Бетаїн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Бетаїн (англ. betaine) — первісно — бетаїн (СH3)3N+CH2C(=O)O, N, N,N-триметиламо- нійацетат та подібні цвітерйонні сполуки, похідні інших амінокислот. Розширено — нейтральна молекула, що має зарядо-розділені форми з онієвим атомом, який не містить гідрогенних атомів і не приєднаний до аніонного атома. Бетаїни не можуть бути представлені без формальних зарядів.[1]

Пр., (СH3)3P+CH2S(=O)O, (Ph)3P+CH2CH2O.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Alex Nickon and Ernest F. Silversmith (1987). Organic Chemistry, the Name Game: Modern Coined Terms and Their Origins. Pergamon. ISBN 978-0080344812.