Партія регіонів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття про українську політичну партію. Про однойменну польську політичну партію див. Партія регіонів (Польща).
«Партія регіонів»
Party of regions.jpg
Голова партії Микола Азаров
Заснована/зареєстрована 6 листопада 1997
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія центризм[1]
Союзники, блоки Росія «Єдина Росія»[2]
Кольори блакитний, білий
Кількість членів 1 400 000[3]
Веб-сторінка partyofregions.org.ua
Ця стаття можливо потребує вичитки, щоб виправити в ній стилістичні, граматичні, орфографічні та інші мовні помилки. Будь ласка, допоможіть виправити можливі мовні помилки. (серпень 2012)

Па́ртія регіо́нів (ПР) — українська політична партія, створена 26 жовтня 1997 року. Брала участь в українських парламентських виборах 1998 року під назвою Па́ртія регіона́льного відро́дження Украї́ни.[4] Вона була реформована в кінці 2001-го, коли партія об'єдналася з кількома іншими. Лідером партії станом на травень 2013 року є Прем'єр-міністр України Микола Азаров.

На думку керівництва партії, з моменту створення у 2002 році та до кінця 2001 року кількість членів зросла з 30 000 до 500 000.[5] Партія стверджує, що ідеологічно захищатиме і відстоюватиме права етнічних росіян і тих, хто розмовляє російською мовою в Україні.

До листопада 2004 року партія підтримувала президента Леоніда Кучму, приєдналась була до проурядового альянсу «За єдину Україну» під час парламентських виборів 30 березня 2002 року.

Основний електорат Партії регіонів, виборча та фінансова бази партії розташовані переважно на сході й південному-сході України, де політична сила користується значною підтримкою населення. У Донецькій області партія нараховує більше 700 000 членів. Партію підтримують переважно люди, старші 45-ти років.[6]

Зміст

Історія [ред.]

Партія регіонального відродження України [ред.]

Створена 26 жовтня 1997 року в Києві, зареєстрована Мінюстом 6 листопада 1997-го (свідоцтво № 939).

У Верховній Раді України в січні 1998 року було створено депутатську фракцію Партія регіонального відродження України (ПРВУ) (голова координаційної ради — Генадій Самофалов). Партія брала участь у парламентських виборах 1998 р., проте здобула менше 1 % голосів: представники ПРВУ були обрані до Верховної Ради за мажоритарними округами.

ПРВУ підписала заяву 8 червня 1999 року про створення блоку політичних партій на підтримку Леоніда Кучми на виборах Президента України — й увійшла до блоку «Наш вибір — Леонід Кучма!».

Голова ПРВУ Володимир Рибак разом із лідерами Партії праці (Валентин Ландик), партії «Солідарність» (Петро Порошенко), партії «За красиву Україну» (Леонід Черновецький) та Всеукраїнської партії пенсіонерів (Олексій Капуста) підписали 18 липня 2000 року заяву про намір об'єднати свої партії в єдину. Об'єднання відбулося 17 — 18 листопада того ж року, єдина організація отримала назву Партія регіонального відродження «Трудова солідарність України». Співголовами партії стали Володимир Рибак, Валентин Ландик та Петро Порошенко; останній, щоправда, свою партію передбачливо не розпустив — та відійшов згодом від діяльності в лавах єдиної організації.

Партія регіонів [ред.]

На III позачерговому з'їзді в березні 2001 року від надмірно довгої назви партії відмовилися на користь короткої — Партія регіонів. За недоцільне визнали й інститут співголів, з того часу у партії єдиний лідер.

З 2001 року ПР очолив Микола Азаров, який тоді обіймав посаду голови Державної податкової адміністрації України.

У 2002 році Азарова змінив Володимир Семиноженко. Того ж року Партія регіонів увійшла до виборчого блоку «За Єдину Україну!», який на парламентських виборах здобув 13 % голосів (3-є місце після «Нашої України» та КПУ).

На V з'їзді Партії регіонів 19 квітня 2003 року, її очолив Віктор Янукович. Головою Політради став Микола Азаров, а головою Політвиконкому — Володимир Рибак.

Десятка Партії регіонів парламентських виборах 2002 року

Володимир Семиноженко  ·  Сергій Бубка  ·  Равіль Сафіуллін  ·  Геннадій Самофалов  ·  Володимир Наконечний
Володимир Пехота  ·  Сергій Ларін  ·  Анатолій Бухаєц  ·  Ігор Сотуленко  ·  Борис Петров

12 грудня 2003 року відбувся 1-й з'їзд Всеукраїнської громадської молодіжної організації «Союз молоді регіонів», очолив СМР В. Хомутинник.

04.07.2004 в Запоріжжі на VI з'їзді Партія регіонів висунула Віктора Януковича кандидатом на посаду Президента України.

Внутрішньопартійні документи [ред.]

  • Партійний квиток ПР (2000 — 2006 рік)

  • Партійний квиток ПР (2006 — 2009 рік)

  • Партійний квиток ПР
    (с 2009 — даний час)

  • Членський квиток
    Молоді регіони — молодіжна організація партії


В опозиції [ред.]

Після обрання главою держави Віктора Ющенка Партія регіонів перейшла до опозиції. Офіційно це рішення було підтверджено 5 березня 2005 р. — на VII з'їзді партії. Проте восени 2005-го партійна фракція у Верховній Раді підтримала пропозицію Віктора Ющенка про призначення Юрія Єханурова прем'єр-міністром країни після відставки Юлії Тимошенко. У листопаді 2005 р. до складу Партії регіонів за принципом індивідуального членства увійшла партія Євгена Кушнарьова «Нова демократія». Сам Євген Кушнарьов увійшов до виборчого списку ПР під №11 і був призначений головою виборчого штабу партії на парламентських виборах 2006 року.

Парламентські вибори 2006 року [ред.]

Результати ПР на виборах до Верховної Ради 2006 року.
Докладніше: Коаліціада в Україні 2006

На парламентських виборах 2006 року ПР здобула 32 % голосів (1-е місце серед інших партій). «Регіонали» підтримали Олександра Мороза під час виборів голови Верховної Ради і разом з СПУ та КПУ створили парламентську більшість.

3 серпня 2006 р. в секретаріаті президента Ющенка відбулося підписання Універсалу національної єдності. Універсал підписали лідери всіх парламентських фракцій, окрім лідера БЮТ Юлії Тимошенко. Тоді ж Віктор Ющенко вніс на затвердження Верховної ради кандидатуру Віктора Януковича на пост прем'єр-міністра. 4 серпня 2006 р. лідер ПР був затверджений Верховної Радою прем'єр-міністром України. За Януковича одноголосно проголосували члени фракції «Партії регіонів», практично повністю фракції КПУ і СПУ і менше половини фракції «Наша Україна». В новому уряді регіонали отримали 8 міністерських портфелів з 23, зокрема — посади усіх віце-прем'єрів.

Парламентські вибори 2007 року [ред.]

Мітинг Партії регіонів у Києві. 2007 рік

Навесні 2007 р. в Україні почалася нова політична криза, результатом якої стали дострокові вибори. 02.04.2007 Президент Ющенко підписав указ про розпуск Верховної Ради України з посиланням на те, що в Раді немає опозиції, яка покинула парламент і не з'являлась туди. У цей же час лідер партії, премє'р-міністр України Віктор Янукович зібрав на екстрене засідання Кабінет міністрів і де прийняли рішення про невизнання такого указу президента і прийняли жорстку політику до президента.[Джерело?] У ці дні було подано подання від 53 народних депутатів до Конституційного суду України, щодо неконституційності указу про розпуск Верховної Ради.

4 серпня 2007-го Партія регіонів проводить свій ювілейний з'їзд. З'їзд Партії регіонів затвердив список кандидатів у депутати з 450 осіб на позачергові парламентські вибори 30 вересня.

На парламентських виборах 2007 року ПР здобула 34,37 % голосів (перше місце серед інших партій і блоків, абсолютний рекорд за весь час проведення в Україні виборів за списками) і 175 місць у Верховній Раді. Незважаючи на впевнену перемогу, Партії регіонів, однак, не вдалося сформувати коаліцію та уряд. Згодом уряд сформували політичні опоненти Партії регіонів на чолі з Юлією Тимошенко. Партія регіонів разом з Комуністичною партією перейшли в опозицію до націонал-демократичної та проєвроатлантичної коаліції та сформували тіньовий уряд.

Десятка Партії регіонів на парламентських виборах 2007 року

Віктор Янукович  ·  Раїса Богатирьова  ·  Тарас Чорновіл  ·  Інна Богословська  ·  Нестор Шуфрич
Микола Азаров  ·  Ринат Ахметов  ·  Олександр Єфремов  ·  Юхим Звягільський  ·  Борис Колесніков

2008–2009 [ред.]

Партія регіонів працює в опозиції та висуває свого лідера, Віктор Януковича, кандидатом на пост президента України.

Повернення до влади [ред.]

Президентські вибори 2010 року [ред.]

7 січня відбувся перший тур президентських виборів, на якому Віктор Янукович зайняв перше місце, набравши 35,3% голосів. Його найближчий переслідувач, тодішній прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, посіла друге місце з 25%. Оскільки жоден з кандидатів не набрав абсолютної більшості, 7 лютого було оголошено датою проведення другого туру, де Віктор Янукович переміг, набравши 48,95% (Юлія Тимошенко — 45,47%), 14 лютого оголошений Президентом України, інавгурація відбулася 25 лютого.

11 березня Партія регіонів, Комуністична партія України, Блок Литвина, декілька депутатів від Блоку Юлії Тимошенко і Нашої України — Народної Самооборони, позафракційні депутати сформували нову коаліцію. У цей же день уряд Юлії Тимошенко, яка зазнала поразки на президентських виборах, було відправлено у відставку. Нова коаліція сформувала новий уряд, більше половини портфелів у якому одержали представники Партії регіонів.

Партія обрала нового лідера — прем'єр-міністра України Миколу Азарова — на 12-му з'їзді 23 квітня 2010 р. Віктор Янукович залишився почесним головою Партії регіонів.

Сім додаткових депутатів (чотири з Блоку Юлії Тимошенко) приєдналися до фракції Партії регіонів у жовтні 2010 р., ще п'ять колишніх депутатів БЮТ — у березні 2011-го. До кінця листопада 2012 р. фракція Партії регіонів складалася з 195 законодавців (на 20 більше, ніж 175 обраних у вересні 2007 р).

Місцеві вибори 2010 року [ред.]

Протягом місцевих виборів 2010 р. партія отримала більшість голосів у більшості обласних і міських рад за винятком Західної України, на виборах до парламенту Криму вона виграла більше 70% місць.

Результати ПР на вибборах 2012 року.

За повідомленням «Української правди», Партія регіонів у Сумській області з початку липня 2010 року почала будувати свою виборчу компанію у місцеві органи влади за принципом сіткового маркетингу. Таку схему залучення голосів на місцевих виборах розробив чинний голова Сумської ОДА Юрій Чмир[7][8][9].

Парламентські вибори 2012 року [ред.]

Докладніше: Парламентські вибори в Україні 2012

У серпні 2011 р. «Сильна Україна» і Народна партія заявили про прагнення злитися з Партією регіонів. Об'єднання Народної партії та Партії регіонів не виправдалося. «Сильна Україна» та Партія регіонів об'єдналися 17 березня 2012-го, Сергій Тігіпко одноголосно обраний заступником голови Партії регіонів і членом політради у той же день.

У жовтні 2012 року на парламентських виборах партія отримала 72 місця і 30% голосів за партійними списками пропорційного представництва та ще 115 за мажоритарними округами (в цілому 187 місць або 41,56% з 450 місць в українському парламенті). Порівняно з попередніми виборами партія втратила підтримку близько 2 млн виборців.

Молодіжне крило партії [ред.]

Докладніше: Молоді регіони

Міжнародна співпраця [ред.]

Співпраця з російською партією «Єдина Росія» [ред.]

4 серпня 2007 року «Партія регіонів» і партія «Єдина Росія» закріпили угоди про співробітництво від 2005 року, підписавши Меморандум, чим підтвердили готовність активно співпрацювати з метою спонукати уряди наших країн до поглиблення стратегічного партнерства Росії та України, розширення економічної кооперації[10].

Політичні погляди на Україну Єдиноросів та Регіонів збігаються у багатьох площинах. Зокрема про державну підтримку російської мови[11][12], про перегляд тексту підручників з української історії в темах Голодомор 33-го та Друга світова війна[13].

Лідер Партії Регіонів В. Янукович регулярно виступає в Росії з доповідями на щорічних та великих з'їздах «Єдиної Росії», зокрема на: VI-й Всеросійський з'їзд в Красноярску[14] Х-й Всеросійський з'їзд в Москві[15], XI-й Всеросійський з'їзд в Санкт-Петербурзі[16], на XII Всеросійському з'їзді від імені Януковича виступав Андрій Клюєв[17].

Співпраця з партіями інших країн [ред.]

Партія планує підписати меморандум про співпрацю з Комуністичною партією Китаю.[18]

У жовтні 2011 року в Астані була підписана угода про співпрацю підписана між казахстанською «Нур Отан» та Партією регіонів.

11 жовтня 2012 року Партія регіонів підписала Угоду про співпрацю з Прогресивною партією трудового народу Кіпру.[19]

Електоральні мапи [ред.]

Янукович 2004 по областях І тур.png
Партія Реґіогів-2006.png
2004 (Янукович, І тур) 2006
Партія Реґіогів-2007.png
Янукович по областях І тур 2010.png
2007 2010 (Янукович, І тур)

Критика [ред.]

21 жовтня 2004 року на зустрічі з виборцями у Луганську, яка транслювалася по телебаченню, голова партії регіонів В.Янукович промовив фразу - цитата дослівно, на мові оригіналу: «Всем скептикам не удастся на этом пути поставить нам препятствия. Я верю, что сильных и здоровых людей намного больше, чем этих козлов, которые нам мешают жить!» (Всім скептикам не вдасться на цьому шляху поставити нам перешкоди. Я вірю, що сильних і здорових людей набагато більше, ніж цих козлів, які нам заважають жити!)[20]
На цю заяву відреагував інший кандидат в президенти, В.Ющенко, який сказав, що прем'єр-міністр вочевидь мав на увазі своє оточення. [21]
Голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко заявив, що команда Віктора Януковича продемонструвала свої "стандарти" політичної культури і по відношенню до всіх громадян України. [22]

Докладніше: Українофобія#Влада
Зображення, що використовують активісти кампанії «Помста за розкол країни» у агітації проти Партії регіонів

Багато оглядачів, представників опозиції, літераторів та міжнародні організації відзначають, що представники Партії Регіонів дотримуються і втілюють в життя політичні ідеї несумісні з національною єдністю та незалежністю України[23][24][25][26][27]. Яскравим прикладом є міністр-українофоб Д. Табачник, котрий незважаючи на протести послідовно витісняє українську мову із освіти, телебачення та радіо і під різними приводами закриває україномовні школи та намагається сфальсифікувати історію в бік Росії[28]. Член Партії Регіонів Микола Левченко оприлюднивши свої українофобські коментарі[29] про українську мову та літературу викликав обурення в усього україномовного населення і навіть серед деяких представників своєї партії[30] та був змушений підкорегувати в подальшому свої висловлювання[31][32]. Українофобські позиції настільки поширені серед членів Партії Регіонів що деякі оглядачі переконані, що ці погляди є неофіційною ідеологією цієї партії та її керівництва[33].

Докладніше: Закон України «Про засади державної мовної політики»

За поданням Вадима Колесніченка та Сергія Ківалова фракція Партія Регіонів разом з комуністами та фракцією Литвина прийняли Закон України «Про засади державної мовної політики», котрим фактично обмежується гарантований Конституцією простір використання державної мови в Україні. Закон було визнано українофобським багатьма політичними партіями та громадськими організаціями[34][35], кілька обласних рад прийняли рішення про визнання закону недійсним на відповідній території. Прийняття закону викликало численні протести[36][37] і радикалізацію населення України на етнічному і мовному підґрунті.

У місті Новий Буг Миколаївської област місцевий суд у складі судді Васильченко за участю секретаря Кузьміної визнав пенсіонерку Ольгу Репіховіч винною у скоєнні адміністративного правопорушення та засудив до штрафу в 510 гривень. Суть звинувачень така: під час зустрічі з депутатами обласної і районної рад від опозиції обвинувачена заявила, що не голосуватиме за Партію регіонів після того, що ця політсила зробила з пенсіонерами.[38][39]

У місті Карлівка суд оштрафував пенсіонерку за публічну відмову голосувати за Партію регіонів на виборах 2012 року.[40]

1 жовтня 2012 року суд присудив Василю Луценку до штрафу в 510 гривень за те, що той публічно закликав своїх земляків не голосувати за Партію регіонів, яка, на його думку, не тільки не виконала свої передвиборні обіцянки, але і прямо порушила їх, позбавивши тисячі громадян передбачених законом соціальних виплат.[41]

Див. також [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ [1]
  2. ↑ Тимошенко, Віктор (2005-07-04). ««Партія регіонів» знайшла союзників у Москві». Львівська газета. Процитовано 2010-06-23. 
  3. ↑ Про партію (останній абзац)
  4. ↑ http://da-ta.com.ua/mon_mainnews/840.htm
  5. ↑ Whose Ukraine Is It Anyway?
  6. ↑ Poll: Political forces of Tigipko, Yatseniuk, Communist Party in Top 5 of April rating of parties
  7. ↑ http://www.pravda.com.ua/articles/2010/10/14/5475541/
  8. ↑ http://galinfo.com.ua/news/76450.html
  9. ↑ http://www.vsisumy.com/news/politika/piramida-chmyrya
  10. ↑ «Партія регіонів і партія «Единая Россия» підписали Меморандум про співробітництво». Офіційний інформаційний сервер «Партії Регіонів». 2007-08-07. Процитовано 2010-06-11. 
  11. ↑ «У Держдумі РФ наполягають на офіційному статусі російської мови в Україні». ТСН.ua з посиланням на УНІАН. 2010-06-15. Процитовано 2010-06-23. 
  12. ↑ «Янукович: Мы сделаем русский язык государственным». Офіційний інформаційний сервер «Єдиної Росії». 2008-10-22. Процитовано 2012-08-01.  (рос.)
  13. ↑ «"Брєдятіна" від Табачніка». Сіверщина. 2010-05-28. Процитовано 2010-06-23. 
  14. ↑ «Выступление лидера партии Регионы Украины Виктора Януковича на VI Съезде Партии "Единая Россия"». Офіційний інформаційний сервер «Єдиної Росії». 2005-11-30. Процитовано 2010-06-23.  (рос.)
  15. ↑ «Выступление Лидера Партии регионов Виктора Януковича на Х съезде Всероссийской политической партии "Единая Россия" в Москве». Офіційний інформаційний сервер «Партії Регіонів». 2008-11-20. Процитовано 2010-06-11.  (рос.)
  16. ↑ «Янукович: Украина должна брать пример с России». Офіційний інформаційний сервер «Єдиної Росії». 2009-11-21. Процитовано 2010-06-11.  (рос.)
  17. ↑ «Представители зарубежных партий приветствовали Съезд «Единой России»» [Представники іноземних партій привітали З'їзд «Єдиної Росії»]. Офіційний сайт партії «Єдина Росія» (російською). 2011-09-23. Процитовано 2011-10-25. 
  18. ↑ Янукович збирається зробити з Партії регіонів Компартію Китаю?
  19. ↑ http://www.partyofregions.org.ua/ua/news/5076ff44c4ca42bb1d000467 Партія регіонів підписала Угоду про співпрацю з Прогресивною партією трудового народу Кіпру
  20. ↑ Янукович про козлів.
  21. ↑ Ющенко підозрює, що Янукович "по фєнє" назвав "козлами" своє оточення.
  22. ↑ [2]
  23. ↑ freedomhouse.org: Concentration of Power Threatens Ukrainian Democracy, According to New Report
  24. ↑ Freedom House: За Януковича Україна може скотитись до авторитаризму
  25. ↑ ВАСИЛЬ ШКЛЯР: «БЕЗНАСТАННА БОРОТЬБА — ЦЕ ВЖЕ СПОСІБ НАШОГО ІСНУВАННЯ»
  26. ↑ Тимошенко: нову країну будують такі українофоби як Табачник
  27. ↑ Ярослав Кендзьор: Звільнення Юхновського – це початок ліквідації Інституту національної пам’яті
  28. ↑ Інтелігенція Львова просить нардепів захистити мову від українофобів
  29. ↑ Секретар Донецької міськради Левченко – про мову, Шевченка і сифіліс
  30. ↑ Депутат фракции Партии регионов Тарас Чорновил резко раскритиковал высказывания секретаря Донецкого горсовета Николая Левченко в отношении украинского языка.
  31. ↑ Партія регіонів: українська мова — велична мова і буде державною
  32. ↑ Донецкий "регионал" Николай Левченко: Анна Герман - великая женщина
  33. ↑ Олесь Доній: Ідеологія нинішньої влади – російський націоналізм і українофобія
  34. ↑ Мовний законопроект регіоналів – шлях до повної безправності українців на власній землі
  35. ↑ Діаспора рішуче виступила проти антиукраїнського шабашу регіоналів
  36. ↑ Всеукраїнська громадянська кампанія «Займіться ділом, а не язиком!»
  37. ↑ Громадянська кампанія «Помста за розкол країни»
  38. ↑ "Регіони" підтвердили, що пенсіонерку судили за відмову їх підтримати.
  39. ↑ В Україні судять за відмову голосувати за ПР.
  40. ↑ Пенсіонерку оштрафували за критику Партії регіонів
  41. ↑ Не подобаються «донецькі»? Сплати штраф! На Миколаївщині за критику Партії регіонів тягнуть до суду

Посилання [ред.]
Вибори
Уряди
Верховна Рада
Державний лад
Історія
Інше
«Тушки» • Корупція • Діаспора • Перепис населення (2001 • 2013)
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Партія_регіонів&oldid=12667735