Катерина Корнаро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Корнаро
Tiziano, ritratto postumo di caterina corner come santa caterina d'alessandria, 1542 (cropped).jpg
Coat of Arms of Catherine Cornaro.svg
19-я Королева Кіпру
26 серпня 1474 — 26 лютого 1489 року
Попередник: Яків III
Наступник: Кіпр передано Венеціанській республіці
 
Народження: 25 листопада 1454
Венеція, Венеційська республіка
Смерть: 10 липня 1510 (55 років)
Азоло, Провінція Тревізо, Венето, Італія
Поховання:
Країна: Венеційська республіка
Рід: House of Cornarod
Батько: Marco Cornaro, Patrician of Veniced
Мати: Fiorenza Crispod
Шлюб: Яків II
Діти: Яків III[1]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Катерина (Катаріна) Корнаро (грец. Αικατερίνη Κορνάρο, вен. Catarina Corner; 25 листопада 1454 — 10 липня 1510) — остання королева Кіпру, вдова короля Якова II й мати короля Якова III.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась у Венеції в знатній родині, з якої походили чотири дожі. Саме Кіпр входив до сфери інтересів родини Корнаро, яка керувала на острові кількома цукровими заводами, а також експортувала кіпрську продукцію до Венеції та далі до Європи.

1468 року Яків II став королем Кіпру. Того ж року він обрав собі за дружину Катерину Корнаро, якій на той час виповнилось лише 14 років. Заручини відбулись заочно (за дорученням) у Палаці дожів. В результаті такого союзу кіпрський монарх отримав значне придане, а Венеція отримала право на володіння Кіпрським королівством, якщо Яків і Катерина помруть, не лишивши спадкоємців. 1472 року Катерина прибула на Кіпр, де відбулась офіційна шлюбна церемонія.

Менш ніж за рік Яків помер, а Катерина Корнаро стала регенткою при новонародженому сині Якові. За рік, після смерті останнього за нез'ясованих обставин, Корнаро стала повновладною королевою.

Після смерті короля та спадкоємця країною фактично керувала Рада, більшість у якій становили іспанські радники короля Якова II. Очолив раду дядько королеви Андреа Корнаро. Намагаючись обмежити вплив венеційців на королеву, іспанці на чолі з архієпископом реалізували змову, звинувативши Катерину та її дядька в отруєнні короля, в результаті чого Андреа Корнаро та його племінник були вбиті. У відповідь Венеційці відрядили на Кіпр ескадру з десяти суден. Довідавшись про її наближення, іспанці втекли з острова, а їхніх прибічників було заарештовано та страчено.

Після того островом фактично почали керувати венеційські намісники, призначені дожем Ніколо Марчелло. При королеві постійно перебували кілька венеційських радників, а венеційський флот був напоготові, щоб відстоювати інтереси республіки на Кіпрі. 1489 року Катерина Корнаро зреклась престолу на користь Венеційської республіки й залишила острів.

Таким чином остання держава хрестоносців стала колонією Венеції. Катерина Корнаро отримала синьйорію Азоло, що в області Венето, де колишня королева провела свої останні роки й померла 1510 року.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Lundy D. R. The Peerage