Андріяка Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андріяка Микола Іванович
Народження 24 січня 1905(1905-01-24)
Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 1977
Поховання Хованський цвинтар
Країна  СРСР
Навчання Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури (1937)
Діяльність художник
Член СХ СРСР
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений художник Російської Федерації
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андріяка.

Андріяка Микола Іванович (24 січня 1905, м. Прилуки — 1977) — живописець, заслужений художник РРФСР (1968), член Спілки художників РРФСР (1939).

Біографія[ред. | ред. код]

З 1923 року проживає у Москві. Працював на заводі «Червоний пролетар». У 1926–29 рр. навчався у художній студії Д. Кардовського на робітничому факультеті мистецтв. 1937 р. закінчив Ленінградську академію мистецтв, майстерня А. Савінова. Монументальне полотно «Клятва богунців біля прапора», що стало дипломною роботою Андріяки, не збереглося.

У 1939 р Н. Андріяка стає членом Московського союзу художників, бере участь у великих виставках. У цей період він пише твір «Місячна ніч на річці», «Прибирання хліба». Тоді ж він починає викладати в Школі юних обдарувань для художньо обдарованих дітей, згодом стає її директором.[1]

Під час Другої світової війни — політрук стрілецької роти, командир взводу розвідки. Має бойові нагороди. У 1943–45 рр. — художник армійських і фронтових газет (зокрема «За честь Родины», 1944–45). Закінчує війну капітаном. За час війни створює портретну галерею відзначених в боях червоноармійців і командирів. У спадщині художника збереглося 84 малюнка з докладним коментарем — з прізвищем, званням і заслугами зображених. Малює для газети серію карикатур: «Соло фюрера на могилі», «Муссоліні», які своєю гостротою не поступалися роботам Кукриніксів. Творчість фронтового періоду художника доносить до майбутніх поколінь правдиві свідчення жахів війни.[1]

У 1947–52 рр. працював у студії військових художників ім. М. Грекова. Автор завіси «Москва» (Будинок офіцерів у Відні, 1946), діорами «Форсування Дніпра військами Радянської Армії» (1949), співавтор панорами «Сталінградська битва. Розгром німецько-фашистських військ під Сталінградом» (1950).

Помер 1977 року, похований в Москві на Хованському кладовищі (Центральна територія ч. 29Б).[2]

Творчість[ред. | ред. код]

Основна галузь — станковий живопис, жанри — портрет і пейзаж. Учасник мистецьких виставок. Персонсональної — у Москві (1947). Окремі полотна зберігаються в Прилуцькому краєзнавчому музеї.

Твори[ред. | ред. код]

  • «Сінокіс» (1937)
  • «Коні» (1937)
  • «М. Щорс» (1937)
  • «Прага. Карлів міст»
  • «Зенітка біля рейхстагу» (1945)
  • «Ранок» (1945)
  • «Храм Василя блаженного» (1947)
  • «Після дощу» (1957)
  • «Жито дозріло» (1963)
  • «Москва-ріка. Перші вогні» (1963)
  • «Осінь» (1974)
  • «Рання весна. Чорна річка» (1977)

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Андріяка Микола Іванович. Архів оригіналу за 9 квітня 2015. Процитовано 14 жовтня 2021.
  2. ↑ Андрияка Николай Иванович (1905—1977). Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021.
  3. ↑ Андрияка Николай Иванович 1905г.р. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 14 жовтня 2021.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андріяка_Микола_Іванович&oldid=35885607