Іоанн (Петін)
| Іоанн Петін | |
|---|---|
.jpeg) | |
| Ім'я при народженні | Олексій Олексійович Петін |
| Народився |
21 березня 1813 село Волово |
| Помер |
20 липня 1889 Полтава |
| Поховання | Хрестовоздвиженський монастир (Полтава) |
| Підданство | Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Київська духовна академія |
| Посада | архієпископ Полтавський і Переяславський |
| Попередник | Олександр Павлович |
| Наступник | Іларіон Юшенов |
| Конфесія | православ'я |
| Батько | Олексій Петін |
Іоанн (в миру Олексій Олексійович Петін; 21 березня 1813 — 20 липня 1889) — церковний діяч часів Російської імперії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син паламаря (за іншими відомостями — дяка) Олексія Петіна. Народився 1813 року в селі Волово Ливенському повіту Орловської губернії. При народжені отримав ім'я Олексій. Навчався в Орловській духовній семінарії. після закінчення був учителем архієрейських півчих, але захворів і тому довго не з'являвся на службу, за що єпископ орловський Никодим віддалив його. деякий час служив в місцевого поміщика.
Перебрався до Києва, де поступив до духовної академії, яку закінчив 1839 року. 27 вересня того ж року призначено викладачем до Тверської духовної семінарію, але 17 листопада того ж року переведений до Орловської духовної семінарії.
У 1840 році оженився на небозі Київського митрополита Філарета, що сприяло кар'єрі. Того ж року спочатку отримав сан диякона, невдовзі — священника, після чого отримав одну з найкращих парафій в Орловській губернії.
1841 року отримав ступінь кандидата богослов'я. Того ж року помирає дружина. 1842 року Олексія Петіна призначено доглядачем Києво-Подільського духовного училища. Того ж року прийняв чернечий постриг, змінивши ім'я на Іоанн.
14 листопада 1848 року введено в сан архімандрита та призначено ректором Київської духовної академії й настоятелем Київського Пустинно-Микільського монастиря. 1850 року стає ректором Катеринославської духовної семінарії, членом консисторії і цензором проповідей.
1852 року призначено намісником Києво-Печерської лаври. Брав участь в спорудженні Володимирського собору та у відкритті печер на Панкратьєвському узвозі.
1862 року призначений на кафедру єпископа Кавказького, але з нагоди відкриття архієрейської вакансії в Полтавській єпархії 23 грудня того ж року хіротонізовано на єпископа Полтавськогота Переяславського. 1878 року возведений у сан архієпископа.
1887 року через похилий вік пішов з посади, проте залишився мешкати в Полтавському архієрейському будинку. помер 1889 року. Поховано в Хрестовоздвиженському монастирі, в теплому Свято-Духівському храмі.
Джерела[ред. | ред. код]
- Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. 1896—1918.
- Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914. Стр. 17—88
|
