Інститут народної освіти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Інститути Народної Освіти — вищі педагогічні навчальні заклади, створені в УРСР, починаючи з Харківського (1920 року), на базі університетів і педагогічних закладів. Готували працівників освіти для загальноосвітніх і професійних шкіл усіх типів і виховних закладів.

В реальності ж, ІНО було створено фактично на теренах усіх українських університетів, коли, замість цілої низки факультетів в кожному українському університеті було утворено два-три: соціального виховання (три-чотирирічні), професійної освіти (чотирирічні), інколи — робітничий факультет (трирічний).

В 1930—1933 роках вже на базі ІНО для підготовки професійних кадрів створено інститути соціального виховання та інститути професійної освіти за принципом фахової орієнтації, а самі університети — відроджено.

інститути професійної освіти готували викладачів для технікумів, фабрично-заводських семирічок, робітничих факультетів при заводах. Мали факультети: соціальний, фізико-математичний, агробіологічний. Термін навчання – 4 роки. В Україні 1931 було 8 інститутів професійної освіти Кількість студентів – 2400. 1933 в ході реорганізації ВШ інститути професійної освіти були ліквідовані[1].


В інститутах соціального виховання були шкільний, педагогічний, позашкільний факультети. Термін навчання – 3 роки. 1931 працювало 9 інститутів: у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Ніжині, Полтаві, Кам'янці-Подільському, Миколаєві, Чернігові. 1933 були реорганізовані в педагогічні інститути[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Комаренко Т.О Інститути професійної освіти // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
  2. Комаренко Т.О Інститути соціального виховання // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

Джерела та література[ред. | ред. код]