Носівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Носівський район
Nosivskiy rayon gerb.png Nosivskyi rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Чернігівська область
Код КОАТУУ: 7423800000
Утворений: 1923 р.
Населення: 29 406 (на 1.02.2016)
Площа: 1151 км²
Густота: 27 осіб/км²
Тел. код: +380-4642
Поштові індекси: 17100—17153
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Носівка
Міські ради: 1
Сільські ради: 16
Міста: 1
Села: 47
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 17100, Чернігівська обл., Носівський р-н, м. Носівка, вул. Центральна, 19, 2-18-53
Веб-сторінка: Носівська РДА
Голова РДА: Красносільський Анатолій Григорович
Голова ради: Васюк Микола Володимирович
Мапа

Commons-logo.svg Носівський район у Вікісховищі

Носі́вський район — район Чернігівської області України з центром у місті Носі́вка.

Район розташований в південно-західній частині Чернігівщини, Утворений у 1923 році Населення — з Носівкою і шістнадцятьма сільськими радами — 31876 осіб, у райцентрі — 13250.

В районі 47 населених пунктів. Загальна площа — 1151 км².

Перша згадка в Іпатіївському літописі належить до 1147 року.

Історія[ред. | ред. код]

Давньоруське поселення Носів на Руді згадується в Іпатіївському літописі під 1147 р. У 15 ст. відоме під назвою Носове. У середині 14 ст. захоплене литовськими феодалами, ввійшло до Київського князівства, з 1471 року — до Київського воєводства як один з форпостів Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 року — в складі Польщі. На початку 17 ст. належала Київському воєводі Адаму Киселю. Мешканці Носівки брали участь у селянсько-козацькому повстанні під керівництвом П. Павлюка (1637 р.), Я. Остряниці (1636 р.).

З 1648 року Носівка — центр сотні Ніжинського полку. З 1667 року — Київського полку. З 1782 року — у складі Ніжинського повіту Чернігівського намісництва, з 1802 року — губернії. У 1662 і 1679 роках спалена татарською ордою.

У 18 ст. Носівкою володіли князі Кушелеви-Безбородьки. З 1735 року Носівка — містечко. У 17-18 ст. діяло 5 козацьких шкіл, богадільні. На 1859 рік залишилася тільки одна парафіяльна школа. 1866 рік — у Носівці — 1991 двір, 11 123 жителів, волосне і сільське правління, поштова станція, винокурний, цукровий, 2 цегельні заводи, училище, відбувалося 3 ярмарки на рік. Найбільший землевласник — граф Мусін-Пушкін.

У 1897 році — 3155 дворів, 16 947 жителів, муровані — Троїцька, Миколаївська, Воскресенська церкви, дерев'яні — Успенська та Преображенська церкви. Діяло 3 земські школи, бібліотека, медпункт, лікарня на цукровому заводі. У 1880-х роках в Носівці проводили агітацію народники. Під час Першої російської революції відбулися виступи Носівських робітників і селян (1905–1907 рр.).1910 року в Носівці було 19 638 жителів. 1911 року — засновано Носівську сільськогосподарську дослідну станцію.

Відгуком на Лютневу революцію 1917 р. став масовий мітинг у квітні 1917 р., на якому прийнято вимоги про передачу землі селянам і українізацію школи. Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Під час німецько-австрійської окупації і наступну денікінців у районі Носівки діяв партизанський загін. У 1920 році почав знову працювати цукровий завод, агропункт Носівської сільськогосподарської дослідної станції, у 1922 році створені бурякорадгосп і кооперативне товариство.

З 1923 року Носівка — райцентр. Відкрито 2 лікарні, Народний дім, 2 клуби, 8 хат-читалень, 5 бібліотек. Виникло товариство по спільному обробітку землі (1926 рік), на його базі в 1929 році створено перший колгосп, пізніше — ще 6, МТС (1930 рік). У 1939 році ланка одного з колгоспів стала учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві. У 1940 році в Носівці діяли 2 лікарні, пологовий будинок, поліклініка, 2 аптеки, 2 середні, 5 неповних середніх і 4 початкові школи, 3 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 13 бібліотек.

У вересні 1941 р. район окупований німецько-фашистськими загарбниками. В період окупації в Носівці діяли підпільний райком партії, підпільна організація на чолі з М. І. Реутським, партизанське з'єднання «За Батьківщину». В районі діяли партизанські загони під командуванням Бовкуна, Героя Радянського Союзу Миколи Симоненка (с. Володькова Дівиця). В березні 1943 як каральна акція за дії радянських партизанів німці спалили село Козари (кількість жертв оцінюється в 3,8 тис.). Територію району визволено у вересні 1943.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради Бобровицького району: Ганнівську та Софіївську — до складу Носівського району, а сільради Носівського району: Данинську та Шатурську — до складу Ніжинського району, Свидовецьку — до складу Бобровицького району.[1]

У травні-червні 1991 в Носівці пройшло кілька масових (до кількох тисяч учасників) антикомуністичних мітингів, названих тоді носівською революцією.

З 1960 року Носівка — місто. Діють цукровий комбінат, філіал Ніжинського виробничо-аграрного об'єднання консервної промисловості, хлібний, цегельний заводи, меблева фабрика, міжколгоспне об'єднання з виробництва яєць і м'яса птиці, комбінат побутового обслуговування, 4 загальноосвітні школи, музична школа, районна станція юних техніків, будинок школярів, спортивна школа, 4 лікарські заклади, 2 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 14 бібліотек, історико-краєзнавчий музей.

У Носівці в різний час виходили газети «Комсомолець Носівщини», «Кооперативний ударник», «Літературна сторінка», «Сталінський прапор», «Червона Носівщина», «Прапор», «Прапор комунізму». Видається газета «Носівські вісті».

Історичні та архітектурні пам'ятки[ред. | ред. код]

На території району — 76 історичних та культурних і 90 археологічних пам'яток.

Історичні пам'ятки: праслов'янське городище біля села Плоске та в місті Носівці.

Архітектура і історія:

Культура[ред. | ред. код]

Культурна галузь представлена:

Природно-заповідний фонд[ред. | ред. код]

Природно-заповідний фонд району включає 23 об'єкти. Всі вони місцевого значення.

Ботанічні заказники[ред. | ред. код]

Борки, Горішне, Іржавська Дача, Клепали, Козарська Дача, Німцево.

Гідрологічні заказники[ред. | ред. код]

Грабівщина, Загірне, Камінське, Кам'яне, Козаче, Куликове, Лихачівський, Хрещатинське.

Лісові заказники[ред. | ред. код]

Модринник, Пізній Дуб, Чорний Ліс.

Ботанічні пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Багатовіковий дуб, Козарська Дача, Макіївський дуб, Тополя біла.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва[ред. | ред. код]

Рівчак-Степанівський парк, Софіївський старовинний парк

Електромережі[ред. | ред. код]

Носівський район електричних мереж (РЕМ) експлуатує 1251 км повітряних ліній 10-0,4 кВ, 10,9 км кабельних ліній 10-0,4 кВ, 298 трансформаторних підстанцій 10-6 кВ. Персонал РЕМ становить 83 особи.[2]

В районі 17 782 побутових споживачів, 285 споживачів — юридичних осіб. Відпуск електроенергії за рік становив 25 064 тис. кВт.год.[2]

Транспорт[ред. | ред. код]

Територією району проходять автошляхи E101 та E381.

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Носівського району була створена 31 виборча дільниця. Явка на виборах складала - 61,16% (проголосували 15 935 із 26 054 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 48,40% (7 713 виборців); Юлія Тимошенко - 26,22% (4 178 виборців), Олег Ляшко - 14,14% (2 254 виборців), Анатолій Гриценко - 3,42% (545 виборців), Сергій Тігіпко - 2,30% (367 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 1,07%.[3]

Видатні люди[ред. | ред. код]

Артисти

  1. Висовень Василь Іванович — народний артист України
  2. Криворотова Любов Олексіївна — народна артистка України
  3. Нечепа Василь Григорович — народний артист України, кобзар-лірник (м. Носівка)

Композитори

  1. Козаченко Іван Васильович — композитор, член Спілки композиторів України (м. Носівка)

Науковці

  1. Берковець Володимир Семенович  — почесний винахідник СРСР
  2. Бондаренко Леонід Іванович — заслужений діяч науки і техніки
  3. Бровко Микола Миколайович — доктор філософських наук, професор
  4. Бровко Федір Михайлович — член-кореспондент лісівничої академії наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор, відмінник лісового господарства України.
  5. Гедройц Костянтин Каетанович — — академік АН СРСР
  6. Козлов Володимир Ілліч  — доктор фізико-математичних наук
  7. Кулжинський Сергій Пантелеймонович — професор, директор сільськогосподарських наук, засновник Носівської сільськогосподарської дослідної станції
  8. Кундюба Іван Дмитрович — доктор історичних наук, професор (с. Тертишники)
  9. Ляшенко Василь Іванович — професор, доктор фізико-математичних наук. Лауреат Державної премії УРСР (м. Носівка)
  10. Плющ Павло Павлович — видатний мовознавець, доктор філологічних наук, професор (с. Володькова Дівиця)
  11. Примак Федір Якович — доктор медичних наук, заслужений діяч науки Української РСР (с. Софіївка)

Письменники

  1. Авраменко Ілля Корнійович — письменник (с. Володькова Дівиця)
  2. Баклан Микола Миколайович — краєзнавець, письменник (с. Макіївка)
  3. Будлянський Микола Георгійович — журналіст, поет (с. Держанівка)
  4. Буняк Іван Якович — краєзнавець, письменник
  5. Власенко Григорій Зиновійович (1931, с. Володькова Дівиця) — український краєзнавець, письменник
  6. Демченко Галина Олексіївна  — дитяча письменниця (с. Макіївка)
  7. Калмановський Борис Мусійович  — поет і педагог, кандидат філологічних наук (с. Мрин)
  8. Кочерга Іван Антонович — український драматург (м. Носівка)
  9. Реп'ях Станіслав Панасович — поет, дитинство провів у селі Макіївка.
  10. Рибаков (Аронов) Анатолій Наумович — Радянський письменник, сценарист, лауреат Сталінської премії. Твори: «Кортик», «Бронзова птиця», «Діти Арбата» тощо.
  11. Савченко Григорій Кирилович — науковець, поет (с. Мрин)
  12. Скрипець Микола Якович (1949, Носівка)  — поет, член Спілки письменників України, директор СШ № 235 в м. Києві
  13. Чирко Іван Корнійович — український письменник — перекладач (м. Носівка)

Політики

Спортсмени

  1. Кияниця Василь Васильович (1950, Носівка) — майстер спорту СРСР, суддя всесоюзної категорії, відмінник освіти України, депутат Носівської міської ради п'яти скликань, директор Носівської СЮТ[4]
  2. Крупко Василь Олександрович — майстер спорту СРСР (с. Козари)
  3. Микула Сергій Михайлович — майстер спорту СРСР (м. Носівка)
  4. Тищенко Віталій Григорович — майстер спорту міжнародного класу (м. Київ)
  5. Шевченко Валентина Євгенівна — заслужений майстер спорту України (с. Ганнівка)
  6. Ювенко Віктор Васильович — майстер спорту України (м. Носівка)
  7. Ювенко Олександр Васильович — майстер спорту СРСР (м. Носівка)
  8. Ювенко Василь Вікторович — майстер спорту України (м. Носівка)

Художники

  1. Власенко Петро Михайлович — художник-пейзажист
  2. Какало Олексій Васильович  — художник-пейзажист і портретист, заслужений художник України (с. Держанівка)
  3. Пархоменко Андрій Васильович — художник (с. Козари)
  4. Самокиш Микола Семенович — художник-баталіст (м. Носівка)
  5. Стратилат Микола Іванович — художник-ілюстратор (с. Макіївка)
  6. Шишко Сергій Федорович — художник-пейзажист (м. Носівка)

Книги про Носівщину[ред. | ред. код]

«Носівці більше тисячі років — розповіді про рідний край» — історико-краєзнавча збірка матеріалів про історію сіл, вулиць, кутків Носівщини. Видавець «Бібліотека українця» М. Ляшенко, м. Носівка. 85 сторінок, наклад 3000 примірників, ISBN 966-74-19-28-2. Дата видання не зазначена, однак знаходиться між 1992 та 2010 роками. Матеріали зібрані працівниками централізованої бібліотечної системи Носівського району з переказів жителів сіл, з пам'яті старших поколінь. Значну частину збірки складають свідчення учасників колективізації, які пережили голодомор 1932–1933.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Куликівський район Ніжинський район
Козелецький район Gray compass rose.svg Ніжинський район
Бобровицький район Київська область
(Згурівський район)
Прилуцький район