Базальна мембрана
Базальна мембрана, основна мембрана — тонкий шар волокон, що залягає під епітелієм (вистеляє порожнини і поверхні тіла) чи ендотелієм (вистеляє внутрішні поверхні кровоносних судин).
Базальну мембрану часто плутають з базальною пластинкою, яка є частиною базальної мембрани і була відкрита пізніше при розгляданні базальної мембрани під електронним мікроскопом. Фактично під поняттям базальної мембрани слід розуміти саме базальну пластинку. Під світловим мікроскопом можна побачити лише базальну мембрану.
Будова[ред. | ред. код]
Базальна мембрана (лат. membrana basalis) утворюється при зливанні двохшарової базальної пластинки (lamina basalis) і ретикулярної пластинки (lamina reticularis). Під світловим мікроскопом має вигляд однорідного шару. Базальна пластинка прикріплюється до ретикулярної пластинки за допомогою фіксуючих волокон колаген IV і мікрофібрил (фібрилін).[1]
Базальну пластинку в свою чергу можна поділити на два шари:
- світла пластинка (lamina lucida) межує з епітеліальними клітинами;
- темна пластинка межує (lamina densa) зі сполучною тканиною.
Під електронним мікроскопом темна пластинка має товщину 30-70 нм і складається з сітки колагенових волокон типу IV. Колагенові волокна оповиті перлеканом, який являє собою глікозаміноглікан гепарансульфат.[2] Світла пластинка утворена з ламініну, інтегринів, енактину, дистрогліканів)
Для кращого розуміння будови базальної мембрани шари впорядковано таким чином:
- Епітеліальна тканина (ззовні)
- Базальна мембрана
- Базальна пластинка
- Світла пластинка
- ламінін
- інтегрин
- енактин
- дистроглікани
- Темна пластинка
- колаген IV (сполучені з перлеканом, багаті на гепарансульфат)
- Світла пластинка
- Скріплюючі білки (між базальною і ретикулярною пластинкою)
- колаген VII тип (скріплюючі волокна)
- фібрилін
- Ретикулярна пластинка
- колаген III
- Базальна пластинка
- Сполучна тканина (всередині)
Функції[ред. | ред. код]
- Основною функцією базальної мембрани є фіксація епітелію до нижче розміщеної сполучної тканини. Це досягається через клітинно-матриксну адгезію за допомогою адгезивних (скріплюючих) білків, присутніх в базальній мембрані.
- Базальна мембрана діє як механічний бар'єр, попереджуючи на ранніх стадіях розповсюдження пухлин в більш глибокі тканини (карцинома in situ).[3]
- Базальна мембрана має велике значення в ангіогенезі (утворення нових кровоносних судин).
- Білки базальної мембрани можуть пришвидшувати диференціацію епітеліальних клітин.[4]
- Через базальну мембрану проходить постачання поживних речовини епітеліальним клітинам, оскільки ті не мають власних кровоносних судин.
- Епітеліальні клітини є поляризовані відносно базальної мембрани. Вони мають базальний (повернений в сторону базальної мембрани) і апікальний (повернений назовні) полюси.
Приклади[ред. | ред. код]
Найбільш визначними прикладами базальної мембрани є:
- Гломерулярна базальна мембрана нирок, яка утворюється при зливанні базальної пластинки ендотелію гломелулярник капілярів і базальної пластинки епітеліальних клітин капсули Шумлянського-Боумена; через неї проходить фільтрація сечі.
- В легеневій тканині розташована базальна мембрана, утворена при зливанні базальної пластинки легеневих альвеол і легеневих капілярів, через які проходить дифузія кисню і вуглекислого газу.
Клінічне значення[ред. | ред. код]
При поганому функціонуванні базальної мембрани можуть виникати певні захворювання. Причиною цього можуть бути генетичні дефекти, пошкодження власною імунною системою та інші механізми.[5]
Генетичний дефект колагенових волокон базальної мембрани призводить до розвитку синдрому Альпорта.
Аутоімунна реакція до базальної мембрани має місце при синдромі Гудпасчера.[6]
Захворювань, що розвиваються при порушенні функцій базальної мембрани об'єднані під назвою бульозного епідермолізу.
Література[ред. | ред. код]
- О. Д. Луцик, А. Й. Іванова, К. С. Кабак, Ю. Б. Чайковський Гістологія людини. — К.: Книга плюс, 2003 — ISBN 966-7619-39-7
- Гистология: Учебник / Под ред Ю. И. Афанасьев, Н. А. Юриной — М.:Медицина, 2002 — ISBN 5-225-04523-5
- Kefalides, Nicholas A. & Borel, Jacques P., ed. (2005). Basement membranes: cell and molecular biology. Gulf Professional Publishing. ISBN 978-0-12-153356-4.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Paulsson M (1992). Basement membrane proteins: structure, assembly, and cellular interactions. Crit. Rev. Biochem. Mol. Biol. 27 (1-2): 93–127. PMID 1309319. doi:10.3109/10409239209082560. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 6 липня 2012.
- ↑ Noonan DM, Fulle A, Valente P, et al. (December 1991). The complete sequence of perlecan, a basement membrane heparan sulfate proteoglycan, reveals extensive similarity with laminin A chain, low density lipoprotein-receptor, and the neural cell adhesion molecule. J. Biol. Chem. 266 (34): 22939–47. PMID 1744087. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 6 липня 2012.
- ↑ Liotta LA, Tryggvason K, Garbisa S, Hart I, Foltz CM, Shafie S (March 1980). Metastatic potential correlates with enzymatic degradation of basement membrane collagen. Nature 284 (5751): 67–8. PMID 6243750. doi:10.1038/284067a0. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 6 липня 2012.
- ↑ Kubota Y, Kleinman HK, Martin GR, Lawley TJ (October 1988). Role of laminin and basement membrane in the morphological differentiation of human endothelial cells into capillary-like structures. J. Cell Biol. 107 (4): 1589–98. PMC 2115245. PMID 3049626. doi:10.1083/jcb.107.4.1589. Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 6 липня 2012.
- ↑ Henig, Robin Marantz (22 лютого 2009). What’s Wrong With Summer Stiers?. New York Times. Архів оригіналу за 9 травня 2014. Процитовано 6 липня 2012.
- ↑ Janeway, Charles; Janeway, Charles A. (2001). Immunobiology (вид. 5th). Garland. ISBN 978-0-8153-3642-6.