Андреа Навагеро
| Андреа Навагеро | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1483[1][2] Венеція, Венеційська республіка |
| Помер | 8 травня 1529[1] Блуа |
| Країна |  Венеційська республіка |
| Діяльність | поет, письменник, дипломат, ботанік |
| Знання мов | латина[1] і італійська[3] |
 | |
Андреа Навагеро (Венеція, 1483 — Блуа, 8 травня 1529) — італійський поет, оратор, ботанік і офіційний історик Венеціанської республіки.[4]
Він народився у венеціанській знатній родині та став членом Maggior Consiglio у 1504 році. Вивчав класичну літературу та мови у Венеції та Падуї. У Венеції він працював із видавництвом (Aldina або Aldine Press) та академією, заснованою Мануціо, але протягом кількох десятиліть після 1515 року, якою керував Андреа Торресано. Наважеро користувався великим попитом для написання елегій про відомих особистостей, зокрема Катерину Корнаро, Маркантоніо Сабелліко, дожа Леонардо Лоредана та Джованні Якопо Трівульціо. Він допомагав пресі Aldine у публікації кодексів класичних авторів, таких як Цицерон, Овідій, Вергілій, Квінтіліан і Лукрецій. Його поховали в Сан-Мартіно-ін-Мурано[5]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андреа Навагеро |
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #115571248 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Zorzi, Marino (1987). La libreria di san Marco: Libri, lettori, società nella Venezia dei dogi. Milano, Mondadori. ISBN 8804306866.
- ↑ Della vita e delle opere di Andrea Navagero, by Emmanuele Antonio Cicogna, Venice 1855.