Ісаєнко Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Андрійович Ісаєнко
Ісаєнко-портрет.png
Народження 18 грудня 1915(1915-12-18)
Лихачів
Смерть 20 листопада 1996(1996-11-20) (80 років)
Чернігів
Громадянство Російська імперія, СРСР, Україна
Рід військ Танкові
Звання старший лейтенант
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора
медалі
Ісаєнко Микола Андрійович у Вікісховищі?

Микола Андрійович Іса́єнко (народився 18 грудня 1915(19151218) в селі Лихачеві зараз Носівського району Чернігівської області — помер 20 листопада 1996) — Герой Радянського Союзу, танкіст.

Освіта[ред. | ред. код]

  • Ніжинський технікум механізації сільського господарства (1938)
  • Полкова школа за місцем проходження служби (1944)
  • Вища партійна школа при ЦК КП України (1950)

Сім'я[ред. | ред. код]

  • дружина (дівоче прізвище Довгаль) Феодора Павлівна (1919–2001).
  • Донька — Людмила (1955) та онука Марина (1983) нині проживають у місті Чернігові.

Військова кар'єра[ред. | ред. код]

У Радянській армії служив з 1938 по 1946 рік.

Брав участь у бойових діях радянсько-фінської війни (1939–1940). Воював із фашистськими загарбниками на фронтах Німецько-радянської війни (1941–1945) у складі Ленінградського фронту та третього і другого українських фронтів.

На початку війни займав посаду командира танка. Закінчив військову службу на посаді командира другої танкової роти 177 танкового полку, 64 механізованої бригади, 7 механізованого корпусу у званні старшого лейтенанта.


Був поранений на Ленінградському фронті 17 вересня 1941, тяжко поранений на 2 Українському фронті 15 квітня 1945.

Цивільна кар'єра[ред. | ред. код]

До служби у Червоній армії працював на посаді техніка у МТС Носівського району, а після навчання у вищій партійній школі при ЦК КП України (1947–1950) — першим секретарем Менського райкому партії (1950–1960).

З 1961 року проживав у місті Чернігові. Працював на посадах — інструктора обкому комуністичної партії України, заступника начальника обласного управління сільського господарства, голови обласного комітету профспілки робітників і службовців сільського господарства і заготівель та на інших керівних посадах.

З 1986 року — пенсіонер.

Похований у місті Чернігові на Яцевському цвинтарі

Могила Ісаєнко, цвинтар Яцево, 31.07.2015

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Леніна;
  • орден Червоного Прапора (15 травня 1945, наказ командувача БТМВ другого Українського фронту);
  • орден Вітчизняної війни 1 і 2 ступенів (12 травня 1945, наказ 7МК 09/Н);
  • орден Трудового Червоного Прапора;
  • медаль За відвагу (21 вересня 1941, наказ першої танкової дивізії 09/H);
  • медаль «За оборону Ленінграда»
  • Звання Героя Радянського Союзу із врученням золотої зірки присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР, від 15 травня 1946 року, № 6683 — за мужність та відвагу, проявлені при виконанні бойового завдання поблизу села Чейч, що у Чехословаччині

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архів МО СССР, формуляр 33
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. — Т. 1, — М. : Воениздат, 1987
  • Спогади доньки Героя — Людмили Миколаївни