Асоціація радянських есперантистів

Асоціація радянських есперантистів (АРЕ; рос. Ассоциация советских эсперантистов) — перша післявоєнна офіційна організація есперантистів в СРСР. АРЕ існувала з 1979 по 1989 роки під керівництвом беззмінного президента, професора мовознавства Магомета Ісаєва.

У 1962 році при Спілці радянських товариств дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами (СРТД) була створена Комісія есперанто, продукт "хрущовської відлиги". Головними напрямами її роботи були туристичні групи і делегації на Всесвітні конгреси есперантистів (вперше в 1963 на 48-й конгрес у Софії), видання суспільно-політичних та мистецьких брошур та альманаху «За мир», додатків на есперанто до газети «Московські новини». Однак ця комісія була далека від есперантистів, не цікавилася їхніми турботами і потребами.

Радянський молодіжний рух есперантистів (есп. Sovetia Esperantista Junulara Movado, SEJM) багато разів намагався зробити рух офіційним, але не знаходив підтримки "зверху", до того ж цьому протидіяв СРТД. Але коли рух есперантистів став помітним, "нагорі" занепокоїлись і вирішили створити для нього рамки. У результаті, ЦК КПРС доручив СРТД, ЦК ВЛКСМ і ВЦРПС створити Асоціацію радянських есперантистів, трохи допомагати їй, але в основному - контролювати.

Установча конференція АРЕ відбулася 14 березня 1979 в Будинку дружби з народами зарубіжних країн (Москва, вул. Воздвиженка 16). Були дані великі обіцянки. Однак насправді все було інакше: видавнича діяльність СРТД припинилася, групи на конгреси з 1984 більше не посилалися (крім 1987), обіцяний вступ АРЕ у Всесвітню асоціацію есперантистів так і не відбувся, декларована юридична самостійність АРЕ так і залишилася на папері, потреби есперантистів нікого не цікавили.

Єдиним по-справжньому корисним продуктом АРЕ був його Інформаційний бюлетень під редакцією Миколи Зубкова, але і він виходив із запізненням. ЦК ВЛКСМ і ВЦРПС незабаром самоусунулися, а СРТД намагався керувати есперантистами у своєму звичайному командно-адміністративному стилі. Замість того, щоб зміцнювати дружбу і культурні зв'язки з зарубіжними країнами за допомогою есперанто, він вишукував "політично незрілих осіб" в країні і "ідеологічні диверсії" за кордоном. У групи, що посилають на конгреси есперантистів, включалися переважно комуністи та комсомольці. До цього додавалися некомпетентність і навіть акти-есперантські дії нав'язаних відповідальних секретарів АРЕ.

Зрозуміло, серед есперантистів, які звикли до демократії, зростало невдоволення. Тим часом в країну прийшла перебудова. Жити по-старому стало неможливо. 24 січня 1989 Всесоюзна конференція есперантистів вирішила розформувати АРЕ і відтворити самостійний Союз есперантистів радянських республік (Sovetrespublikara Esperantista Unio, SEU), розгромлений в 1937 році, в період правління Сталін а.

Див. також

• Українська Есперанто Асоціація
• Російський союз есперантистів
• Радянський молодіжний рух есперантистів