Альфонсо I (граф Пуатьє)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфонсо I
фр. Alphonse de Poitiers
Alphonse Poitiers.png
Народився 11 листопада 1220(1220-11-11)[1][2][3]
Пуассі, arrondissement of Saint-Germain-en-Layed, Івлін, Іль-де-Франс
Помер 21 серпня 1271[1] (50 років)
Таркуїнія, Провінція Вітербо, Лаціо, Італія
Поховання Абатство Сен-Дені
Країна Flag of France (XII-XIII).svg Франція
Діяльність аристократ
Знання мов французька
Учасник Сьомий хрестовий похід
Титул граф Пуатьє
Термін 1241—1271 роки
Рід Капетинги
Батько Людовик VIII
Мати Бланка Кастильська
Брати, сестри Isabelle of Franced, Людовик IX, Карл I Анжуйський, John Tristan, Count of Anjou and Mained і Robert I, Count of Artoisd
У шлюбі з Жанна
Arms of Alphonse de Poitiers.svg

Альфонс де Пуатьє (фр. Alphonse de Poitiers; 11 листопада 1220 — 21 серпня 1271) — граф Пуатьє у 12411271 роках (як Альфонс I), граф Тулузи у 12491271 роках (як Альфонс III).

Життєпис[ред. | ред. код]

Граф Пуатьє[ред. | ред. код]

Походив з династії Капетингів. Був третім сином Людовика VIII, короля Франції, та Бланки Кастильської. Народився 1220 року у містечку Пуассі. Згідно з Паризьким договором 1229 року між Раймундом VII, графом Тулузи, та Людовиком IX, королем Франції, Альфонс був заручений зі спадкоємицею графа Тулузького, Жанною. У 1241 році відбулося їх весілля.

24 червня 1241 року Альфонса в Сомюрі було посвячено на лицаря і, згідно із заповітом батька, надано апанаж — графства Пуату, Сентонж і частина Оверні. Цей акт був оскаржений англійським королем Генріхом III, оскільки частина зазначених територій раніше належали Англії. Проти Альфонса і його брата, короля Людовика IX, виступили об'єднані сили Генріха III, графа Гуго Х Лузиньяна і тестя Альфонса, графа Раймунда VII Тулузького, яких підтримали деякі барони Пуатьє. У вирішальній битві в битві при Тайбурі в червні 1242 року розбили цю коаліцію. Король Генріх III втік до Гасконі, а Гуго Лузиньян і граф Раймунд підкорилися Людовику IX у 1243 році.

1244 року разом з дружиною перебирається до Тулузи. Звідси Альфонс де Пуатьє надавав допомогу домініканцям у переслідуванні катарів.

Сьомий хрестовий похід[ред. | ред. код]

У 1249 році разом з братом — королем Франції вирішив рушити у хрестовий похід. В цей час в Марселі помер його тесть, що надало Альфонсу з Жанною права на графство Тулузьке.

Прибувши в жовтні 1249 року в Дамьєтту, Альфонс разом з усією іншою частиною французького війська рушив до Каїру, проте перед Ель-Мансурою хрестоносці були затримані. У кровопролитних сутичках з мамелюками тут загинув брат Альфонса, Роберт I Артуа. У вирішальній битві перед містом 11 лютого 1250 року Альфонс де Пуатье керував правим флангом хрестоносців. Незважаючи на перемогу в цьому важкому бою, в квітні 1250 року хрестоносці були змушені зняти облогу з Мансури і відступати до узбережжя. На зворотному шляху до Дамьєтти Альфонс і його брат король Людовик IX потрапили в полон до мамлюків.

В уряді Франції[ред. | ред. код]

Звільнившись з полону Альфонс, разом з молодшим братом Карлом Анжуйським та дружиною Жанною, перебирається до Лангедоку, де у 1251 році урочисто вступає до Тулузи. Невдовзі після цього разом з дружиною перебирається до Парижу, де допомагає матері правити країною, поки Людовик IX залишався в Святій землі.

У 1252 році Бланка Кастильська вмирає, і регентами стають Альфонс де Пуатьє і Карл Анжу. 1259 року Альфонс де Пуатьє відіграв провідну роль в укладанні Паризького договору 1259 року, згідно з яким Генріх III, король Англії, відмовлявся від своїх прав на Нормандію, Мен, Анжу і Пуатьє, а також визнавала передачу графства Тулузького на випадок смерті Альфонса без спадкоємця.. У свою чергу, Франція передавала Англії Сентонж.

Граф Тулузи[ред. | ред. код]

Водночас фактично перебрав владу у графстві Тулузькому, його дружина відсторонилася від керування своїми спадковими володіннями. Альфонс намагався організувати в графстві систему управління за північнофранцузьким зразком, розділивши його на сенешальства і намагаючись уніфікувати міське право. Незважаючи на свій деспотичний характер і постійний брак коштів, Альфонс захищав містян від утисків феодальних сеньйорів.

Заходи, що проводили Альфонсом де Пуатьє в Лангедоке і Провансі, підготували приєднання цих територій до королівського домену. При цьому усіляко підтримував дромініканців-інквізиторів. Продовжив переслідування катарів.

Управління апанажем[ред. | ред. код]

У той же час він підтримував діяльність інквізиції і в 1249 році організував в Пуатьє перше в історії графства гоніння на жидів. Надав для місто Ріом хартію відому як «Альфонсіна», що стала кодексом публічного права для Оверні.

При цьому сприяв торгівлі в Пуатьє, наказавши обладнати порти у містах Ніор та Ла-Рошель. Для зміцнення кордонів апанажів за наказом Альфонса де Пуатьє у 1255 році споруджено фортецю Сент-Фой-ла-Гранде.

Восьмий хрестовий похід[ред. | ред. код]

1267 року став одним з підготовувачів нового хрестового походу проти мусульман. У 1270 році Альфонс де Пуатьє разом зі своєю дружиною брав участь у хрестовому поході до Тунісу, організованому Людовіком IX, під час якого король вмирає. Альфонс вмирає на зворотному шляху, в Італії — 21 серпня в замку Корнето поблизу міста Сієна. Через кілька днів помирає і його дружина, Жанна. Альфонса де Пуатьє було поховано в абатстві Сен-Дені.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфонсо I (граф Пуатьє)

  • Elizabeth M. Hallam. Capetian France. 1980. ISBN 0-582-48909-1. Págs 987—1328
  • Robert Ducluzeau, Alphonse de Poitiers: frère préféré de Saint Louis, 2006, 239 p. (ISBN 9782845612815 et 2845612818)