Ібрахім Шинасі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ібрахім Шинасі
тур. İbrahim Şinasi
Ibrahim-shinassi-effendi.jpg
Народився 5 серпня 1826(1826-08-05)
Стамбул, Османська імперія
Помер 13 вересня 1871(1871-09-13)[1] (45 років)
Стамбул, Османська імперія
·пухлина головного мозку
Країна Flag of the Ottoman Empire (1844–1922).svg Османська імперія
Національність Рутульці
Діяльність поет, журналіст, автор, перекладач, письменник, драматург
Мова творів османська
Роки активності 186018711871

CMNS: Ібрахім Шинасі у Вікісховищі

Ібрахім Шинасі (Шиназі; 5 серпня 1826, Стамбул, Османська імперія — 13 вересня 1871, там само) — османський письменник, перекладач, публіцист, громадський діяч. Засновник турецької драматургії і нової турецької літератури[2][3]. Один із перших авторів танзимату, учасник революції 1848 року у Франції[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

За етнічним походженням був рутульцем[5][6][7], родом з села Ахти (Дагестан).

Народився 5 серпня 1826 року в родині османського армійського офіцера.[8] Від трьох років ріс без батька.

Шинасі зростав у злиднях, але був дуже здібним і на цю якість юнака звернув увагу один із французьких офіцерів — граф Шатонеф, який згодом прийняв іслам і жив з ім'ям Мустафа Решид-паша. За протекцією Решид-паші Шинасі опинився в Парижі, де займався політекономією і фінансовими науками, вивчив французьку мову та літературу. За кордоном він пробув 5 років.

Після повернення до Константинополя влаштувався у фінансовому комітеті, де працював до 1858 року. До цього часу він здобув прихильність і заступництво великого державного діяча — Юсуфа Кемаль-паші.

1859 року вперше переклав турецькою мовою твори Ж. Расіна, А. Ламартіна, Ж. Лафонтена, опубліковані в книзі «Переклади» (Tercüme-i Manzume). 1860 року був одним з редакторів видаваної в Константинополі першої приватної турецької газети Tercüm-i ahval («Тлумач подій»). Протягом 1862—1865 років Шинасі видавав власну газету Tasvir-i Efkâr («Зображення думок») — найвідоміша газета в історії турецької журналістики, яка стала трибуною західницьких ідей турецьких письменників-просвітителів. Шинасі залучив до співпраці з газетою молодих талановитих письменників, серед яких був і Намик Кемаль.

Захопився ідеєю поширення в народі європейських наук, реформою турецької мови. Цими реформами Шиназі домагався, щоб книги писали не для обраних, а для всього народу.

Крім того, Шинасі з Намиком Кемалем зайнялися й іншою ідеєю — корінною реорганізацією державного устрою Османської імперії. Ці ідеї після його смерті були забуті і згадали про них напередодні молодотурецької революції під керівництвом Кемаля Ататюрка. Таким чином, Шинасі стає засновником танзимату.

Належав до товариства Нових османів.

1865 року вирушив в еміграцію до Парижа і повернувся до Константинополя незадовго до смерті.

Епіграфом його життя були слова:

« Моя нація — людство, земна куля — моя батьківщина. «

Роботи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]