Перейти до вмісту

Анке Енгельке

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анке Енгельке
нім. Anke Engelke[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Анке Енгельке, 2019
Анке Енгельке, 2019
Анке Енгельке, 2019
Ім'я при народженніАнке Крістіна Енгельке
Інші іменаАнке Крістіна Фішер (у шлюбі)
Народилася21 грудня 1965(1965-12-21) (59 років)
Монреаль, Квебек, Канада
Національністьнімкеня, канадка
ГромадянствоНімеччина Німеччина, Канада Канада
Діяльністькомікеса, акторка, телеведуча, співачка, акторка озвучування
Alma materFreiherr-vom-Stein-Schuled і Кельнський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладZDF, Sat.1d і ARD Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльностіз 1978
ЧоловікАндреас Грімм (1994—2005)
Клаус Фішер (2005—2015)
Діти3 (дочка Емма та два сини)
ЧленствоНімецька кіноакадемія Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0257237
Нагороди та премії
  • Премія Грімме (1999, 2003, 2008, 2022)
  • Goldene Kamera (1999)
  • Romy (нагорода)|Romy (1999, 2023)
  • Бамбі (1999)
  • Deutscher Comedypreis (багаторазово)
  • Deutscher Fernsehpreis (2002, 2011)
  • Bayerischer Fernsehpreis (2003, 2008)
  • Eins Live Krone (2003)
  • Rose d’Or (2004, 2005)
  • Премія Ернста Любіча (2016)
CMNS: Анке Енгельке у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

А́нке Крісті́на Е́нгельке (до шлюбу Е́нгельке, у шлюбі Фі́шер; нім. Anke Christina Engelke; нар. 21 грудня 1965, Монреаль, Канада) — німецька та канадська комікеса, акторка, телеведуча, співачка та акторка озвучування. Вона також має канадське громадянство за правом народження.[4]

Широкій аудиторії стала відома наприкінці 1990-х років завдяки скетч-шоу «Die Wochenshow[de]», а також у 2000-х та 2010-х роках завдяки комедійному серіалу «Ladykracher[de]». Була однією з ведучих на Пісенному конкурсі Євробачення 2011 в Дюссельдорфі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дитинство

[ред. | ред. код]
Анке Енгельке видно до пояса, вона тримає мікрофон у правій руці. Рот широко відкритий. Вона співає і має яскравий одяг: білий циліндричний капелюх з пір'ям та досить відвертий мереживний топ. У неї довге світле волосся, ліва рука лежить на грудях.
Анке Енгельке в Кобленці, 2008

Анке Енгельке народилася у 1965 році в канадському Монреалі.[5] Її батько був менеджером авіакомпанії Lufthansa, а мати — кореспонденткою-перекладачкою. Вона росла разом зі старшою сестрою Сюзанною[6][7] та володіла трьома мовами: німецькою, англійською та французькою.[8] У 1971 році родина переїхала до Ресрата поблизу Кельна. Анке Енгельке відвідувала там гімназію Фрайгерр-фом-Штайн і стала учасницею шкільного хору «Sonntagskinder[de]» (Недільні діти). У 1975 році вона виступила з гуртом у телешоу Петера Франкенфельда «Musik ist Trumpf[de]»; хор супроводжував на цьому телевізійному виступі, а також на інших виступах співака Гайно, зокрема, її можна побачити в музичному відео до пісні «Jenseits des Tales[de]».[9][10][11] Для серіалу ZDF «Sing mit Heino» (1977–1979), за мотивами якого також вийшли платівки, вона разом з дитячим хором також стояла перед камерою як супровід співака шлягерів. Коли у 1977 році хор супроводжував співака Удо Юргенса під час турне, одинадцятирічну Анке після дуету з Юргенсом помітило Радіо Люксембург для роботи на радіо.[12]

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

З 1978 по 1980 рік вона вела на Радіо Люксембург програму «Moment mal». У 1979 році співала в гурті Manuel & Pony пісню «Das Lied von Manuel» і виступала з нею в програмі «ZDF-Hitparade». З 1979 по 1986 рік була ведучою щоденних дитячих програм на радіовиставці для ZDF; разом з Бенні Шніром вела «ZDF-Ferienprogramm». У 1980 році мала виступ у програмі «Bio’s Bahnhof», що сприяло її кар'єрі.[13] У 1981 році вийшов сингл «Anke & Alexis Weissenberg – Wiegenlied für Erwachsene». Навчання на викладачку англістики, романістики та педагогіки в Кельні Енгельке покинула, про що пізніше шкодувала.[14]

Радіостанція SWF у Баден-Бадені підготувала її у 1986 році на редакторку. Пізніше, до 1998 року, вона вела на SWF3 радіопрограми, такі як «Pop Shop». У цей час вона зіграла саму себе як радіоведучу SWF3 в епізоді серіалу «Місце злочину» під назвою «Місце злочину: Смерть у космосі». З 1989 року Анке Енгельке та її сестра Сюзанна є співачками гурту «Fred Kellner und die famosen Soulsisters[de]», який виступає наживо приблизно два-три тижні на рік. У цьому соул-гурті вона познайомилася зі своїм першим чоловіком, клавішником Андреасом Гріммом. З 1993 по 1996 рік вона була учасницею комедійного ансамблю SWF3 «Gagtory».[15]

Розвиток кар'єри

[ред. | ред. код]

З 1996 по 2000 рік Енгельке виступала, зокрема, разом з Інгольфом Люком, Бастіаном Пастевкою, Марко Римою, а пізніше з Маркусом Марією Профітліхом у скетч-шоу телеканалу Sat.1 «Die Wochenshow». При цьому вона перевтілювалася в найрізноманітніші ролі, зокрема, грала Рікі як пародію на одноіменну учасницю гурту Tic Tac Toe. Пізніше Енгельке визнала, що її пародія була блекфейсингом. Після скарги афронімецької співачки Енгельке припинила це робити.[16]

Близько 2002 року вона мала ексклюзивний контракт із Sat.1.[17] З 2002 по 2003 рік вона виступала зі скетч-шоу «Ladykracher» на Sat.1. Шоу у 2003 році було номіноване на премію Еммі та отримало кілька нагород, зокрема Німецьку комедійну премію. Оскільки Енгельке після третього сезону прийняла інші пропозиції, «Ladykracher» зробив перерву до 2008 року. У 2003 році вона разом з Оллі Діттріхом отримала золоту Премію Грімме за другий епізод спільно імпровізованого телесеріалу ZDF «Blind Date – Taxi nach Schweinau». У грудні того ж року вона озвучила рибку Дорі в німецькій версії мультфільму «У пошуках Немо». З травня 2004 року вона вела на колишньому ефірному часі «Шоу Гаральда Шмідта» вечірнє ток-шоу під назвою «Anke Late Night[de]», яке було закрито в жовтні 2004 року.

Енгельке, з вісьмома виступами з 2006 року, є найчастішою гостею програми «Wer wird Millionär?». Питання на мільйон вона так і не змогла відповісти. У березні 2006 року вона запустила комедійний серіал «Ladyland», який спочатку складався з чотирьох епізодів, а у 2007 році був продовжений ще дванадцятьма.[18]

16 січня 2005 року Енгельке вела пряму трансляцію з церемонії Золотий глобус 2005 для телеканалу ProSieben.[19][20] З 2007 року вона озвучує персонажку Мардж Сімпсон в анімаційному серіалі «Сімпсони» на ProSieben. Вона замінила акторку Елізабет Фолькманн, яка померла в липні 2006 року.[21] З вересня 2007 року бере участь у телесеріалі для дошкільнят «Die Sendung mit dem Elefanten». У телесеріалі «Kommissarin Lucas» вона зіграла молодшу сестру комісарки, роль якої виконувала Ульріке Крінер.

Крім того, у грудні 2007 та 2009 років вона разом з Бастіаном Пастевкою пародіювала різні телешоу в програмі «Fröhliche Weihnachten! – mit Wolfgang & Anneliese».[22] У 2011 році вийшло продовження під назвою «Fröhlicher Frühling – mit Wolfgang & Anneliese». У 2008 році вона зіграла в кінокомедії «Зухвалі дівчатка» матір однієї з трьох головних героїнь. Рік потому вона була ведучою на церемонії вручення Європейського кінопризу 2009 в Бохумі.

У травні 2011 року разом зі Штефаном Раабом та Юдіт Ракерс вела Пісенний конкурс Євробачення 2011 у Дюссельдорфі.[8] У жовтні 2011 року на церемонії вручення Німецької телевізійної премії в Кельні здобула нагороди в категоріях «Найкраще розважальне шоу року» (разом з Раабом та Ракерс за згадане ведення) та «Найкраща комедія» за «Ladykracher». У травні 2012 року увійшла до складу п'ятичленної німецької журі для Пісенного конкурсу Євробачення 2012 в азербайджанській столиці Баку.[23] Як речниця журі вона оголосила результати німецького голосування у фіналі.

Енгельке єдиною з 42 речників журі використала увагу мільйонної аудиторії, щоб звернути увагу на ситуацію з правами людини в Азербайджані. Під час прямої трансляції оголошення балів від Німеччини вона англійською мовою сказала: «Сьогодні ніхто не міг голосувати за свою країну. Але добре голосувати, і добре мати вибір. Удачі на вашому шляху, Азербайджан. Європа дивиться на вас».[24] За свої критичні слова вона отримала широку підтримку від ЗМІ.[25][26]

Також у 2012 році вона вела церемонію вручення Fairtrade Awards.[27] З липня 2013 по листопад 2015 року була ведучою ток-шоу «Anke hat Zeit» на телеканалі WDR-Fernsehen.[28] З 2013 року також бере участь у серії програм «Sowas wie …» (укр. Щось на зразок...). У цій серії репортажів вона спілкується з людьми, наближаючись таким чином до певної теми. Наразі вийшли епізоди «Щось на зразок щастя» (2013), «Щось на зразок ідеалу» (2016) та «Щось на зразок страху» (2017).[29]

З 2007 року разом з ведучим Крістіаном Теесом записує подкаст SWR «Wie war der Tag, Liebling» (укр. Як пройшов день, кохана?).[30][31] У ньому двоє ведучих телефонують одне одному та розповідають невеликі історії з повсякденного життя.

З лютого по червень 2023 року разом з Ріккардо Сімонетті записувала подкаст Spotify «Quality Time»,[32][33] продовжений з листопада 2023 по серпень 2024 року на Wondery під назвою «FREE HUGS».[34][35]

Після перемоги у своїй третій участі в програмі «LOL: Last One Laughing[de]» вона разом з Бастіаном Пастевкою кілька разів виступала в 4-му сезоні 2023 року як шлягерний дует «Jenny & Mel».

З кінця 2024 року проходить практику як провідниця у поїздах Deutsche Bahn.[36]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1994 році Енгельке одружилася з клавішником Андреасом Гріммом, з яким має дочку Емму Грімм (нар. 1996). Шлюб було розірвано наприкінці березня 2005 року.[37] У 2000 році вона одинадцять місяців зустрічалася з телеведучим Нільсом Руфом[38] і до березня 2003 року чотири роки була у стосунках з Беньяміном фон Штукрад-Барре.[39] 21 грудня 2005 року — у свій 40-й день народження — вона одружилася з музикантом Клаусом Фішером, батьком її двох синів (нар. 2005, нар. 2009).[40] Вона взяла його прізвище, але продовжує виступати під ім'ям Анке Енгельке.[41] У травні 2015 року стало відомо про розлучення пари.[42] Енгельке мешкає в Кельні.

Соціальна активність

[ред. | ред. код]

З 2003 року вона є амбасадоркою німецької благодійної організації Action medeor.[43] У рамках цієї діяльності вона відвідувала в країнах Африки, таких як Танзанія, у 2017 році — Малаві, а востаннє у 2023 році — Сьєрра-Леоне, медичні проєкти, спрямовані, зокрема, на боротьбу з малярією.[44][45]

З 2010 року вона є запрошеною викладачкою в Кельнській академії медіамистецтв за напрямом «Креативне телевізійне виробництво».[46]

Фільмографія (вибране)

[ред. | ред. код]
Анке Енгельке в портреті в чорному пальті та з високо зачісаним волоссям, укладеним як обідок. Вона сміється і має червоні губи. На задньому плані нечітко видно ще двох людей у святковому одязі.
Анке Енгельке на Берлінському кінофестивалі, 2010

Ведуча, комедійні шоу, репортажі

[ред. | ред. код]
  • 1979–1986: ZDF-Ferienprogramm
  • 1986: Die Maultrommel (22 випуски на ZDF)
  • 1996–2000: Die Wochenshow
  • 1998–2003: Danke Anke! Weihnachten[47]
  • 1999–2001: Anke
  • 2001: Ведуча Deutscher Fernsehpreis 2001 (разом з Гапе Керкелінгом)
  • 2001–2005: Blind Date
  • 2001–2004, 2008–2013: Ladykracher
  • 2002–2007: Die 5-Millionen-SKL-Show
  • 2003–2019 (з перервами): Ведуча церемоній відкриття та закриття Берлінале
  • 2004: Anke Late Night
  • 2005: Ведуча Deutscher Fernsehpreis 2005 (разом з Гуго Егоном Бальдером)
  • 2006, 2009, 2011, 2014, 2018–2020: Pastewka (телесеріал, 20 епізодів)
  • 2006–2007: Ladyland
  • 2007, 2009: Fröhliche Weihnachten! – mit Wolfgang & Anneliese
  • З 2007: Die Sendung mit dem Elefanten
  • 2009: Ведуча Deutscher Fernsehpreis 2009 (як Аннелізе Фунцфіхлер з фольклорного дуету Вольфганг та Аннелізе)
  • 2011: Fröhlicher Frühling – mit Wolfgang & Anneliese
  • 2011: Ведуча Пісенний конкурс Євробачення 2011 разом зі Штефаном Раабом та Юдіт Ракерс
  • 2011: Elefantastisch Die Sendung mit dem Elefanten
  • 2013: Ведуча Unser Song für Malmö
  • 2013: Pastewkas Weihnachtsgeschichte
  • 2013: Репортаж Sowas wie Glück
  • 2013–2015: Anke hat Zeit[48]
  • 2015: Репортаж Fast perfekt – Anke Engelke und die Selbstoptimierer
  • 2017: Репортаж Sowas wie Angst[29]
  • з 2021: LOL: Last One Laughing
  • 2021: Joko & Klaas gegen ProSieben (гостьова ведуча)
  • 2022: Wer stiehlt mir die Show?

Акторка кіно

[ред. | ред. код]
  • 1997: Tatort: Tod im All
  • 1998: … und im Keller gärt es (телесеріал, 3 епізоди)
  • 2000: LiebesLuder
  • 2001: Usadel International (короткометражний фільм)
  • 2001: Мокасини Маніту (тільки XXL-версія на DVD)
  • 2003: Operation Dance Sensation
  • 2003: Just get Married (короткометражний фільм)
  • 2003: Lindenstraße – Heldentum (телесеріал)
  • 2004: Germanikus
  • 2004: Der Wixxer
  • 2005: Vom Suchen und Finden der Liebe
  • 2007: Vollidiot
  • 2007: Fröhliche Weihnachten
  • 2007–2016: Kommissarin Lucas (телесеріал)
  • 2008: Freche Mädchen
  • 2009: Lippels Traum
  • 2010: Freche Mädchen 2
  • 2011: Fröhlicher Frühling
  • 2012: Überlast (короткометражний фільм)
  • 2014: Doktor Proktors Pupspulver
  • 2014: Rico, Oskar und die Tieferschatten
  • 2015: Im Knast (телесеріал, 1 епізод)
  • 2015: Frau Müller muss weg!
  • 2015: Пастка для привидів
  • 2015: Doktor Proktors Zeitbadewanne
  • 2015: Einmal Hallig und zurück (телефільм)
  • 2015: Herman the German (короткометражний фільм)
  • 2016: Tödliche Geheimnisse – Geraubte Wahrheit (телефільм)
  • 2016: Wellness für Paare (телефільм)
  • 2016: Mind Your Body (короткометражний фільм)
  • 2017: Happy Burnout
  • 2017: Tödliche Geheimnisse – Jagd in Kapstadt (телефільм)
  • 2017: Nur ein Tag
  • 2018: Südstadt (телефільм)
  • 2018: Das schönste Mädchen der Welt
  • 2018: Німеччина 83 (телесеріал, 7 епізодів)
  • 2019: Rate Your Date
  • 2020: Tödliche Geheimnisse – Das Versprechen (телефільм)
  • 2020: Das letzte Wort (телесеріал, 6 епізодів)
  • 2020: Німеччина 89 (телесеріал, 8 епізодів)
  • 2021: Mein Sohn
  • 2022: Der Onkel – The Hawk
  • 2022: Eingeschlossene Gesellschaft
  • 2022: Mutter
  • з 2022: Kurzschluss – Silvester für Zwei (серія короткометражних фільмів)
    • 2022: Kurzschluss
    • 2023: Der zweite Kurzschluss
    • 2024: Kurzschluss hoch drei
  • 2023: Deutsches Haus (телесеріал, 5 епізодів)
  • 2023: Schock
  • 2024: Perfekt verpasst
  • 2024: Die Discounter (Prime Video, гостьова роль)

Акторка озвучування

[ред. | ред. код]

Відеоігри

[ред. | ред. код]
  • 2003: У пошуках Немо – Пригоди під водою — Дорі
  • 2007: The Simpsons Game — Мардж Сімпсон

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • 1979: Manuel & Pony
  • 1981: La Fugue (з Алексісом Вайссенбергом)[49]
  • 1992: Franck Band – Dufte[50]
  • 1992: Fred Kellner und die famosen Soulsisters – Live von der Bühne
  • 1992: Fred Kellner und die famosen Soulsisters – I’m a Soulband
  • 1994: Advanced Chemistry – Dir fehlt der Funk[51]
  • 1998: Die Wochenshow-Best of
  • 2000: Fred Kellner und die famosen Soulsisters – Say Fred, Say Kellner
  • 2000: Ніна Гаген – Return of the Mother (гостьовий виступ)
  • 2000: Марко Рима – Hank Hoover
  • 2001: Franckband – Lieber Gott
  • 2001: Owie Lacht – Deutschlands Comedians singen Weihnachtslieder
  • 2003: Popshoppers’ Cosmotopia
  • 2003: Popshoppers’ Shopping Guide
  • 2003: Sackjeseech Party
  • 2003: Zimmer frei 2
  • 2003: Soloalbum – Die Musik Zum Film
  • 2003: Franckband – Live im Backstage/Fulda
  • 2004: Right Said Fred feat. Doris Dubinsky – The Wizard
  • 2005: James Tierleben
  • 2009: Elefantensong: Ohne Worte[52]
  • 2010: Abenteuer im Traumland – Der Soundtrack zum Kinofilm

Аудіоп'єси

[ред. | ред. код]
  • 1999: Тарзан — Джейн
  • 2001: Der kleine Eisbär als Eisbärenmutter — мати-ведмедиця
  • 2003: У пошуках Немо — Дорі
  • 2005: Der kleine Eisbär als Eisbärenmutter 2 – Таємничий острів
  • 2006: Tod und Teufel — Ріхмодіс фон Вайден
  • 2006: Oh, wie schön ist Panama
  • 2007: Der Wixxer — Доріс Дубінскі
  • 2008: Urmel von in Fahrt als Wutz — Вуц
  • 2008: Tod und Teufel (Sonderausgabe) — Ріхмодіс фон Вайден
  • 2012: Mir kocht die Blut! — оповідачка
  • 2016: Сімпсони: Das Original-Hörspiel zur TV-Serie (Die Simpsons komplette Staffel 23), Edel:Kids (Edel)

Аудіокниги

[ред. | ред. код]
  • 2009: Гайке Фаллер: Wie ich einmal versuchte, reich zu werden, Random House Audio, ISBN 978-3-8371-7610-0.
  • 2013: Фелікс Зальтен: Бембі: Історія життя в лісі, tacheles, ISBN 978-3-86484-028-9.
  • 2013: Редьярд Кіплінг: Книга джунглів, обробка Міхаеля Шульте, Ohrka.de (безкоштовне завантаження аудіокниги)
  • 2022: Гюнтер Вальраф: Ganz Unten, Audio-To-Go Publishing Ltd.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Der reichste Mann der Welt, розказано та ілюстровано Анке Енгельке, Carlsen, Гамбург 2011, ISBN 978-3-551-05200-1 (Pixi-Bücher, № 1805, Alle lieben Pixi).

Нагороди

[ред. | ред. код]
Зірка Анке Енгельке на Алеї зірок у Берліні

За свої досягнення в німецькій телевізійній розважальній індустрії Анке Енгельке отримала низку нагород.

  • 1999
    • Премія Адольфа Грімме «Спеціальна» за виняткові досягнення як учасниця скетч-ансамблю[53]
    • Goldene Kamera «Приз глядацьких симпатій» за її досягнення як виконавиці в телесеріалі Die Wochenshow[54]
    • Номінація на Срібну троянду Монтре (разом з командою Die Wochenshow)[55]
    • Золота Romy за «Найкращу ідею програми» спільно з ансамблем Die Wochenshow
    • Бамбі за її досягнення в галузі комедії
    • Deutscher Comedypreis у категорії «Найкраще комедійне шоу» за Die Wochenshow (як членкиня команди)
  • 2000
    • Deutscher Comedypreis як «Найкраща комікеса» (Приз глядацьких симпатій)
  • 2001
    • Deutscher Comedypreis як «Найкраща комікеса» за Anke[56]
  • 2002
    • Deutscher Comedypreis як «Найкраща комікеса» за Ladykracher
    • Deutscher Comedypreis у категорії «Найкраще комедійне шоу» за Ladykracher
    • Deutscher Fernsehpreis у категорії «Найкраща комедія» за Ladykracher
    • Міс ТБ червень 2002 (4Fans)
  • 2003
  • 2004
  • 2005
    • Золота троянда у категорії «Приз FRAPA за сценарний формат» за Ladykracher
  • 2006
    • Deutscher Comedypreis у категорії «Найкраща комедія» за Ladyland
  • 2007
    • Deutscher Comedypreis у категорії «Найкраща акторка»
  • 2008
    • Премія Адольфа Грімме у конкурсі «Розваги» спільно з Бастіаном Пастевкою за головну роль у Fröhliche Weihnachten! – mit Wolfgang & Anneliese
    • Bayerischer Fernsehpreis за Fröhliche Weihnachten! – mit Wolfgang & Anneliese (спільно з Бастіаном Пастевкою)
    • Deutscher Comedypreis у категорії «Найкращий комедійний захід» за Fröhliche Weihnachten! – mit Wolfgang & Anneliese (спільно з Бастіаном Пастевкою)
  • 2009
    • Deutscher Comedypreis у категорії «Найкраще скетч-шоу» за Ladykracher
  • 2010
    • Deutscher Comedypreis у категорії «Найкраще скетч-шоу» за Ladykracher
    • Deutscher Comedypreis у категорії «Найкращий комедійний захід» за Fröhliche Weihnachten! – mit Wolfgang & Anneliese (спільно з Бастіаном Пастевкою)
  • 2011
  • 2014
  • 2016
  • 2022
  • 2023
    • Romy у категорії Найпопулярніша акторка кіно[62]
  • 2024
    • Включення до списку 50 понад 50 журналу Forbes[63]

Література

[ред. | ред. код]
  • Aber natürlich wollen wir das Fernsehen retten. Anke Engelke im Gespräch mit Oliver Jungen. // Frankfurter Allgemeine Zeitung, 24 липня 2013, сторінка 31 (онлайн). (нім.)
  • Манфред Хобш, Ральф Кремер, Клаус Ратьє: Filmszene D. Die 250 wichtigsten jungen deutschen Stars aus Kino und TV. Schwarzkopf & Schwarzkopf, Берлін 2004, ISBN 3-89602-511-2, с. 112 f. (нім.)
  • Аліс Шварцер: Anke Engelke, Komikerin. // Alice Schwarzer porträtiert Vorbilder und Idole. Kiepenheuer & Witsch, Кельн 2003, ISBN 978-3-462-03341-0, с. 23–35. (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анке Енгельке

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #128498676 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. ↑ The Movie Database — 2008.
  4. ↑ Michel Abdollahi trifft Anke Engelke. ndr.de (нім.). 21 травня 2022. Процитовано 26 квітня 2023. Відео, тривалість 29:42 хв, на 23:43 хв (відео доступне до 20 травня 2023).
  5. ↑ Anke Engelke. brainpool.de (нім.). Процитовано 27 березня 2011.
  6. ↑ Die Komikerin über ihre Heimatstadt: Anke Engelke: Mein Köln. Der Tagesspiegel Online (нім.). ISSN 1865-2263. Процитовано 3 березня 2024.
  7. ↑ RP ONLINE (1 березня 2014). Krefeld: Heiße Soul-Party mit den Engelke-Schwestern (нім.). Процитовано 3 березня 2024.
  8. ↑ а б ESC 2011: Moderatoren stehen fest. eurovision.de (нім.). 16 грудня 2010. Процитовано 21 березня 2011.
  9. ↑ Heino - Jenseits des Tales - YouTube.
  10. ↑ Peter Frankenfeld – Musik ist Trumpf (Folge 6) 1975 15 листопада 1975, дата доступу: 23 листопада 2015.
  11. ↑ Die Sonntagskinder (2) (нім.). Процитовано 26 грудня 2021.
  12. ↑ Udo Jürgens - Ein kleiner Bolivianer (Udo live '77 12.03.1977) (VOD) (de-DE) . Процитовано 23 квітня 2022.
  13. ↑ [Архівовано 20130831000510 у www.wdr.de]
  14. ↑ Anke Engelke: Ich bin eine verkappte Lehrerin (нім.). 8 серпня 2022. Процитовано 11 серпня 2022.
  15. ↑ Крістоф Кох (27 квітня 2004). Wie wird man eigentlich Comedian, Anke Engelke?. FAZ Hochschulanzeiger (нім.). Процитовано 19 березня 2011.
  16. ↑ „Das geht nicht“ – Anke Engelke bereut Ricky-Parodie, die sie einst berühmt machte. focus.de (нім.). 9 листопада 2023. Процитовано 8 грудня 2024.
  17. ↑ Дітер Болен, Катя Кесслер: Hinter den Kulissen. Random House Entertainment, Мюнхен 2003, ISBN 3-7645-0173-1, с. 237.
  18. ↑ Марк Фелікс Серрао (6 січня 2007). „Die sind so mutig, so beknackt da drüben!“. Der Tagesspiegel (нім.). Процитовано 19 березня 2011.
  19. ↑ Томас Люкерат (16 січня 2005). Anke Engelke geht wieder bei ProSieben auf Sendung. DWDL.de (нім.). Процитовано 28 липня 2022.
  20. ↑ Live! Die 62nd Golden Globe Awards 2005 auf ProSieben. presseportal.de (нім.). 14 січня 2005. Процитовано 28 липня 2022.
  21. ↑ Томас Люкерат (14 січня 2007). Anke Engelke ist die neue deutsche Marge Simpson. DWDL.de (нім.). Процитовано 5 березня 2023.
  22. ↑ Уве Мантель (20 грудня 2007). Weihnachtsshow-Parodie schlägt sich wacker. DWDL.de (нім.). Процитовано 18 січня 2024.
  23. ↑ Wer Vergab die Punkte aus Deutschland? (нім.). Eurovision/NDR. 27 травня 2012. Процитовано 27 травня 2012.
  24. ↑ Anke Engelke rettet die Ehre des Grand Prix (нім.). Welt Online. 27 травня 2012. Процитовано 27 травня 2012.
  25. ↑ [Архівовано 20140620033416 у www.stern.de]
  26. ↑ Loreen und Anke – die Heldinnen von Baku (нім.). stern.de. 27 травня 2012. Процитовано 27 травня 2012.
  27. ↑ [Архівовано 20131207145457 у www.fairtrade-deutschland.de], TransFair Jubiläums Special, дата доступу: 13 липня 2013
  28. ↑ WDR beendet "Anke hat Zeit". stern.de (нім.). 2 жовтня 2015. Процитовано 6 грудня 2017.
  29. ↑ а б Sowas wie Angst – Eine Suche mit Anke Engelke. ankeengelke.de (нім.). Процитовано 6 грудня 2017.
  30. ↑ Wie war der Tag, Liebling? (de-DE) . Процитовано 24 серпня 2021.
  31. ↑ Anke Engelke und Kristian Thees: Wie war der Tag, Liebling?. SWR3 (нім.). Процитовано 24 серпня 2021.
  32. ↑ "Emotional sehr aufgeladen" – Anke Engelke und Riccardo Simonetti machen Podcast (de-DE) . Процитовано 9 березня 2023.
  33. ↑ Quality Time mit Riccardo & Anke. Spotify (нім.). Процитовано 9 березня 2023.
  34. ↑ FREE HUGS - Mit Riccardo & Anke. Wondery (нім.). Процитовано 5 січня 2024.
  35. ↑ Simonetti und Engelke beenden ihren Podcast. Focus (нім.). Процитовано 11 серпня 2024.
  36. ↑ Момір Такач (29 травня 2025). Neuer Job in völlig fremder Branche: Anke Engelke sorgt für Staunen. HNA (нім.). Процитовано 29 травня 2025.
  37. ↑ Scheidung: Anke Engelke ist wieder zu haben. stern.de (нім.). 4 травня 2005. Процитовано 29 січня 2012. Ihr Ex-Mann Andreas Grimm bestätigte laut "Bild"-Zeitung die Scheidung: "Ja, es stimmt. Anke und ich sind kein Ehepaar mehr. Die Scheidung war Ende März."
  38. ↑ Anke Engelke: Trennung von Niels Ruf: "Er ist ein ganz Wilder". derStandard.at (нім.). 17 грудня 2000. Процитовано 9 серпня 2022. Anke Engelke (34), Comedy-Star ("Wochenshow"), hat sich nach elf Monaten von Viva-2-Moderator Niels Ruf (27) getrennt.
  39. ↑ Stuckrad-Barre wirft Engelke Verrat vor. Spiegel Online (нім.). 4 червня 2004. Процитовано 29 січня 2012.
  40. ↑ Кім-Крістін Крафт (30 квітня 2021). Anke Engelke: Ihr Mann und ihre Kinder – so lebt die Komikerin privat. cosmopolitan.de (нім.). Процитовано 25 квітня 2023.
  41. ↑ Engelkes Hochzeit: Anke heißt jetzt Fischer. Spiegel Online (нім.). 25 січня 2006. Процитовано 17 березня 2011.
  42. ↑ Anke Engelke – Trennung!. stern.de (нім.). 12 травня 2015. Процитовано 15 травня 2015.
  43. ↑ Botschafterin Anke Engelke (de-DE) . Процитовано 30 червня 2020.
  44. ↑ Meine Reise durch Malawi (нім.). Процитовано 30 червня 2020.
  45. ↑ ANKE ENGELKE. Exklusive Auszüge aus dem Tagebuch ihrer Afrika-Reise (нім.). Процитовано 11 серпня 2024.
  46. ↑ [Архівовано 20160304185557 у www.khm.de]
  47. ↑ Danke Anke! Weihnachten 1998–2003 [Архівовано 2016-10-08 у Wayback Machine.], дата доступу: 18 січня 2012.
  48. ↑ Neue WDR-Talkshow Anke hat Zeit mit Anke Engelke // SPON, 25 липня 2013.
  49. ↑ Мануель Бруг (14 липня 2008). Ein Babyschrei als Musical-Leitmotiv. Welt Online (нім.). Axel Springer AG. Процитовано 6 квітня 2011.
  50. ↑ Franck Band. Dufte (нім.). Discogs, Кельн. Процитовано 6 квітня 2011.
  51. ↑ Advanced Chemistry. Dir fehlt der Funk (нім.). Discogs. Процитовано 6 квітня 2011.
  52. ↑ Elefantensong: Ohne Worte (нім.). Процитовано 1 лютого 2024.
  53. ↑ Die Wochenshow. Das Fernsehlexikon (нім.). Процитовано 31 травня 2022.
  54. ↑ GOLDENE KAMERA 1999: Legenden der Filmgeschichte. goldenekamera.de (нім.). Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 31 травня 2022.
  55. ↑ Eine Silberne Rose hat die deutsche Comedy-Show "Fiktiv - Das einzig wahre Magazin" gewonnen. kress.de (нім.). 27 квітня 1999. Процитовано 31 травня 2022. Die Kabel 1-Show der Dortmunder Prime Productions schlug in der Kategorie Comedy neben zahlreichen englischen und amerikanischen Beiträgen auch die deutschen Wettbewerber "Wochenshow" (SAT.1), "Switch" und "Bullyparade"(ProSieben).
  56. ↑ Deutscher Comedy-Preis 2001. manager-magazin.de (нім.). 4 листопада 2001. Процитовано 31 травня 2022.
  57. ↑ Томас Люкерат (18 квітня 2004). Zwei Goldene Rosen für deutsche Stars. DWDL.de (нім.). Процитовано 19 травня 2022.
  58. ↑ Fernseh-Auszeichnung 2014: Deutsche Akademie für Fernsehen prämiert Anke Engelke in "Anke hat Zeit". wdr.de (нім.). Процитовано 31 травня 2022.
  59. ↑ Beste komödiantische Leistung: Ernst-Lubitsch-Preis geht an Anke Engelke. rp-online.de (нім.). 30 листопада 2015. Процитовано 31 травня 2022. Die Schauspielerin und Entertainerin Anke Engelke wird mit dem Ernst-Lubitsch-Preis 2016 für die beste komödiantische Leistung in einem deutschsprachigen Film ausgezeichnet.
  60. ↑ „LOL: Last One Laughing“ Staffel 3 Sieger: Wer hat gewonnen? (нім.). 28 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
  61. ↑ RP ONLINE (26 серпня 2022). Grimme-Preise verliehen: Anke Engelke bekommt „Besondere Ehrung“ (нім.). Процитовано 29 серпня 2022.
  62. ↑ Die ROMY-Preisträger: Die ganze Vielfalt von Film und Fernsehen. Kurier.at (нім.). 22 квітня 2023. Процитовано 23 квітня 2023.
  63. ↑ 50 over 50: Forbes feiert erfahrene Erfolgsfrauen (нім.). Forbes. Процитовано 12 березня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анке_Енгельке&oldid=45933294