Іванов Анатолій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванов Анатолій Степанович
Народився 5 травня 1928(1928-05-05)[1][2][3]
Шемонаїха, Шемонаїхинський район
Помер 31 травня 1999(1999-05-31)[1][2][3] (71 рік)
Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність письменник, сценарист, редактор, політик, журналіст, публіцист, прозаїк
Мова творів російська
Роки активності з 1948
Жанр роман і повість[d]
Членство СП СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія СРСР Премія Ленінського комсомолу

Анатолій Степанович Іванов (рос. Анато́лий Степа́нович Ивано́в; 5 травня 1928, Шемонаїха, Казакська Автономна СРР, РРФСР, СРСР — 1999, Москва, Росія) — радянський і російський прозаїк і сценарист, автор романів на сільську тематику. Лауреат Державної премії СРСР (1979). Герой Соціалістичної Праці (1984).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Батьки жили в районному центрі, батько працював завідувачем райвідділом «Союздруку», мати займалася господарством.

З 1946 по 1950 роки навчався на факультеті журналістики Казахського державного університету імені С. М. Кірова.

Творчу діяльність розпочав в 1948 році як журналіст газети «Приіртишська правда» (Семипалатинськ). Був військовослужбовцям, потім редактором районної газети «Ленінський прапор» в Новосибірської області. Член КПРС з 1952.

В 1954 в журналі «Крестьянка» було опубліковане його перше оповідання «Дощ». Потім в журналі «Сибірські вогні» — розповідь «Алчині пісні», в 1956 році з такою ж назвою вийшла перша збірка оповідань. У 1958 році був опублікований перший роман «Повітелей», який приніс всесоюзну популярність і був помічений за кордоном і був перекладений декількома мовами. У 1958—1964 роках був заступником головного редактора журналу «Сибірські вогні». В кінці 1960-х переїхав до Москви.

Творчість[ред. | ред. код]

В Союз письменників СРСР вступив в 1958 році. Основними темами творів стали революції в сибірських селах, колективізація та німецько-радянська війна. Серед найбільш відомих творів: «Тіні зникають опівдні» і «Вічний поклик». В 1970-1980-і роки за цими книгами були зняті багатосерійні телефільми.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

З 1972 працював головним редактором журналу «Молода гвардія». Був одним з ідейних керівників так званого «патріотичного спрямування».

Займав керівні посади в Спілці письменників СРСР, був депутатом ВР СРСР 11-го скликання (з 1985).

В 1990 підписав «Лист 74-х».

Фільмографія[ред. | ред. код]

Екранізації творів:

Сценарист:

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]