Бездимний тютюн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бездимний тютюн (тютюн, який не призначений для куріння) — збірна назва групи тютюнових продуктів, призначених для вживання способом, відмінним від куріння. Як правило, нікотин при вживанні бездимного тютюну проникає в кров через слизову оболонку ротової порожнини або порожнини носа.

Тютюнові продукти, представлені в цій групі можуть бути призначені для жування («класичний» жувальний тютюн, індійські пан-масала, гутка, зарді і ін.), нюхання (сухий снафф), смоктання, точніше простого тримання в роті без пережовування (вологий снафф, снюс, насвай, індійська тютюнова паста).

Дуже часто до складу бездимного тютюну входять лужні компоненти — сода або вапно, так як лужна реакція полегшує проникнення нікотину в організм.

Хоча цей клас тютюнових виробів позбавлений шкідливого впливу на легені, він не є безпечною заміною сигарет[1]. Багато бездимного тютюнового продукту, особливо які виробляються в країнах Південно-Східної Азії — містять значну кількість канцерогенів і можуть викликати пухлинні захворювання ротової порожнини і стравоходу.

Разом з тим багато європейських і американських виробників роблять значні зусилля для зниження шкідливості[джерело не вказане 1905 днів]. Переконливих даних про канцерогенність зараз немає[джерело не вказане 1905 днів].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. American Chemical Society. American Chemical Society (англ.). Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 11 лютого 2019.