Анна Андерсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Anna Anderson
Ім'я при народженні пол. Franziska Schanzkowska
Народилася 16 листопада 1896(1896-11-16)[1]
Борови-Ляс, Ґміна Сераковіце, Картузький повіт, Поморське воєводство, Польща
Померла 12 лютого 1984(1984-02-12)[1][2] (87 років)
Шарлотсвілл, Вірджинія, США
·пневмонія
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Веймарська республіка
Діяльність impostor

Анастасія Чайковська (у шлюбі — Манахан), більш відома, як Ганна А́ндерсон[4][5] (нар. 16 грудня 1896(18961216) — пом. 12 лютого 1984 в Шарлотсвіллі, штат Вірджинія, США) — одна із найбільш відомих жінок, які видавали себе за княжну Анастасію, дочку останнього російського імператора Миколая ІІ й імператриці Олександри Федоровни, яка, за загальноприйнятою думкою, була розстріляна разом зі своєю сім'єю 17 липня 1918 року більшовиками в Єкатеринбурзі. За однією з версій, насправді Ганна Андерсон була Францискою Шанцковською, працівницею берлінського заводу, який випускав вибухові речовини[6][7][8]. Її генетичну близькість до сім'ї Шанцковських підтвердили два незалежних один від одного тести ДНК, зроблені після її смерті.

 Смерть княжни[ред. | ред. код]

17-річна Велика княжна Анастасія Миколаївна, згідно із загальноприйнятою версієюи була розстріляна разом зі своєю сім'єю вранці 17 липня 1918 року у підвалі в Будинку Іпатьєва в Єкатеринбурзі. Її смерть була перевірена та засвідчена очевидцями[9]. Наприклад, Яків Юровський, чекист і один із головних учасників розстрілу, стверджував, що вся сім'я і оточення, включаючи Анастасію, були вбиті[10]. Відмічалось, втім, що Анастасія померла одна з останніх — по звіту помічника білогвардійського слідчого Миколи Соколова[11]. Лорд Луіс Маунтбеттен так само підтверджував, що його кузина Анастасія «отримала 18 штикових ударів».

Але існують показання очевидців, які засвідчували спасіння юної княжни, серед них чоловік, живший навпроти дому Іпатьєва і стверджувавших, що княжна втекла і заховалась у сусідньому домі. Проте ніяких доказів, спроможних подтвердити чи спростувати це твердження, не існує. Версія про чудесне спасіння Анастасії була повністю спростована після того, як в 1991 році в околицях Єкатеринбурга були знайдені залишки Миколая II, його сім'ї і придворних, окрім Цесаревича Олексія и Великої Княжни Марії. Були проведені генетичні експертизи: у 1993 році — в Олдермастонському центрі криміналістичних досліджень в Англії, у 1995 році — в Військово-медичному інституті Міноборони США, в листопаді 1997 года — в Республіканському центрі судово-медичної експертизи МОЗ России. 30 січня 1998 року комісія завершила работу. Висновки комісії: «Залишки, знайденіу Єкатеринбурзі, є залишками Миколая II, членів його сім'ї і наближених людей».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  3. Borreck. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 6 November 2014. 
  4. Vorres, I, The Last Grand Duchess, p.19
  5. Анастасия: Загадка Анны (1986)
  6. Once A Grand Duchess: Xenia, Sister of Nicholas II, by John Van der Kiste & Coryne Hall, p.174
  7. Vorres, I, The Last Grand Duchess, p.240
  8. Теплов, И. (20 квітня 2008). «Анастасия». История продолжается. Портал интересных статей. Архів оригіналу за 2011-08-20. Процитовано 2008-12-31. 
  9. King and Wilson (2003), p. 314.
  10. The executioner Yurovsky's account (en). Архів оригіналу за 2011-08-20. Процитовано 2008-12-31. 
  11. Соколов, Н. Убийство царской семьи — С. 366