Кельнський університет
| Кельнський університет | |
|---|---|
.svg) | |
 | |
| 50°55′41″ пн. ш. 6°55′43″ сх. д. / 50.928055555583775° пн. ш. 6.9286111111388777° сх. д.Координати: 50°55′41″ пн. ш. 6°55′43″ сх. д. / 50.928055555583775° пн. ш. 6.9286111111388777° сх. д. | |
| Тип | громадський університет |
| Країна |
 Німеччина |
| Розташування | Кельн |
| Засновано | 1388/1919 (закритий з 1798 до 1919) |
| Ректор | Аксель Фраймут |
| Студентів | 45606 (зима 2012/13) [1] |
| Професорів | 482 [1] |
| Членство у |
|
| Складається з | Cologne University Archive[d] і University and City Library of Cologne[d] |
| Випускники | Категорія:Випускники Кельнського університету |
| Штаб-квартира | Кельн |
| Адреса | Кельн, Albertus-Magnus-Platz, 50923 Köln |
| Сайт | uni-koeln.de |
| Кельнський університет у Вікісховищі? | |
Ке́льнський університе́т (нім. Universität zu Köln) — найбільший вищий навчальний заклад у Кельні, заснований в 1388 році. Кельнський університет посідає третє місце серед німецьких вузів за кількістю студентів (після Мюнхенського та Гагенського).
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Старий університет[ред. | ред. код]
Кельнський університет було засновано 21 травня 1388 року. Він став четвертою вищою школою Священної Римської імперії після Карлового університету в Празі, Віденського та Гейдельберзького університетів. Свідоцтво про заснування було підписане Папою Римським Урбаном VI в Перуджі. Уже в січні 1389 року для перших семисот студентів розпочалися лекції.
28 квітня 1798 року Кельнський університет було закрито, після того, як ректор Фердинанд Франц Вальраф і всі професори відмовилися принести присягу Першої французької республіці, пояснивши це необхідністю зберегти незалежність вузу. Проте, в 1799 році Вальраф присягнув Франції і був призначений викладачем так званої " Центральної школи ", спадкоємиці закритого університету. На цій посаді йому вдалося заховати від французів і таким чином врятувати безліч творів мистецтва. Велика частина його колекції знаходиться в музеї Вальрафа-Ріхарда.
Новий університет[ред. | ред. код]
Протягом всього XIX століття спроби відновити закритий університет залишилися безуспішними. 29 травня 1919 року бургомістр Кельна Конрад Аденауер підписав постанову про відкриття нового університету. У жовтні 1929 року почалося будівництво головного корпусу на площі Альберта Великого.
Університет сьогодні[ред. | ред. код]
Організація[ред. | ред. код]
Університет складається з шести факультетів:
- Економіка і соціологія
- Медицина
- Право
- Філософія
- Математика та природничі науки
- Гуманітарні науки
У 2005 році у вузі навчалися більше п'яти тисяч іноземних студентів (близько 11%). Більшість приїжджих студентів (нім. Bildungsausländer — людина, що одержала атестат зрілості поза Німеччиною) родом зі Східної Європи та Китаю.
Витрати університету склали понад 357 мільйонів євро в 2007 році. [1]
Персоналії[ред. | ред. код]
Знамениті викладачі[ред. | ред. код]
- Курт Альдер — лауреат Нобелівської Премії з хімії в 1950 році
- Петер Грюнберг — лауреат Нобелівської Премії з фізики в 2007 році
- Макс Шелер
- Ганс Кельзен
- Вольфганг Казак
- Ортуїн Грацій
- Хельмунт Плеснер
- Юрген Унтерманн
Знамениті випускники[ред. | ред. код]
- Петер Грюнберг
- Фріц Шрамма — бургомістр Кельна
- Каролос Папульяс — грецький президент [7]
- Генріх Белль Теодор
- Конрад Цельтіс
- Анна Зегерс
- Йоганн Екк
- Генріх фон Штакельберга
- Едвард Конзе
- Хесус Паділья Гальвес
- Мартін Гаспельмат
- Райнгольд Евальд
- Франк Гольчевскі — німецький і польський історик Східної Європи
- Лоренц Енгель — німецький медіа-дослідник
- Альберто Кампензе
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в http://verwaltung.uni-koeln.de/stabsstelle01/content/statistik/zahlen_daten_fakten/e637/Facts_and_Figures_2008[недоступне посилання з серпня 2019]. pdf
- ↑ а б в https://www.hrk.de/mitglieder/mitgliedshochschulen/universitaeten-technische-hochschulen/
- ↑ https://www.dfn.de/verein/mv/mitglieder/
- ↑ https://www.ddv.de/universitaet-zu-koeln.html
- ↑ https://www.adh.de/ueber-uns/mitgliedshochschulen.html
- ↑ https://eua.eu/about/member-directory.html
- ↑ Presidency of the Hellenic Republic <! - Заголовок долучено ботом -->. Архів оригіналу за 27 грудень 2009. Процитовано 7 вересень 2010.
Література[ред. | ред. код]
- Erich Meuthen: Kölner Universitätsgeschichte, Band I:Die alte Universität. 1988. ISBN 3-412-06287-1.
- Bernd Heimbüchel und Klaus Pabst: Kölner Universitätsgeschichte, Band II:Das 19. und 20. Jahrhundert. 1988. ISBN 3-412-01588-1.
- Erich Meuthen (Hrsg.): Kölner Universitätsgeschichte, Band III:Die neue Universität — Daten und Fakten. 1988. ISBN 3-412-01688-8.
- Ernst Heinen: Bildnerhochschule und Wissenschaftsanspruch. Lehrerbildung in Köln 1946—1965 (Studien zur Geschichte der Universität zu Köln Band 16). Böhlau Verlag, Köln, Weimar, Wien 2003. Rezension von Leo Haupts. In: Geschichte in Köln. Zeitschrift für Stadt — und Regionalgeschichte. Band 53. Dezember 2006. S. 212—214: Buchbesprechungen.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кельнський університет |
- Офіційний сайт (нім.)
