Ізоелектрична точка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

І́зоелектри́чна то́чка — характерне для певної речовини значення pH, при якому максимальна частка іонів цієї речовини в розчині набуває нульового електричного заряду. При такому рН речовина найменш рухлива в електричному полі, і цю властивість можна використовувати для очищення та розділення розчинних речовин шляхом електрофорезу.

Такий підхід до розділення речовин особливо широко застосовується при роботі з органічними, особливо високомолекулярними, сполуками — амінокислотами, білками, порфіринами тощо.

Для амінокислот, у яких іонізуються лише карбоксильна та аміногрупа, ізоелектричну точку можна обчислити за такою формулою:

Для речовин, які в розчині мають три і більше заряджених групи, при обчисленні значення ізоелектричної точки використовують узагальнене рівняння:

,

де pKa — значення константи кислотної іонізації.

Ресурси мережі Інтернет[ред.ред. код]

  • Ізоелектричною точкою
  • SWISS-2DPAGE база даних Ізоелектрична точок виходячи з двомірного електрофорезу в поліакриламідному гелі (~ 2000 білків)
  • Proteome-pI протеом ізоелектричної бази даних точки (передбачав ізоелектричної точка для всіх білків)

Література[ред.ред. код]


Альфа-спіраль аланіну Це незавершена стаття з біохімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.