Іщук Арсен Олексійович
| Іщук Арсен Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
22 червня 1908 Городок, Ширмівська волость, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер |
21 грудня 1982 (74 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | літературознавець, історик літератури, письменник, перекладач, викладач університету, літературознавець |
| Галузь | літературознавство[1], історія літератури[1], творче та професійне письмоd[1] і перекладацтво[d][1] |
| Відомі учні | Щербак Василь Артемович |
| Знання мов | українська[1] і російська[1] |
Арсе́н Олексі́йович Іщу́к (нар.9 (22) червня 1908, с. Городок, тепер Ружинського району, Житомирська область — 21 грудня 1982, Київ) — український педагог, літературознавець, письменник і перекладач.
Освіта[ред. | ред. код]
Закінчив педтехнікум, у 1930-ті студіював філологію в Київському університеті, закінчив цей університет у 1934, захистив там дисертацію,
Кар'єра[ред. | ред. код]
Працював викладачем у Київському університеті.
З 1952 — завідував кафедрою історії української літератури на філологічному факультеті КДУ, згодом був обраний деканом факультету.
Творчість[ред. | ред. код]
Друкуватися почав 1930. Літературознавчі праці «Леся Українка» (1950), «Павло Тичина» (1954), «Василь Минко» (1957) та ін. Автор роману-хроніки «Вербівчани» (кн. 1—3, 1961—75).
У його перекладі з російської мови вийшли романи Бориса Полєвого «Глибокий тил» (1960) і Всеволода Воєводіна «Спокою нема. Історія одного кохання» (1964).
Відзнаки[ред. | ред. код]
Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.
Різне[ред. | ред. код]
Бібліографія[ред. | ред. код]
Твори А. Іщука:
- Статті про радянську літературу. К., 1958
- На шляху поступу. К., 1968
- Іщук А. Вербівчани. Роман-хроніка. — К., (1961–1975).
Російські переклади:
- Вербовчане. М., 1966.
Про А. Іщука:
- Кононенко П. Село в українській літературі. — К.,1984.
- Погрібний А. Життя і діяння // Українознавство. — 2002. — № 1-2.
- Коваленко Л. «Ми — люди майбутнього, ми — не минулі!». Статті, рецензії, щоденники, спогади, поезії, листи. — Дніпропетровськ, 2008.
- Кравчук П. Без недомовок. Спогади. — Київ-Торонто, 1995.
Посилання[ред. | ред. код]
- Петро Кононенко. Іщук Арсен Олексійович. Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 25 жовтня 2015.
- В. X. Косян. Іщук Арсен Олексійович [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія.
- Олександр Хоменко. Правда історії і правда літератури (До 100-річчя від дня народження Арсена Олексійовича Іщука). Українознавство, Рік: 2008, Число: #2 (27).