Аберфрау
Аберфрау | |
|---|---|
 | |
| Координати 53°11′44″ пн. ш. 4°27′49″ зх. д. / 53.195447222222° пн. ш. 4.4635194444444° зх. д. | |
| Країна | |
| Адмінодиниця | Aberffrawd  |
| Водойма | Afon Ffrawd |
| Населення | 597 осіб (2021)[1] |
| GeoNames | 2657819 |
| OSM | r10990159 ·R |
| Офіційний сайт | aberffraw.org |
.svg)  Аберфрау Аберфрау (Земля) | |
 | |
 Аберфрау у Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
Аберфрау (англ. Aberffraw, валл. Aberffraw) — невелике село на південно-західному узбережжі острова Анґлсі (Мон) у Уельсі. Було резиденцією королів Гвінеду з бл. VII ст. по 1282 р.[2]
Елемент Aber «гирло річки» (< кельтське *ad~ber~) часто зустрічається в топонімах Бретані (Breizh) та Шотландії (Alba) — на територіях, що раніше належали піктам, — а також в інших частинах Уельсу (Cymru). Сьогодні ця назва (місцевою вимовою — Берфро) позначає село, затоку, в яку впадає річка, а також «заповідне узбережжя» цієї затоки, що має статус об'єкта культурної спадщини[2].
Населення громади Аберфрау, згідно з переписом 2001 року, становило 1293 особи, з яких 876 мешканців віком старше 3 років могли розмовляти валлійською мовою (69,2%)[2].
Сполучення з Аберфрау здійснюється автомобільним транспортом по трасі A4080, або залізничним транспортом — найближча станція Бодорган.
Розкопки, проведені у 1973 та 1974 рр., були інтерпретовані як залишки римського форту кінця I ст. н.е. з проведенням фортифікаційних робіт у V або VI ст. н.е. Як описує Тацит, римляни вперше вторглися на острів Англсі під проводом Гая Светонія Пауліна 60 р. н.е. Однак вони не змогли одразу розмістити там гарнізон через військову катастрофу — повстання Боудікки. Тому римський форт, ймовірно, датується пізнішою діяльністю Гнея Юлія Агріколи, який був губернатором Римської Британії в період приблизно 78 – 85 рр. н.е.[3]
Построманське відновлення оборони може відображати прибуття на це місце двору першої династії Гвінеду, яка вела свій родовід від героя V ст. — Кунеди ап Едерна. Ці ранні пласти були сильно перекриті залишками середньовічних поселень, що належали двору Гвінеду[4].
Той факт, що це місце вже було королівським центром у VII ст., додатково підтверджується латинським пам'ятним написом королю Кадфану (помер бл. 625 р.) у сусідній церкві в Ллангадваладрі[4]:
CATAMANUS REX SAPIENTISIMUS OPINATISIMUS OMNIUM REGUM «Кадфан — наймудріший і найславетніший з усіх королів».
Сама церква носить ім'я онука Кадфана — Кадваллона ІІ (помер бл. 664 р.), який також став королем Гвінеду[4].
Аберфрау залишався основною резиденцією (або однією з головних) для «другої династії» Гвінеду, яка прийшла до влади з воцарінням Мерфіна Фриха у 825 р.[4]
Під патронатом короля Груффуда ап Кінана (правив 1075 – 1137 рр.) або його сина й наступника Овайна Гвінеду (правив 1137 – 1170 рр.) було збудовано кам'яну церкву з романськими рисами, подібними до церков XII ст. на паломницьких шляхах до Сантьяго-де-Компостела (Іспанія) та Клонмакнойса (графство Оффалі, Ірландія). Вівтарна арка цієї церкви збереглася і заслуговує на увагу як зразок найскладнішої кам'яної кладки серед усіх уцілілих прикладів такого типу в Уельсі, що відображає міжнародне значення Аберфрау в той період. Король Ллівелин ап Йорверт (правив 1194 – 1240 рр.) використовував як свій офіційний титул: Tywysog Aberffraw ac Arglwydd Eryri («Вождь Аберфрау та Лорд Сноудон»)[4].
Хоча існують докази того, що Аберфрау був центром політичної влади від построманських «темних віків» до 1282 р., правителі Гвінеду, ймовірно, мали більше ніж одну укріплену резиденцію або змінювали свою ставку. Наприклад, Мелгун Гвінед (помер 547 р.) асоціюється не з Аберфрау, а зі стратегічною фортецею на пагорбі Деганві. А розкопки 1993 р. виявили двір XIII ст. в Росирі, на південь від Аберфрау[4].
До моменту, коли англійський король Едуард I переміг Ллівеліна ап Груффуда, останнього місцевого правителя Гвінеду, у 1282 р., Аберфрау був назвою та центром одного з трьох територіальних поділів Англсі: «сотні» або кантрева (cantref) Аберфрау. Він складався з двох підрозділів — коммотів (cymydau): Лліфон на півночі та Малтрайт (де знаходилася королівська резиденція) на півдні[4].
Після смерті Ллівеліна ап Груффуда комплекс Аберфрау був систематично демонтований. За часів Едуарда III (бл. 1340/1341 р.) Аберфрау згадується вже як «манор» (феодальний маєток), яким володів королівський хірург Роджер Гейтон[4].
Аберфрау вперше згадується у вірші, який вважається сучасним тій епосі та оплакує смерть військового лідера VII ст. Кіндділана. Оскільки Кіндділан належав до династії королівства Повіс, ця елегія адресована неназваному королю Гвінеду. Поет описує переправу через протоку Менай до Анґлсі як визначний подвиг і закликає володаря Аберфрау утвердити свою владу як законного правителя земель Догфейлінг (північно-східний Уельс) проти суперницької династії з Повісу, чиї правителі вели свій рід від Каделла Тірнллуга (Cadell Ddyrnllwg)[4]:
«...думати про переправу через Менай, хоча я не вмію плавати! Я люблю того з Аберфрау, хто вітає мене, найпершого нащадка Догфейлінга та жах для нащадків Каделла...»
У Мабіногіоні Аберфрау фігурує як двір, де британська принцеса Бранвен виходить заміж за Матолуха, короля Ірландії[5].
Існує безліч згадок про Аберфрау — як про місце, так і як про синонім королівської влади та легітимності — у творах придворних поетів XII та XIII ст., які прославляли правителів Гвінеду[6]:
- З «Елегії Гріффіду ап Кінану» (Мейлір Бридід, 1137 р.):
«У дворі Аберфрау, в обмін на хвалу успішному, я був поруч із сувереном, на троні».
- З «Поеми на славу Бога та Ллівеліна ап Йорверта» (Дефідд Бенврас, 1215 – 1218 рр.):
«Жодна жива людина не наважиться пригнічувати його, Бог на небі [буде] на боці короля Аберфрау».
- З «Елегії Овайну Гоху ап Гріффіду» (Бледдін Вардд, бл. 1277 р.):
«З роду Гріффіда з кривавим списом, з щедрою, милостивою рукою, щедрий син Ллівеліна, правитель Аберфрау».
- З «Поеми на славу Ллівеліна ап Гріффіда» (Ллігад Гур, 1258 р.):
«Вінценосець Аберфрау, гідний правління і мудрий у промовах, лютий у походах, нестримний в атаці».
Наразі — невелике село з чудовим піщаним пляжем. Серед визначних пам'яток — древнє валлійське поховання 3-го тисячоліття до н. е., церква святого Квіфана на скелястому острівці Крібінау біля Аберфрау (VII в.), парафіяльна церква (XII—XVI ст.), старий міст (1731), одне з перших поштових відділень в Англії (1843).
Вид на село з півдня
Церква Святого Беуно
Церква Святої Марії
.jpg)
- ↑ Parish Profiles // 2021 United Kingdom census — Office for National Statistics.
- 1 2 3 Koch, J. T. (Ed.). (2006). Celtic Culture: A Historical Encyclopedia (Vols. 1–5). ABC-CLIO. p. 1
- ↑ Koch, J. T. (Ed.). (2006). Celtic Culture: A Historical Encyclopedia (Vols. 1–5). ABC-CLIO. pp. 1-2
- 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Koch, J. T. (Ed.). (2006). Celtic Culture: A Historical Encyclopedia (Vols. 1–5). ABC-CLIO. p. 2
- ↑ Koch, J. T. (Ed.). (2006). Celtic Culture: A Historical Encyclopedia (Vols. 1–5). ABC-CLIO. pp. 2-3
- ↑ Koch, J. T. (Ed.). (2006). Celtic Culture: A Historical Encyclopedia (Vols. 1–5). ABC-CLIO. p. 3
- Andrews, R. M., et al. (Eds.). (1996). Gwaith Bleddyn Fardd a beirdd eraill ail hanner का drydedd ganrif ar ddeg. University of Wales Press.
- Costigan, N. G., et al. (Eds.). (1995). Gwaith Dafydd Benfras ac eraill o feirdd hanner cyntaf y drydedd ganrif ar ddeg. University of Wales Press.
- Johnstone, N. (1997). Llys and Maerdref: The Royal Courts of the Princes of Gwynedd. Studia Celtica (SC), 31, 179–232.
- Jones, G. T., & Roberts, T. (1996). Enwau Lleoedd Môn / The Place-Names of Anglesey. University of Wales Press.
- Richards, M. (1998). Enwau Tir a Gwlad. University of Wales Press.
- White, R. B. (1979). Excavations at Aberffraw, Anglesey, 1973 and 1974. Bulletin of the Board of Celtic Studies (BBCS), 28(2), 319–342.
- Williams, J. E. C., et al. (Eds.). (1994). Gwaith Meilyr Brydydd a'i ddisgynyddion. University of Wales Press.
 |
Це незавершена стаття з географії Уельсу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |