Анг Чан II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анг Чан II


Король Камбоджі
1806 — 1834
Попередник: Анг Енг
Спадкоємець: Анг Мей
 
Народження: 1791[1]
Пномпень, Камбоджа
Смерть: грудень 1834
Удонг, Одонгк (округ)d, Провінція Кампонгспиd, Камбоджа
Країна: Камбоджа
Батько: Анг Енг
Діти: Анг Мей

Анг Чан II (кхмер. ព្រះបាទអង្គច័ន្ទ; 1791 — грудень 1834) — король Камбоджі, який правив країною з перервами в першій половині XIX століття.

Життєпис[ред. | ред. код]

Зійшов на престол 1806 року за умов сіамського тиску, що зростав. На початку свого правління намагався проводити збалансовану зовнішню політику між Сіамом і В'єтнамом.

1811 року був усунутий від влади своїми братами Анг Дуонгом і Анг Емом, які вимагали розділення влади в країні та яких підтримував сіамський король Рама II. 1812 року Анг Чан розпочав боротьбу з ними, однак після поразки від сіамської армії був змушений тікати до В'єтнаму. 1813 року за підтримки 20-тисячного в'єтнамського війська повернувся в Удонг і відновив свою владу.

1814 року Сіам захопив три північні провінції Камбоджі (території сучасних провінцій Преахвіхеа і Стінгтраенг). Аналогічно вчинив і в'єтнамський правитель Нгуєн Тхе-то, взявши під контроль землі на правому березі Меконгу.

1831 року кхмерська армія зазнала поразки від військ Рами III, які щойно повернулись із Лаосу з перемогою над князівством В'єнтьян. В результаті до столиці повернулись Анг Дуонг і Анг Ем. Однак, у той же час у східних провінціях відбувалось перегрупування королівської армії, а всією країною ширився партизанський рух. Зрештою, Анг Чан за підтримки 15-тисячного в'єтнамського війська зумів змусити сіамців відступити, а сам він був відновлений на троні.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]