Астрильд ангольський
| Астрильд ангольський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(14753266334).jpg) Ангольські астрильди (зверху) і темний краплик (знизу)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Coccopygia bocagei Shelley, 1903 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Estrilda bocagei | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Астри́льд ангольський[2] (Coccopygia bocagei) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Ендемік Анголи. Вид названий на честь португальського натураліста Жозе Вісенте Барбози ду Бокаже[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 10 см. Голова сіра, горло біле, нижня частина тіла світло-сіра. Спина сіра, крила сірувато-оливково-зелені, надхвістя оранжево-червоне, хвіст чорний. Очі карі, дзьоб зверху чорний, знизу жовтувато-оранжевий, лапи тілесного кольору. У самців голова більш темна, на щоках чорні плями.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Ангольські астрильди мешкають на заході Анголи, від південного заходу Маланже до півночі Намібе і північного заходу Уїли. Вони живуть в чагарникових заростях і на сухих луках. Зустрічаються невеликими сімейними зграйками до 15 птахів, на висоті до 2400 м над рівнем моря. Живляться насінням трав, іноді також ягодами і дрібними безхребетними.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Coccopygia bocagei: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 02 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 жовтня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 73. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |