Коробко Аліна Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Аліна Коробко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коробко Аліна Миколаївна
Народилася 11 листопада 1947(1947-11-11) (76 років)
Єрки, Катеринопільський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність оперна співачка, музична педагогиня
Alma mater Київська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра (1969)
Вчене звання професор і професор[d]
Заклад Донецька обласна філармонія і Донецька державна музична академія імені Сергія Прокоф'єва
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня
Народний артист України

Коробко-Захарова Аліна Миколаївна (*11 листопада 1947(19471111), Єрки[1], Черкаська область) — українська концертно-камерна співачка, народна артистка України, викладач, професор Донецької музичної академії.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Закінчила Київське музичне училище імені Глієра, після чого 1969 року приїхали поступати у Донецький музично-педагогічний інститут[2]. Згодом стала солісткою Донецької філармонії.

Сценічну вокальну кар'єру розпочала 1972 року. Зі спільними виступами з ансамблем народних інструментів «Сюрприз» (керівник — заслужений діяч мистецтв України Юрій Кукузенко) гастролювала країнами Європи. Найвідоміші пісні у її виконанні — «Осіннє золото», «Гандзя», «Під небом Парижа», а також «Місто моєї любові», присвячена Донецьку авторства донецького композитора С. Мамонова і поета С. Жуковского. Виступає у супроводі камерного хору Донецької музичної академії під керівництвом Аліме Мурзаєвої та концертмейстерів Донецької філармонії С. Саварі та Л. Бородицької. Входить у число найвідоміших дончан[3], її називають «донецьким соловейком».

Нині викладач, завідувач кафедрою, професор Донецької музичної академії імені С. Прокоф'єва. Серед її учнів солісти Є. Удовін, Г. Братусь, Г. Кукліна, А. Ярова, О. Парецький, Е. Коржевич[4] та інші.

Чоловік — Едуард Федорович Захаров. Дочка — Світлана Захарова, співачка[5].

Нагороди, звання[ред. | ред. код]

1992 року удостоєна звання народної артистки України.

Удостоєна ордена княгині Ольги III ступеня[6], а також Почесним знаком Міністерства культури і туризму України та Почесним знаком «За заслуги перед Донецьком».

Одна з книг Григорія Штейна із циклу «Жизнь замечательных людей Донбасса» під назвою «Солов'їні далі» присвячена Аліні Коробко[7].

Творчий доробок[ред. | ред. код]

  • Коробко-Захарова А. М. Клас камерного співу (сопрано). Навчальний посібник. — Донецьк: Донецька державна музична академія ім. С. С. Прокоф'єва, КП «Східний видавничий дім», Наукове Товариство ім. Шевченка (Донецьке відділення), 2005. — 142 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. О. М. Комаренко, В. Г. Цьоменко Катеринопільщина: край квітів, хліба і добра[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. Мечтаю о Прокофьеве и набережной. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 22 січня 2011.
  3. 27 августа еженедельник «Донецкие новости» назвал имена «100 известных донецких». Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 30 січня 2011.
  4. Таланты Донетчины. Знакомьтесь: сопрано высшей пробы. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 22 січня 2011.
  5. 14 февраля в Донецкой областной филармонии состоится концерт Светланы Захаровой[недоступне посилання з липня 2019]
  6. Указ Президента України № 694/2006: Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 3 жовтня 2016.
  7. По страницам «Соловьиных далей». Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 22 січня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]