Агіонім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Агіо́нім (грец. άγιος «святий» і όνυμα, όνομα — «ім'я», «назва») — ім'я святого, один із видів власної назви.

Приклади агіонімів в українській мові: Іван Хреститель, Микола Чудотворець, Юрій Змієборець, Діва Марія, Варвара Великомучениця, Андрій Первозваний, Антоній і Феодосій Печерські.

Українські агіоніми мають переважно іншомовне походження. Частина з них — це кальки, або такі, що пристосовані до норм української мови.

Агіоніми найбільше представлені в церковно-історичній літературі, яка містить життєписи святих — агіографи (житія).

Агіоніми досліджує агіоніміка — один із розділів ономастики. В українському мовознавстві агіономіка окремого статусу не набула. Агіоніми вивчали в теологічній літературі (особливо в 19 столітті).

Література[ред. | ред. код]