Ігданіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ігданіт (рос. игданит, англ. igdanite; нім. lgdanit m) або АСДП (абревіатура від Аміачна Селітра / Дизельне Паливо) — найпростіша ґранульована вибухова речовина, до складу якої входить амонійна селітра та невелика кількість (5-6 %) дизельного палива або солярового масла. В англомовних країнах має назву — ANFO (Ammonium Nitrate/Fuel Oil).

Огляд[ред. | ред. код]

Ігданіт розроблений на початку 1950-х рр. одночасно і незалежно в низці країн — СРСР, США та інших.

Характеризується специфічним механізмом реакції вибухового перетворення, при якому детонація протікає не у всьому об'ємі ВР, а лише на поверхні ґранул; в результаті зменшується скважність імпульсу тиску і його максимум, збільшується тривалість дії вибуху, що сприятливо впливає на процес подрібнення породи в гірському масиві. І. низькочутливий до механіч. впливів.

Чутливість і детонаційна здатність ігданіту дуже залежать від розмірів пор і вологості ґранул, щільності заряджання. Ігданіти, що не містять висококалорійного пального, є ВР середньої потужності і досить ефективні для висадження слабких порід і порід середньої міцності. При міцних породах ігданіт застосовують в комбінованих зарядах з потужнішими ВР.

Завдяки простоті технології і низькій чутливості до зовнішніх впливів ігданіти дозволені до виробництва на місцях їх застосування.

Ігданіти виготовляють на стаціонарних установках або за допомогою змішувально-зарядних машин безпосередньо в процесі заряджання свердловин і витрачають в день виготовлення або протягом першої доби. Свердловинні та інші великі зарядні порожнини на поверхні заряджають засипкою або пневматичною подачею із змішувально-зарядної машини. У підземних виробках ігданіт заряджають в шпури і висхідні свердловини пневмозарядниками.

Двокомпонентний ігданіт є найбільш економічною вибуховою речовиною.

Ігданіт не водотривкий, що спочатку обмежувало сферу його застосування. Цей недолік усувають осушенням шпурів і свердловин перед їх заряджанням, укладанням зарядів у поліетиленову оболонку.

Зарубіжні аналоги ігданіту: ніліти і алювіти (США); амекси, анфомети (Канада); амонекси і андекси (ФРН).

Російська назва утворнена від абревіатури назви розробника — Інституту гірничої справи Академії наук СРСР (рос. Институт горного дела Академии наук СССР — ИГДАН).

Література[ред. | ред. код]