Алгоритм Тарського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Алгоритм Тарського — універсальний алгоритм, що дозволяє встановити істинність або хибність будь-якої замкнутої арифметичної формули першого порядку зі змінними для дійсних чисел.

Алгоритм Тарського дозволяє перевірити істинність або хибність будь-якого висловлювання про кінцеву кількість дійсних чисел. Таке висловлювання можна записати на стандартній мові математичної логіки першого порядку. За допомогою введення декартових координат до подібного виду можна навести, наприклад, будь-яку задачу евклідової геометрії — що дозволяє автоматично доводити будь-яку теорему елементарної геометрії.[1][2]

Варто зазначити, що для аналогічної мови зі змінними, які приймають лише раціональні значення, алгоритм, подібний алгоритму Тарського, неможливий.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Алгоритм був розроблений у 1948 році американським логіком Альфредом Тарським. Існування подібного алгоритму тривалий час вважалося неможливим, тому його створення стало революцією.[3]

Однак на практиці алгоритм виявився малоефективним. У 1974 році було отримано суворий доказ того, що час роботи будь-якого алгоритму для цієї задачі залежить принаймні експоненціально від довжини вихідного твердження.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Матиясевич Ю. В. «Алгоритм Тарского» // Компьютерные инструменты в образовании, 2008, Выпуск № 6
  2. а б Theoretical Computer Science: взгляд математика[недоступне посилання з Май 2018] // Компьютерра, № 2 от 22 января 2001 года
  3. Алгоритм Тарского [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.] // семинар «Введение в Computer Science», доклад Матиясевича (2004)

Джерела[ред. | ред. код]