Коломиєць Авенір Каленикович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коломиєць Авенір Каленикович
Псевдо Марко Крилатий, Лесь Барс, Осип Сизий, Андрій Чорногуз
Народився 19 лютого 1905(1905-02-19) (113 років)
Городець
Помер 22 липня 1946(1946-07-22) (41 рік)
Діяльність журналіст
поет
Alma mater Варшавський університет
Мова творів українська
Автограф Коломиєць.jpg

Авені́р Кале́никович Коломи́єць (*19 лютого 1905(19050219), Городець, Рівненщина — †22 липня 1946, Зальцбург, Австрія) — український театральний режисер, журналіст, поет і прозаїк, укладач підручників із мови та літератури, редактор і видавець; художник та виготовлювач бандур.

Авенір Коломиєць

Псевдоніми: Марко Крилатий, Лесь Барс, Осип Сизий, Андрій Чорногуз.

З біографії[ред. | ред. код]

Народ. 19 листопада 1905 р. [за ін. даними — 19.02.1906] у м. Бережниці Луцького повіту на Волині [за ін. даними — у с. Городець тепер. Володимирецького р-ну Рівненської обл.]. Закінчив Клеванське духовне училище, потім Волинську духовну семінарію (1920–1926). Друкуватися почав з 1928 р. у «Літературно-науковому віснику» Дмитра Донцова. Був одним з творців що в 1929 році у Варшаві створили літературну громаду «Танк». Вчителював у селах Малі Сади й Ситне Дубенського повіту.

Навчався на теологічному і філологічному факультетах Варшавського університету. Недовго співробітничав із прокомуністичною пресою («Нові шляхи»), переїхав до Варшави, вступив на режисерське відділення Варшавського інституту театрального мистецтва (провчився 3 роки).

Із 1939-го працював педагогом та режисером Будинку піонерів у Дубні. В Дубно заснував і очолював українське видавництво «Лад» та відкрив Волинський музичний інститут імені Леонтовича що діяли під час німецької окупації. Був причетний до створення газети «Волинь».

У роки Другої світової війни вчителював, з початку німецької окупації України працював у відділі освіти та виховання в Дубні, працював у газеті «Волинь». Був заарештований фашистами як заручник. У 1944 р. був вивезений до Німеччини, перебував у таборах для переміщених осіб у Західній Німеччині й Австрії. Почав редагувати журнал «Керма» (Зальцбург). Помер 22 липня 1946 р. у Зальцбурзі (Австрія). Писав українською і польською мовами.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор поеми «Дев'ятий вал» (1930), збірки поезій «Провісні кадри» (1932), збірки нарисів «Шевченкова ера» (1942); повісті «Тіні над прикренями»; драматичних творів «Іменем» (1933), «Єретик» (1936), «Розкопи», «Мікроби», «Суд над Дон Жуаном», комедії «Манко покрите», казок «Громадка гномика Дадка», «Казка темного бору» (1938) та ін. Підготував і видав підручники «Звучня» та «Основи граматики і правопису» (1942). Частина творів не друкувалася.

Напередодні Другої світової вийшла друком п'єса для дітей «Казка темного бору». Тоді ж були написані драма «Єретик» і повість «Погоринська рапсодія», або «Тіні над прикренями». У 1933 році Коломієць написав польською мовою п'єсу «Іменем» і отримав першу нагороду на конкурсі драматургів у Варшаві. Згодом пройнявся комуністичними ідеями, однак незабаром зрозумів суть тоталітарного режиму. Так з'явилися його твори «Повернувши від виборчої урни», «Мої помилки», «Черга і мегафон» із циклу «З років покути і прозріння».

Написав підручник есперанто для українців.

Окремі видання:
  • Коломиєць А. Вірші // Координати: Антологія сучасної поезії на Заході. — Мюнхен: Сучасність, 1969. — Т. 1. — С. 283–288.
  • Коломиєць А. Казки. — Зальцбург: Нові дні, 1946. — 45 с.
  • Коломиєць А. Левенята житимуть. Гротеска. — Львів: Листки мистецтва, б.р. — 16 с.
  • Коломиєць А. Тарасів день. Сценка для театру. — Нью-Йорк: Говерла, 1958. — 16 с.

Вшанування спадщини[ред. | ред. код]

У 2005 році з нагоди 100-річчя Авеніра Коломийця майже чотирикілометрову центральну вулицю Городця перейменували — із Жовтневої на вулицю Авеніра Коломийця. Тут встановили його меморіальну дошку, започаткували Алею письменників, щороку проводять літературне свято «Городецький автограф».

Дубенська організація Національної Спілки письменників України 1998-04-15 започаткувала Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Авеніра Коломийця.

Література і джерела[ред. | ред. код]

  • Коломиєць Авенір // Українські письменники діаспори. Матеріали до біобібліографічного словника/ Авт.-упор.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. Погребенник. — К., 2006. — Част. 1. — С. 150–151.
  • Світайло Л. Р. Коломиєць Авенір Каленикович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. -К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2. — С. 533.
  • журнал «Дніпро», 1/95, ст. 141
  • Одарченко Валентина: Повернення з небуття Авеніра Коломийця. Радіо Свобода, 2010-07-15
  • Дубно — сторінка міської ради / «Любіть Україну»
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Мазаний В. Із городецького грона: Авенір Коломиєць. Жити так, щоб не гасла жадоба краси. Рівне: Азалія, 2010.