Бузина Олесь Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олесь Бузина)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олесь Олексійович Бузина
Олесь Бузина.jpg
Олесь Бузина, 2008
Народився 13 липня 1969(1969-07-13)
Київ
Помер 16 квітня 2015(2015-04-16) (45 років)
Київ
Поховання
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність публіцист, есеїст, телеведучий
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d] (1992)
Мова творів російська і українська
Роки активності 2000 - 2015
Жанр публіцистика і есей
Партія Російський блок
Сайт: :шаблон:buzina.org

Олесь Олексійович Бузина у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Оле́сь Олексі́йович Бузина́ (13 липня 1969, Київ — 16 квітня 2015, Київ) — український публіцист, есеїст, телеведучий. Відомий, серед іншого, контроверсійними книгами «Вурдалак Тарас Шевченко», а також «Поверніть жінкам гареми», які спричинили великий скандал.

У квітні 2015 року був убитий біля власного будинку. [⇨]

Життєпис

Освіта

1992 — закінчив філологічний факультет Київського університету за спеціальністю «викладач російської мови та літератури», проте викладацькою діяльністю не займався.

Кар'єра

У вересні 1992 року був завучем школи гувернанток. Від жовтня 1992 року працював літературним редактором газети «Книжник». Від квітня 1993 року — літературний редактор, від грудня 1993 року — репортер відділу науки, від березня 1994 року — спеціальний кореспондент відділу науки, від жовтня 1996 року — спеціальний кореспондент блоку розваг газети «Киевские Ведомости».

Працював також в інших київських виданнях: газеті «2000», журналах «Друг читача», «Лидер», «Натали», «Ego», «XXL».[1]

1998 — ведучий телевізійного ток-шоу «Ток-Рінг» (УТ-1)

20062007 — вів розважальну телепрограму «Teen-Ліга» на телеканалі «Інтер» (сучасна українська телеверсія гри «Брейн-Рінг»).[2]

У березні 2010 року додав свій підпис до «Відкритого листа представників інтелектуальних професій, засобів масової інформації та неурядових організацій України» на підтримку призначення на посаду міністра освіти і науки України Дмитра Табачника.[3]

На Парламентських виборах 2012 висувався від партії «Руський блок».[4]

В грудні 2013 року висувався в народні депутати по 223-му одномандатному виборчому округу, де з результатом у 3,11 % посів четверте місце.[джерело?]

Голоною тезою, яку просував Бузина у своїх політичних заявах — "відродження СРСР і «Російської імперії», бо йому не подобалося прилаштовуватися до «потворних умов „незалежної“ України»[5].

Смерть

16 квітня 2015 року застрелений біля власного будинку[6].[7]

Справа про вбивство

18 червня міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що затримані двоє підозрюваних у вбивстві Бузини, і оголосив справу розкритою. Підозрюваними у злочині є Андрій Медведько (екс-боєць батальйонів МВС «Київ-2» і «Гарпун») і Денис Поліщук (гвардії лейтенант ЗСУ, був командиром 54-го окремого розвідувального взводу).[8][9][10] Їх було заарештовано на два місяці, але за Поліщука 23 червня внесли заставу, і його випустили. Як повідомив Антон Геращенко, 5 млн гривень застави за звільнення з під варти підозрюваного у вбивстві Бузини вніс бізнесмен і медіавласник Тамразов Олексій Гарійович.[9][11][12]

23 травня 2016 року Печерський суд Києва відмовився задовольняти клопотання про продовження особистого зобов'язання Андрію Медведьку, який підозрювався у вбивстві Бузини[13][14].

27 червня 2017 — Прокуратура Києва завершила досудове розслідування кримінального провадження про вбивство журналіста Олеся Бузини.[15]

7 серпня 2017 — мати Бузини Валентина Бузина подала позов до Європейського суду з прав людини. [16]

22 грудня 2017 — Апеляційний суд Києва відмовився змінювати підсудність справи про вбивство журналіста Олеся Бузини й повернув його до Шевченківського суду столиці.[17]

Родина та особисте життя

Предки Бузини по батьківській лінії походять з козаків міста Куземина Куземинської сотні Гадяцького полку Гетьманщини (зараз село Куземин в Охтирському районі)[18]. Батько — Олексій Григорович Бузина, офіцер 5-го (ідеологічного) управління КДБ УРСР (згодом — головний персонаж роману Івана Котовенка «Тринадцятий місяць»)[19],[20]. Дід Григорій Юрійович Бузина, учасник радянсько-німецької війни.

Мати Валентина Павлівна родом з с. Новопетрівське Талалаївського району Чернігівської області. В інтерв'ю вона згадувала, що її дід Андрій Якович Бубир був помилково репресований (5 років таборів) як причетний до Спілки визволення України[21]

Дружина Наталія, донька Марія (1995 р.н.)

Захоплювався історією, літературою, плаванням.

Погляди

Бузині приписували висловлювання «Моїм ідеалом є відтворення Російської імперії, а я вимушений пристосовуватися до потворних умов „розбудови“ незалежної України». Олесь неодноразово спростовував його та називав цю фразу фальшивкою (востаннє в інтерв'ю Радіо Вєсті 13 квітня 2015 року[22]).

Прихильник концепції відповідно до якої білоруси, росіяни і українці є частиною єдиної загальноросійської спільноти.[23]

Виступав за широке використання російської мови. До 2010 (перемоги Януковича на президентських виборах) виступав за федералізацію України.

У травні 2009 Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі вирішила провести моніторинг ЗМІ на предмет дотримання Закону про захист суспільної моралі. Приводом стали публікації Олеся Бузини в газеті «Сегодня», в яких, за думкою члена НЕК Петра Кононенка, «дискредитують видатних українських діячів, вибирається усе найганебніше з нашої історії»[24].

Він вважав себе найпопулярнішим письменником України, стверджуючи, що загальний наклад його книжок сягає 100—150 тисяч примірників:

« А те, що я найпопулярніший письменник — то є факт. «Вурдалак Тарас Шевченко» — тираж більше ста тисяч (включаючи останнє, доповнене видання, тираж якого вже розійшовся і скоро доведеться друкувати ще — книга буде ще товстішою!). «Таємна історія України — Русі», її тираж вже більше 50 тисяч примірників — за два роки! «Поверніть жінкам гареми» — тираж за півроку більше 10 тисяч [25] »

Натомість за даними видання Главред, українські російськомовні письменники Симона Вілар та Андрій Курков мають тиражі у близько мільйон та півмільйона примірників відповідно. Олесь Бузина, за рейтингом видання, не входить навіть у десятку «найуспішніших» письменників України[26].

Реакція

Вурдалак Тарас Шевченко

Став відомим після виходу книги «Вурдалак Тарас Шевченко», в якій він у різний спосіб посиленням акцентів на негативних моментах біографії намагався вибудувати негативний образ Шевченка. Погляди Бузини було оцінено як українофобські значною кількістю українських митців, громадських діячів, представників влади та судом за поданням генпрокуратури.

Були подані численні позови до суду на Олеся Бузину. Серед них ВО «Просвіта» на чолі з депутатом ВР Павлом Мовчаном, Національна спілка письменників України на чолі Юрія Мушкетика, а потім Володимира Яворівського (Блок Юлії Тимошенко) та інші.

Так, Національна спілка письменників України, після публікації книги, звернулися в прокуратуру з проханням порушити проти Олеся Бузини кримінальну справу за розпалювання міжнаціональної ворожнечі і наклеп на адресу Шевченко. Прокуратура відкрила справу, щодо розпалення міжнаціональної ворожнечі[27], але потім закрила її, застосувавши закон про амністію[джерело?].

Згодом Бузина судився через «Вурдалака…» з товариством «Просвіта». У цей період невідомі підпалили двері його квартири — саме у день 4-річчя виходу опусу в газеті «Киевские ведомости».[28]

Тоді ж повідомлялося, що три праправнуки Тараса Шевченка готують позов до Звенигородського районного суду Черкаської області, в якому вимагатимуть відшкодувати моральні збитки, завдані їм після виходу у світ книги «Вурдалак…».[29]

У книзі «Шевченкофобія в сучасній Україні» академік АН України Іван Дзюба дав таку характеристику Бузині та його ідеології:

« Ще не так давно як «піонер» новітньої шевченкофобії уславився Олесь Бузина — київський літератор того новітнього типу, що «ради красного словца не пожалеет ни мать, ни отца». Він позиціонував себе як аристократ духу, що не зносить мужицького поета, та, зрештою, і всієї мужицької — української — літератури. Доволі штучний ажіотаж навколо його «викриттів» швидко вигас, але ім'я його не забулося і час від часу зринає в нових колотнечах коло підніжжя тієї гори, на якій височіє Шевченкова слава. »

Іван Дзюба

Поверніть жінкам гареми

Олександра Шевченко кидає торт у обличчя Олесю Бузині

У відповідь на книгу Олеся Бузини «Поверніть жінкам гареми» 22 березня 2009 року активістка руху FEMEN Олександра Шевченко на презентації нової книги кинула авторові в обличчя торт за «образу на адресу українських жінок».[30] У відповідь Бузина схопив дівчину і тримав до приїзду міліції.[31] Двоє з відвідувачів магазину намагалися заступитися за Олександру, але Бузина почав бризкати їм у лице газовим балончиком. За повідомленням офіційного блогу організації, потерпілими стали двоє журналістів, яких було доправлено до лікарні з серйозними травмами очей.[30]

2 березня 2010 року Олесь Бузина опублікував статтю «Відкритий лист письменника-традиціоналіста феміністкам»[32], що адресувалося організації FEMEN та, зокрема, керівнику руху — Анні Гуцол. У статті автор у вульгарних висловах закликав активісток «не опускати імідж України» та звинуватив рух FEMEN у тому, що організацію було створено деякими чоловіками у зв'язку з майбутнім чемпіонатом Євро-2012 «з метою заманити секс-туристів в Україну».

Інші скандали за участю Бузини

11 березня 2011 року в прямому ефірі ток-шоу «Велика політика» на телеканалі «Інтер» Сергій Поярков прочитав схвальний відгук Олеся Бузини про Пояркова як художника та письменника в газетній статті і заявив, що заплатив Бузині за цю статтю. Бузина кинувся на Пояркова, зав'язалася бійка, після чого він звинуватив у продажності ведучого, за що був видалений зі студії.[33] Після цього Пояркову, за його словами, зателефонував із Австрії боксер Віталій Кличко і «похвалив його удар».[34]

Загибель

Могила Олеся Бузини

Повідомлення про загибель Олеся Бузини з'явилися 16 квітня 2015 року, за якими його застрелили чотирма пострілами біля під'їзду власного дому в Києві на Дегтярівській вулиці[35]. Смерть Бузини викликала бурхливий резонанс, привернувши увагу багатьох політиків, включно з президентами України та Росії.

Петро Порошенко заявив, що на його думку вбивство було спрямоване «на дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації в Україні, на дискредитацію політичного вибору Українського народу». Ряд політиків, серед яких Анатолій Гриценко, Володимир Ар'єв, Вікторія Сюмар, Ігор Луценко припустили, що вбивство було скоєне працівниками російських спецслужб з метою розхитування ситуації перед 9 травня[36]. Миттєвою була і реакція Володимира Путіна, який назвав вбивство «політичним»[37][38].

Загибель Бузини згадують в контексті загибелі попереднього дня іншого відомого супротивника Революції гідності — Олега Калашнікова. Олександр Аронець відзначає, що обидва свого часу балотувалися в народні депутати по виборчому округу № 223[39], а на думку політолога Володимира Фесенка, обидва небіжчики стали своєрідними жертвами російської пропаганди.[40]

Скандально відома заступниця олігарха і кума Путіна Ксюша Шкода (наразі переховується від правосуддя в РФ) анонсувала збір грошей і створення ескізу пам'ятника Бузині у Москві[джерело?]. Також у Москві оголосили про створення журналістської премії імені Бузини[41].

Книжки

  • Вурдалак Тарас Шевченко: Интеллектуальный триллер.[42] — К.: Прометей, 2000. — 126 с. ISBN 966-7160-01-7. (рос.)
  • Поверніть жінкам гареми (рос. Верните женщинам гаремы)[43] — К.: Арий, 2007. — 256 с., Тираж 5000. ISBN 978-966-498-17-0
  • Таємна історія України-Русі (рос. Тайная история Украины-Руси) — К.: Довіра, 2007. Тираж 5000. ISBN 966-507-197-1
  • Революция на болоте[44] — К.: Арий, 2010. — 188 с. Тираж 5 000 екз. ISBN 978-966-498-102-3. (рос.)
  • Вурдалак Тарас Шевченко, или Поддельный Кобзарь[45] — Арий, 2009. — 288 с. Тираж 10 000 екз. ISBN 978-966-498-056-9. (рос.)
  • Ангел Тарас Шевченко[46] (рос.)

Факти

  • 28 квітня 2017 року Державне агентство України з питань кіно заборонило показ фільму «Олесь Бузина: життя поза часом»[47].

Див. також

Примітки

  1. Онлайн-конференція О.Бузини Архівовано 27 September 2007[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 жовтень 2007. Процитовано 11 квітень 2007. 
  3. Відкритий лист(рос.)
  4. Сайт ЦВК. Архів оригіналу за 1 листопад 2012. Процитовано 5 листопад 2012. 
  5. Олесь Бузина: между провокатором и политической жертвой. BBC Україна (ru-UK). Процитовано 2018-09-24. 
  6. Невідомі вбили журналіста Бузину - ЗМІ. ТСН. 16 квітня 2015. Процитовано 16 квітня 2015. 
  7. [
  8. Артем Шевченко, Директор Департаменту комунікацій МВС України. Вбивство Бузини. Несекретні матеріали // 25 червня 2015 14:31
  9. а б Милиция Киева: «О „российском следе“ в убийстве Бузины — забудьте!» // Oleg Bazak, Oximity, 23 червня 2015 22:26
  10. СМИ: в поимке подозреваемых в убийстве Бузины помог ложный «московский след» // «Газета.Ru», 23 червня 2015, 17:31
  11. Одного із підозрюваних у вбивстві Бузини звільнили під заставу // BBC, 23 червня 2015
  12. За одного із затриманих у справі Бузини внесли 5 мільйонів застави // pravda.com.ua, Вівторок, 23 червня 2015, 12:32
  13. Суд відпустив підозрюваного у вбивстві Бузини. ukranews.com. Українські новини. 2016-05-23. 
  14. Суд відпустив одного підозрюваного у вбивстві Бузини. pravda.com.ua. 2016-05-23. 
  15. Прокуратура завершила розслідування вбивства Бузини. ukranews.com. Українські новини. 2017-06-27. 
  16. Мати Олеся Бузини подала позов до ЄСПЛ. ukranews.com. Українські новини. 2017-08-07. 
  17. Апеляційний суд повернув справу про вбивство журналіста Бузини в Шевченківський суд. ukranews.com. Українські новини. 2017-12-22. 
  18. Валентина Бузина: Это не Украина убила моего сына.... www.2000.ua (ru). Процитовано 2019-01-14. 
  19. Іван Котовенко «Тринадцятий місяць» // fb2.booksgid.com. Архів оригіналу за 16 лютий 2015. Процитовано 16 лютий 2015. 
  20. Правдиві історії про Олексу Бузину
  21. Валентина Бузина: Это не Украина убила моего сына.... www.2000.ua (ru). Процитовано 2019-01-14. 
  22. Останнє інтерв'ю Олеся Бузини, на 26-й хвилині // Радио Вести
  23. Відео-онлайн-конференція О.Бузини Архівовано 12 April 2009[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.)
  24. Телекритика, 28.05.2009
  25. Донецкий коммуникационный ресурс. (рос.)
  26. 10 найуспішніших письменників України — Главред, 23.12.2010.
  27. https://hromadske.radio/podcasts/pravova-abetka/pravova-abetka-zlochyny-na-grunti-nenavysti
  28. Інститут масової інформації, 26.06.2003[недоступне посилання з червень 2019]
  29. За діда, за Шевченка! // Україна молода, № 95, 27.05.2004
  30. а б FEMEN против Бузины и прочих хамов! // FEMEN, 23.03.2009
  31. Активістка жіночого руху б'є тортом Олеся Бузину // УНІАН, 23.03.2009[недоступне посилання з червень 2019]
  32. Олесь Бузина. Femen, покажи письку! // from-ua.com. Архів оригіналу за 11 березень 2010. Процитовано 27 червень 2019. 
  33. Художник Поярков побився з письменником Бузиною в прямому ефірі // Gazeta.ua, 12.03.2011.
  34. Кличко похвалив Пояркова за удар // Газета по-українськи, № 1192, 18.03.2011
  35. У Києві розстріляли журналіста Олеся Бузину
  36. Реакція соцмереж на останні вбивства
  37. Прямая линия с Владимиром Путиным // Kremlin.ru, 16.04.2015
  38. http://patrioty.org.ua/a-gde-zakazachiki-net-putin-radisno-prokomentuvav-vbivstvo-buzini/ Архівовано 16 April 2015[Дата не збігається] у Wayback Machine. «А где заказачики? Нет!»: Путін радісно прокоментував вбивство Бузини] // Патріоти України, 16.04.2015
  39. Фейсбук сторінка О. Аронця
  40. Фесенко: Бузина и Калашников — сакральные жертвы российской пропаганды
  41. BUZINA.ORG. В Москве учредили Международную литературно-медийную премию имени Олеся Бузины | Олесь Бузина — Авторский сайт-сообщество. buzina.org. Процитовано 2018-09-24. 
  42. Тираж не вказаний.
  43. Збірка гумористичних оповідань.
  44. Збірка оповідань сатиричного характеру написаних та опулікованих в різні роки друкованими та електронними ЗМІ.
  45. Оновлене та доповнене видання, видруковане в Росії.
  46. Ще неопубліковане дослідження, заявлене як продовження книжки «Вурдалак Тарас Шевченко, или Поддельный Кобзарь»
  47. Держкіно заборонило показ фільму про Олеся Бузину. ukranews.com. Українські новини. 2017-04-28. 

Посилання