокалипсис Януковича. Сценарии краха». 
  29. «Чорновил: Крах Партии регионов начнется через два года». 
  30. «Через зраду виборців Марков прогнозує крах Партії регіонів». 
  31. Інтерв'ю Громадському телебаченню з приводу політичної кризи 2014р
  32. Українська правда: Богословська вийшла із ПР і закликала Януковича піти у відставку. 30.11.2013
  33. а б в г http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_fraction_dep_changes?pidid=2355.
  34. Разом з позбавленням депутатського мандата.
  35. «Партія регіонів і партія «Единая Россия» підписали Меморандум про співробітництво». Офіційний інформаційний сервер «Партії Регіонів». 2007-08-07. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-06-11. 
  36. «У Держдумі РФ наполягають на офіційному статусі російської мови в Україні». ТСН.ua з посиланням на УНІАН. 2010-06-15. Процитовано 2010-06-23. 
  37. «Янукович: Мы сделаем русский язык государственным». Офіційний інформаційний сервер «Єдиної Росії». 2008-10-22. Процитовано 2012-08-01.  (рос.)
  38. «"Брєдятіна" від Табачніка». Сіверщина. 2010-05-28. Процитовано 2010-06-23. 
  39. «Выступление лидера партии Регионы Украины Виктора Януковича на VI Съезде Партии "Единая Россия"». Офіційний інформаційний сервер «Єдиної Росії». 2005-11-30. Процитовано 2010-06-23.  (рос.)
  40. «Выступление Лидера Партии регионов Виктора Януковича на Х съезде Всероссийской политической партии «Единая Россия» в Москве». Офіційний інформаційний сервер «Партії Регіонів». 2008-11-20. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-06-11.  (рос.)
  41. «Янукович: Украина должна брать пример с России». Офіційний інформаційний сервер «Єдиної Росії». 2009-11-21. Процитовано 2010-06-11.  (рос.)
  42. «Представители зарубежных партий приветствовали Съезд «Единой России»» [Представники іноземних партій привітали З'їзд «Єдиної Росії»]. Офіційний сайт партії «Єдина Росія» (російською). 2011-09-23. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-10-25. 
  43. Янукович збирається зробити з Партії регіонів Компартію Китаю?
  44. http://www.partyofregions.org.ua/ua/news/5076ff44c4ca42bb1d000467 Партія регіонів підписала Угоду про співпрацю з Прогресивною партією трудового народу Кіпру
  45. http://partyofregions.ua/ua/regions
  46. Янукович про козлів.
  47. Ющенко підозрює, що Янукович «по фєнє» назвав «козлами» своє оточення
  48. [1]
  49. freedomhouse.org: Concentration of Power Threatens Ukrainian Democracy, According to New Report
  50. Freedom House: За Януковича Україна може скотитись до авторитаризму
  51. Василь Шкляр: «Безнастанна боротьба — це вже спосіб нашого існування»
  52. Тимошенко: нову країну будують такі українофоби як Табачник
  53. Ярослав Кендзьор: Звільнення Юхновського — це початок ліквідації Інституту національної пам'яті
  54. Олесь Доній: Ідеологія нинішньої влади — російський націоналізм і українофобія
  55. Інтелігенція Львова просить нардепів захистити мову від українофобів
  56. Секретар Донецької міськради Левченко — про мову, Шевченка і сифіліс
  57. Депутат фракции Партии регионов Тарас Чорновил резко раскритиковал высказывания секретаря Донецкого горсовета Николая Левченко в отношении украинского языка.
  58. Партія регіонів: українська мова — велична мова і буде державною
  59. Донецкий «регионал» Николай Левченко: Анна Герман — великая женщина
  60. Мовний законопроект регіоналів — шлях до повної безправності українців на власній землі
  61. Діаспора рішуче виступила проти антиукраїнського шабашу регіоналів
  62. Всеукраїнська громадянська кампанія «Займіться ділом, а не язиком!»
  63. Громадянська кампанія «Помста за розкол країни»
  64. «Регіони» підтвердили, що пенсіонерку судили за відмову їх підтримати.
  65. В Україні судять за відмову голосувати за ПР.
  66. Пенсіонерку оштрафували за критику Партії регіонів
  67. Не подобаються «донецькі»? Сплати штраф! На Миколаївщині за критику Партії регіонів тягнуть до суду

Посилання