Антибіографія
Антибіогра́фія — антижанр, модифікація жанру біографії. Художня структура антибіографії в значній мірі визначається формою біографічного жанру та наповнюється змістом з протилежною ідейною спрямованістю. Ідея антібіографії втілюється за принципом «від противного». Антібіографію можна порівнювати з пародією[1]. У випадку особливої шаржованності героя (антигероя), антибіографію іноді називають біографією-памфлетом[2].
Відомі в Україні антибіографії[ред. | ред. код]
- Олесь Бузина. Вурдалак Тарас Шевченко (2000)
Інші визначення антибиографії[ред. | ред. код]
Відомий польський письменник Войцех Кучок, автор книги «Гівнюк» із підзаголовком «Антибіографія», так визначає для себе цей жанр:
|
Антибіографія» — це заперечення біографії <…> або негативна біографія: сімейний альбом с непроявленими знімками, розповідь, виткана з подій, які герой не хоче або не може пам'ятати, оскільки їх не було. Або жахлива біографія, якої ми не побажали б навіть своїм гіршим ворогам | 
|
— [3] | ||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Давыдова Т. Антижанр // Литературный словарь. — М. : Луч, 2007. — С. 14—19. — ISBN 978-588915-022-0.
- ↑ Шубинский, Валерий (20 червня 2008). Антибиографии: неистовых баб басни. OpenSpace.ru. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Куманецкая, Янина (2004). Летопись культурной жизни (10) (вид. Нова Польща).
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |