Загребельний Павло Архипович

Загребельний Павло Архипович
Народився	25 серпня 1924(1924-08-25) с. Солошине, Кобеляцький район, Полтавська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер	3 лютого 2009(2009-02-03) (84 роки) Київ, Україна ·туберкульоз
Поховання	Байкове кладовище :
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	письменник, сценарист
Alma mater	ДНУ ім. О. Гончара і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Знання мов	українська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	НСПУ і НСКУ
Жанр	роман
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Головував	Спілка письменників України
Конфесія	православний християнин
У шлюбі з	Загребельна Елла Михайлівна
Діти	Загребельна Марина Павлівна Загребельний Михайло Павлович
Автограф
Нагороди
IMDb	ID 0951900
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Загребе́льний Павло́ Архи́пович (25 серпня 1924, с. Солошине, Кобеляцький район, Полтавська губернія, Українська РСР, СРСР — 3 лютого 2009, Київ, Україна) — український письменник, сценарист, Герой України (2004), лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії. Депутат Верховної Ради СРСР 10–11 скликань (1979–1989), депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання (1975–1980). Кандидат у члени ЦК КПУ (1976–1981), член ЦК КПУ (1981–1990).

Життєпис

Народився в селищі Солошине, що на Полтавщині. Мати хлопця Варвара померла рано, коли йому виповнилося 6 років. Ростила Павла Загребельного мачуха, з якою у нього були досить важкі стосунки.

1941 року закінчив десятирічну середню школу; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь у Битві за Київ, у серпні 1941 р. був поранений. Після шпиталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р., після якого — полон, і до лютого 1945 р. — нацистські концтабори.

Освіта та праця в журналістиці

У 1945 p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1945 p. по 1946 р. — рахівник колгоспу. З 1946 p. по 1951 р. — навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського державного університету. По його закінченню (1951 p.) — майже півтора десятиліття журналістської роботи (літературний консультант Дніпропетровського відділення Спілки письменників України, літературний редактор обласної дніпропетровської газети «Днепровская правда», з 1954 р. — завідувач відділом, заступник головного редактора журналу «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.

У 1960-му році Павло Загребельний буд долучений до Комуністичної партії Радянського Союзу в якому перебував включно до 1990-го.

У 1961–1963 pp. Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше — «Літературна Україна»), приблизно в той же час з'явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960).

У 1964–1973 — відповідальний секретар, секретар, заступник голови правління Спілки письменників України. У 1973–1979 — секретар, у 1979—1986 — 1-й секретар правління Спілки письменників України. За словами Віталія Коротича, для усунення Павла Загребельного з посади керівника Спілки письменників багато зусиль доклав Борис Олійник, зокрема шляхом написання доносів.

Голова Комітету з Державних премій ім. Тараса Шевченка (1979–1987). Член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка (09.1996—11.2005).

Могила Павла Загребельного

Помер у віці 84 років. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Літературна робота

Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала «Дума про невмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у нацистському концтаборі. У другій половині 1950-х років Павло Загребельний видав збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957).

Протягом 1960 — 1970-х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них: «День для прийдешнього» (1964), «Диво» (1968), «З погляду вічності» (1970), «Левине серце» та «Євпраксія» (1975).

Надгробок Павла Загребельного на Байковому цвинтарi

Одним із значних здобутків української прози став роман «Диво» (1968), у якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. У центрі роману — Софія Київська, яка є незнищенним символом руської державності та духовності. Пізніше було створено цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975).

Подіям української історії XVI ст. присвячено роман «Роксолана» (1980). Письменник зробив спробу проникнути у складний внутрішній світ своєї героїні — Роксолани — Анастасії Лісовської, доньки українського священика з Рогатина, яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, незабаром стала його улюбленою дружиною. Роман «Роксолана» Павло Загребельний написав у місті Ірпінь Київської області.

Розкрити «таємниці» характеру Богдана Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця — таке завдання поставив перед собою Павло Загребельний в романі «Я, Богдан» (1983). Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації середини XVII ст., зупиняючись також і на подробицях його особистого життя. Панорамність, історіософські роздуми про долю України — такі риси найновішого роману письменника «Тисячолітній Миколай» (1994). У романах зустрічаємо вступні слова чи передмову, післяслово — це свого роду невеликі літературознавчі, а то й історіографічні етюди.

Виступив Павло Загребельний і з кількома п'єсами, створеними на основі романів — «Хто за? Хто проти?» («День для прийдешнього»), «І земля скакала мені навстріч» («З погляду вічності»); активно виступав із критичними і літературознавчими статтями в пресі, а також з доповідями, промовами й інтерв'ю. Ці виступи зібрані в книзі статей, есе і портретів «Неложними устами» (1981). До неї ввійшла повість-дослідження «Кларнети ніжності», присвячена Павлові Г. Тичині.

Сценарії фільмів

За його сценаріями на Київській кіностудії ім. Олександра Довженка знято художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено — мін немає» (1966), «Лаври» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982).

Роман «Південний Комфорт» («Вітчизна» 1984, № 1-2) зазнав осуду вищих партійних та прокурорських інстанцій. Генеральний прокурор СРСР О. Рекунков зібрав колегію Генпрокуратури та осудив роман за  викривлення, «очернення» й «спотворення», хоча читав його лише один-однісінький прокурор. Окремою книжкою видали роман тільки через чотири роки.

Павло Загребельний понад сорок років працював в українській прозі. За цей час вийшло близько двадцяти його романів. Один із них — «Розгін» відзначено Державною премією СРСР, два — «Первоміст» і «Смерть у Києві» — Державною премією УРСР ім. Тараса Шевченка. Твори високо оцінені критикою, мають широке читацьке визнання, Загребельний один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Друковані масовими тиражами, його книги швидко розходяться; вони постійно виходять у перекладах іншими мовами; зростає і кількість видань творів письменника за кордоном. У 2004 році нагороджений званням Героя України .

Звинувачення у плагіаті

Як зазначає Леонід Плющ, у збірнику Загребельного «Неложними вустами», опублікував текст «Кларнети ніжності», який насправді є компіляцією уривків зі «Щоденника» Надії Суровцової, який побачив світ вже за часів незалежності, у 1996-му році. При цьому, року 1979-го під час обшуку в її будинку було вилучено рукопис цих спогадів. Як припускає Плющ, Загребельний отримав до них доступ із архіву КДБ.

Кінематографічна діяльність

За сценаріями Павла Загребельного поставлені фільми:

• Ракети не повинні злетіти (1964, за участю М. Фігуровського).
• Перевірено — мін немає (1965, у співавт. з Ю. Лисенком, О. Сацьким та П. Голубовичем).
• Лаври (1972, т/ф, у співавт. з О. Сацьким).
• І земля скакала мені навстріч (1975).
• Переходимо до любові (1975, т/ф).
• Хто за? Хто проти? (1977, т/ф).
• Ярослав Мудрий (1981, у співавт. з Г. Коханом).
• Розгін (1983, т/ф, у співавт. з Г. Коханом і М. Резніковичем).

Твори

• Дума про невмирущого (1957) повість
• Європа 45 (1959) роман
• Спека (1960)
• Європа. Захід (1961)
• День для прийдешнього (1964) — перевидано у 2008 році під назвою «Зло»
• Шепіт (1966)
• Добрий диявол (1967)
• Диво (1968)
• Трилогія «З погляду вічності» (1970)
• Розгін (Державна премія СРСР, 1980) — романна будова з чотирьох книг: «Айгюль», «В напрямі протоки», «Ой крикнули сірі гуси», «Персоносфера»
• Переходимо до любові (1971)
• Первоміст (1972) роман
• Смерть у Києві (1973)
• Намилена трава (1974)
• Євпраксія (1975) — історичний роман про Євпраксію Всеволодівну
• Левине серце (1978)
• Роксолана (1980) роман
• Я, Богдан (1983) роман
• Південний комфорт («Вітчизна», 1984)
• Вигнання з раю (1985) (продовження «Левиного серця»)
• Безслідний Лукас (1989)
• Ангельська плоть (1992)
• Попіл снів (1995)
• Юлія, або запрошення до самовбивства (1994)
• Тисячолітній Миколай (1994)
• Брухт (2002)
• Стовпотворіння (2004)
• Думки нарозхрист: 1974—2003 (остання прижиттєва) (К., Університетське видавництво «Пульсари», 2008)

Відзнаки, громадська діяльність

Нагороджений орденами Трудового Червоного прапора, Дружби народів, двома орденами «Знак Пошани» та медалями. Член Національних спілок письменників і кінематографістів України.

Вшанування пам'яті

• У журналі «Перець» № 23 за 1970 рік розміщено дружній жарж А. Арутюнянца, присвячений П.Загребельному.
• 20 серпня 2014 року у Києві відкрили меморіальну дошку українському письменникові Павлу Загребельному з нагоди 90-річчя його народження.
• 25 серпня 2017 року на Байковому кладовищі встановлено Козацький хрест.

На честь П.Загребельного названо вулиці у: Дніпрі, Вінниці, Хмельницькому (вулиця і провулок), Кобеляках, Нікополі, Ярмолинцях (вулиця і провулок), Маневічах, селі Щасливому Київської області; провулок - у Полтаві.

Фільми

• Документальний фільм «Сонет 29» (автор і режисер Юлія Лазаревська, оператор Микола Мандрич. Кіностудія «Контакт», 2000).
• Документальний фільм «Павло Загребельний. До запитання» (автор Олена Артеменко, режисер Юлія Кузьменко. Керівник проекту — Марк Гресь. Студія документальних фільмів Творчого об'єднання фільмів і програм Національної телекомпанії України, 2014)
• Телепередача «Диво-ключі Павла Загребельного» на основі інтерв'ю, відзнятого 12.06.2002 р. Історико-філософські погляди письменника, як ключі до розуміння його творчості — романів «Диво», «Роксолана», «Я, Богдан». ДТРК «Культура», 2009.

Джерела

• Головко В. В. Загребельний Павло Архипович [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 194. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• Дончик В. Г. Загребельний Павло Архипович [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
• Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 59.
• Загребельний Павло Архипович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 255. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
• Загребельний Павло Архипович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 250. — ISBN 5-88500-071-9.
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 510.
• Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 173—174.
• Хто є хто в Україні. — К., 2000. — С. 160—161.
• Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — ISBN 966-7575-29-2. — С. 172—175.
• Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 280.
• Творив щедро і з великою вірою: до 90-річчя від дня народження П. Загребельного (1924—2009) // Дати і події [Архівовано 1 травня 2016 у Wayback Machine.], 2014, друге півріччя: календар знамен. дат № 2 (4) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 51–56.
• Кунов В. К. — Енциклопедичний словник «Світ людини у творах Павла Загребельного». — 490 стор., 721 тема, 4425 статей. Київ, «ВУС». — 2013.

Посилання

• Про увічнення пам'яті Павла Загребельного. Указ Президента України від 5 лютого 2009 року № 72/2009
• Світлій пам'яті Павла Загребельного [Архівовано 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Довідник «Хто є хто в Україні». — К. : К. І. С.
• Порушилася ієрархія. Учора помер патріарх української літератури Павло Загребельний [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Україна молода. — 2009. — 4 лютого.
• Твори Павла Загребельного в бібліотеці «Українського Центру» [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.]