Перейти до вмісту

Анзобський тунель

Координати: 39°05′12″ пн. ш. 68°41′35″ сх. д. / 39.08667° пн. ш. 68.69306° сх. д. / 39.08667; 68.69306
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

39°05′12″ пн. ш. 68°41′35″ сх. д. / 39.08667° пн. ш. 68.69306° сх. д. / 39.08667; 68.69306

Анзобський тунель південний портал
Північний портал

Анзобський тунель, Тунель «Істиклол» (тадж. Нақби автомобилгарди «Истиқлол») — автомобільний тунель на шляху між Душанбе і Худжандом завдовжки 5040 м, розташований за 80 км північніше від столиці Таджикистану міста Душанбе.

Тунель полегшує подолання Гісарського хребта. Будівництво тунелю було розпочато ще за радянських часів, але завершені роботи з його зведення були тільки у 2006 році. Відкриття тунелю забезпечує цілорічне автомобільне сполучення між північними (Согдійський вілоят) і південними районами Таджикистану. Раніше ж взимку північні райони країни впродовж 6 місяців (до відкриття Анзобського перевалу на висоті 3 372 м) були відрізані від основної території країни. Тунель скоротив дорогу між Худжандом і Душанбе на 60 км, а час у дорозі за новим маршрутом — аж на 5 годин.

Економічне значення

[ред. | ред. код]

Через напружені відносини між Узбекистаном та Таджикистаном[1], тунель був пріоритетним інфраструктурним проектом уряду Таджикистану, який було реалізовано за допомогою іранської будівельної компанії Sabir. "Новий Шовковий шлях"[2] призначений для створення сухопутного шляху через Іран , Афганістан і Таджикистан до Китаю. Для самого Таджикистану - М34, головна транспортна вісь між двома найбільшими містами Душанбе і Худжандом.

Історія будівництва

[ред. | ред. код]

Проектування тунелю було виконано фахівцями московського інституту «Гідроспецпроект» і проектно-вишукувального інституту «Таджикгипротрансстрой» в 1980-х роках. Будівництво розпочалося в 1988 році, але було призупинено в 1993 році після розпаду СРСР . У 1999 році Таджикистан відновив роботи з проходки тунелю, а з 2003 року до робіт було залучено іранські будівельні компанії[3]. У 2003 році Іран та Таджикистан підписали угоду про будівництво тунелю «Істіклол» (в перекладі на українську - «Незалежність»), розмір фінансування склав $ 39 млн. З цих коштів $ 10 млн. - грантове фінансування уряду Ірану, $ 7,8 млн. - частка таджицького уряду і $ 21,2 млн. - кредит іранської сторони[4]. Офіційна церемонія відкриття тунелю відбулася 26 липня 2006 року за участю Президента Таджикистану Емомалі Рахмона і Президента Ірану Махмуда Ахмадінежада [5]. Хоча церемонія здачі даного об'єкту в експлуатацію відбулася ще у 2006 році, завершення будівництва відбулося у 2016 році. Кілька років всередині тунелю проводилися ремонтні роботи по зміцненню водопроникності стін і частковий ремонт автотраси. У 2015 році Таджикистан і Іран виділили додатково по $ 3 млн. для добудови розмитої і розбитої автотраси всередині тунелю. Під час ремонтних робіт перевезення тимчасово здійснювалися за старою автострадою через Анзобський перевал[4].

Історія розбудови

[ред. | ред. код]

Через високе стратегічне значення для Таджикистану тунель було відкрито у 2006 році. На цей час останній етап будівництва, який, зокрема, передбачав дренаж та вентиляцію, ще не був завершений. Низький рівень видимості в тунелі, а також постійний приплив води, високі вихлопні викиди негативно вплинули на безпеку руху, тому тунель був закритий для завершення будівництва в червні 2015 року та офіційно переданий уряду Таджикистану у вересні 2015 року.

Одна з двох галерей доступна для дорожнього руху, а друга галерея використовується для зливу тунельної води.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Außenpolitik.
  2. Helen H. Wang: China's Triple Wins: The New Silk Roads. In: Forbes
  3. Есть свет в конце тоннеля?. Архів оригіналу за 23 липня 2014. Процитовано 11 жовтня 2017.
  4. а б http://news.tj/ru/node/211081 [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Премьер Таджикистана ознакомился с ходом достройки тоннеля «Истиклол»]
  5. Сегодня утром президенты Ирана и Таджикистана ввели в эксплуатацию Анзобский туннель. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 11 жовтня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]