Байєрівське напруження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Байєрівське напруження (рос. байеровское напряжение, англ. Baeyer’s strain) — надлишок енергії, яку має молекулярна частинка чи перехідна структура у випадку відхилення її основних геометричних параметрів (довжин зв'язків, валентних або діедральних кутів) від стандартних значень цих параметрів у подібних за хімічною будовою молекулярних частинках. Це зокрема напруженість, що виникає внаслідок деформацiї валентних кутiв у циклах порiвняно з ациклiчними аналогами (така напруженість є пропорцiйною квадратовi вiдхилення кута вiд стандартного значення).

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

CHEM: Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.