Ібрахім Шинасі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ібрахім Шинасі
тур. İbrahim Şinasi
Ibrahim-shinassi-effendi.jpg
Народився 5 серпня 1826(1826-08-05)
Стамбул, Османська імперія
Помер 13 вересня 1871(1871-09-13)[1] (45 років)
Стамбул, Османська імперія
·пухлина головного мозку
Країна Flag of the Ottoman Empire (1844–1922).svg Османська імперія
Національність Рутульці
Діяльність поет, журналіст, автор, перекладач, письменник, драматург
Мова творів османська
Роки активності 186018711871
Партія Нові османи

CMNS: Ібрахім Шинасі у Вікісховищі

Ібрахім Шинасі (Шиназі; 5 серпня 1826, Стамбул, Османська імперія — 13 вересня 1871, там само) — османський письменник, перекладач, публіцист, громадський діяч. Засновник турецької драматургії і нової турецької літератури[2][3]. Один із перших авторів танзимату, учасник революції 1848 року у Франції[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

За етнічним походженням був рутульцем[5][6][7], родом з села Ахти (Дагестан).

Народився 5 серпня 1826 року в родині османського армійського офіцера.[8] Від трьох років ріс без батька.

Шинасі зростав у злиднях, але був дуже здібним і на цю якість юнака звернув увагу один із французьких офіцерів — граф Шатонеф, який згодом прийняв іслам і жив з ім'ям Мустафа Решид-паша. За протекцією Решид-паші Шинасі опинився в Парижі, де займався політекономією і фінансовими науками, вивчив французьку мову та літературу. За кордоном він пробув 5 років.

Після повернення до Константинополя влаштувався у фінансовому комітеті, де працював до 1858 року. До цього часу він здобув прихильність і заступництво великого державного діяча — Юсуфа Кемаль-паші.

1859 року вперше переклав турецькою мовою твори Ж. Расіна, А. Ламартіна, Ж. Лафонтена, опубліковані в книзі «Переклади» (Tercüme-i Manzume). 1860 року був одним з редакторів видаваної в Константинополі першої приватної турецької газети Tercüm-i ahval («Тлумач подій»). Протягом 1862—1865 років Шинасі видавав власну газету Tasvir-i Efkâr («Зображення думок») — найвідоміша газета в історії турецької журналістики, яка стала трибуною західницьких ідей турецьких письменників-просвітителів. Шинасі залучив до співпраці з газетою молодих талановитих письменників, серед яких був і Намик Кемаль.

Захопився ідеєю поширення в народі європейських наук, реформою турецької мови. Цими реформами Шиназі домагався, щоб книги писали не для обраних, а для всього народу.

Крім того, Шинасі з Намиком Кемалем зайнялися й іншою ідеєю — корінною реорганізацією державного устрою Османської імперії. Ці ідеї після його смерті були забуті і згадали про них напередодні молодотурецької революції під керівництвом Кемаля Ататюрка. Таким чином, Шинасі стає засновником танзимату.

Належав до товариства Нових османів.

1865 року вирушив в еміграцію до Парижа і повернувся до Константинополя незадовго до смерті.

Епіграфом його життя були слова:

« Моя нація — людство, земна куля — моя батьківщина. «

Роботи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]