Євпраксія (роман)

«Євпраксія»

Автор	Павло Загребельний
Країна	Україна
Мова	українська
Жанр	історичний роман
Видавництво	Фоліо
Видано	1975
Сторінок	350
ISBN	966-03-1600-3

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Євпраксія.

«Євпра́ксія» — історичний роман українського письменника Павла Загребельного з часів Київської Русі, про трагічну долю київської княжни Євпраксії Всеволодівни, яка зуміла позбавити престолу могутнього німецького імператора. Це четвертий роман Павла Загребельного з його серії книжок про Київську Русь, до яких також належать романи «Диво», «Смерть у Києві», «Первоміст».

Сюжет

Події в романі відбуваються на межі XI–XII століть. Онуку Ярослава I Мудрого київську княжну Євпраксію, коли їй було лише 12 років, проти її волі відправляють до Німеччини, щоб вона стала дружиною маркграфа Північної Саксонії Генріха Штаденського Довгого. Її везуть у розкішному повозі, запряженому білими волами, у супроводі київських дружинників на чолі з воєводою Кирпою, а також саксонських лицарів і посланців маркграфа. Батько Євпраксії, Всеволод Ярославич, прийшов до влади після складного для Русі періоду (вигнання Ізяслава, боротьба проти Святослава, половецькі набіги). Старшу сестру Євпраксії, Анну, готували до одруження з візантійським імператором, але внаслідок тамтешніх інтриг, вона стала черницею. Всеволод вирішив видати молодшу дочку за Генріха, як порадила його родичка, колишня чернігівська княгиня Ода.

Мандрівка відбувається через Карпати, Краків, Прагу, Естергом і далі. Євпраксією опікується Журина, яка розповідає про казкових істот чеберяйчиків, які нібито живуть на Русі. Вони стають для Євпраксії символом природної свободи, якої дівчина прагне. Жадібний барон Рудигер, який у Києві представляв Генріха, і перед яким мусив принижуватися Всеволод, гине від стріли, пущеної в лісі невідомим. Його слуга Хундертхемде безуспішно намагається привласнити частину весільного обозу.

По прибуттю до Саксонії, Євпраксія бачить, що її майбутній чоловік більше переймається посагом, аніж нею самою. Абат Бодо наполягає, що наречена ще замала для весілля. Євпраксія зустрічає Оду, яка з Журиною готує вступ у шлюб. Бодо забезпечує Євпраксію книгами, але не терпить присутності руського священника Северина.

Коли Євпраксії виповнилося 15 — вона одружується з Генріхом. Але вже через рік Євпраксія стає вдовою. Генріх IV — імператор Священної Римської імперії, зачарований її вродою пропонує їй руку та серце, і Євпраксія стає германською імператрицею. Вона бере ім'я Адельгейда. Проте, доля молодої жінки складається трагічно: імператор грубий із нею, перша їхня дитина помирає. Євпраксію ув'язнюють у вежі у Вероні. Імператор хотів цього шлюбу передусім з політичних міркувань, аби отримати руську підтримку у боротьбі проти саксонських феодалів. Генріх IV конфліктує з Римськими Папами: Григорієм VII, а потім Урбаном II. Абат Бодо порушує таємницю сповіді, щоб дискредитувати Євпраксію, виставити все так, наче вона зраджувала імператору. Тим часом у Києві помирає Всеволод і брат Євпраксії, Ростислав.

За допомоги герцога Вельфа і графині Матільди Тосканської Євпраксія тікає до Каносси. Вони обіцяють захист в обмін на свідчення проти імператора. Папа Римський організовує собор у П'яченці, де вимагає розповісти інтимні подробиці, засуджує імператора та звільняє Євпраксію від шлюбних обов'язків. Євпраксія, на противагу папі, говорить про чистоту, гідність, і те, що імператори й церква однаково жорстокі. Натовп вимагає не накладати на неї єпітимію. Воєвода Кирпа б'ється з бароном Заубушем і обоє падає з мурів міста. Папа Римський покидає П'яченцу, щоб зайнятися справами Першого хрестового походу.

Євпраксія мандрує до Мілана, де отримує прихисток від пасинка Конрада, та до Угорщини, де живе її тітка Анастасія. Генріх IV вимагає повернути її. Чутки про невірність Євпраксії доходять до Києва. Вона вагається чи варто повертатися додому, але все ж вирушає до Києва. У 1109 році Євпраксія помирає, її поховано в Печерському монастирі.

Павло Загребельний про роман

«Євпраксія» — роман про долю людини. А що доля людська, надто в трагічних її вимірах, найвиразніше простежується на прикладі жінки, то й написано цей роман про жінку, про трагедію розлуки з рідною землею, про трагедію втрати любові.

Джерела

• «Фоліо»
• Євпраксія
• Євпраксія [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]