Акула шовкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акула шовкова
Carcharhinus falciformis off Cuba.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Акули (Selachimorpha)
Ряд: Кархариноподібні (Carcharhiniformes)
Родина: Сірі акули (Carcharhinidae)
Рід: Сіра акула (Carcharhinus)
Вид: Акула шовкова
Біноміальна назва
Carcharhinus falciformis
(Gunnerus, 1765)
Carcharhinus falciformis rangemap.png
Синоніми
Aprionodon sitankaiensis Herre, 1934


Carcharhinus atrodorsus Deng, Xiong & Zhan, 1981
Carcharhinus floridanus Bigelow, Schroeder & S. Springer, 1943
Carcharias falciformis J. P. Müller & Henle, 1839
Eulamia malpeloensis Fowler, 1944
Gymnorhinus pharaonis Hemprich & Ehrenberg, 1899
Squalus tiburo* Poey, 1860

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Carcharhinus falciformis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Carcharhinus falciformis
EOL logo.svg EOL: 215452
ITIS logo.svg ITIS: 160310
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 202609
Fossilworks: 83188

Акула шовкова (Carcharhinus falciformis) — акула з роду Сіра акула родини Сірі акули. Інші назви «флоридська акула», «широкорота акула».

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина досягає 2-3,5 м та максимальної ваги у 346 кг. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Голова довга, округла. Тулуб довгий, обтічний. Очі середнього розміру з мигательною мембраною. На верхній щелепі є 14-16 рядків зубів та на нижній щелепі — 13-17 рядків зубів. Верхні зуби зазубрені та мають трикутну форму. Нижні зуби вузькі, прямостоячі. Зябрових щілин — 5, вони помірного розміру. У неї два спинних плавця. Перший спинний плавець знаходяться відразу після грудного. Задній спинний плавець менше за анальний плавець. Грудні плавці доволі великі, проте вузькі. Хвостовий плавець досить високий з добре розвиненою нижньою частиною. Має м'яку плакоїдну луску. Внаслідок цього акула отримала свою назву. Забарвлення коричнево-сіре, або навіть чорне.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Мешкає як в океані, так і поблизу від узбережжя. Переважно плаває у верхніх шарах, на глибині близько 10 м, може опускатися нижче — до 500 м. Дорослі акули здатні робити значні міграції. Полюбляє нагріті сонцем теплі шари води. Живиться різними видами тунцових, кефалю, кальмарами.

Це живородна риба. У виводку може бути від 2 до 16 дитинчат, зазвичай — 6-12. Акуленята народжуються досить великими (70-80 см) і абсолютно сформованими. Спочатку живуть на мілині, але вже через декілька місяців можуть відправлятися у відкрите море.

Тривалість життя сягає 20 років.

Має досить смачне м'ясо. Крім плавників і м'яса, використовується також жир з її печінки і шкіра.

Взаємодія з людиною[ред. | ред. код]

Враховуючи великий розмір і форму зубів, Шовкові акули рахуються потенційно небезпечними для людини. Тим не менше вони рідко вступають в контакт, тому що надають перевагу відкритому океану. Природна цікавість і сміливість дозволяє їм підпливати до дайверів на близьку відстань, а присутність їжі може привести їх у збуджений стан і спровокувати агресію. Шовкові акули на рифах поводяться агресивніше ніж у відкритій воді. Відомі випадки коли окремі акули переслідували дайверів, яким доводилось поспіхом тікати з води. По стану на березень 2009 року в списку International Shark Attack File[1] перераховані 6 нападів, три з них неспровоковані, жоден не був летальним. Також у 2015 була зафіксована неспровокована атака[2] на Канарських островах.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Зустрічається в тропічних і субтропічних регіонах. Мешкають на заході Атлантичного океану: від штату Массачусетс в США до Бразилії. Не водяться вони лише на Карибах і в Мексиканській затоці. На сході Атлантики: від узбережжя Іспанії до північної Анголи. В Індійському океані трапляється від Мадагаскару до Шрі-Ланки, а також у Червоному морі. У Тихому океані: від Таїланду та Філіппін до Австралії й Нової Каледонії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. INTERNATIONAL SHARK ATTACK FILE - сайт музею Флориди. Florida Museum (en-US). 2018-01-24. Процитовано 2019-02-15. 
  2. Shark attack at Arinaga Beach, Aguimes, Gran Canaria in Grand Canary Island, Spain. Shark Attack Data. Процитовано 2019-02-15. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Compagno, L.J.V. (1988). Sharks of the Order Carcharhiniformes. Princeton University Press. pp. 319—320. ISBN 0-691-08453-X.