Битва при Пуатьє (732)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва при Пуатьє (732)
Арабські завоювання
Steuben - Bataille de Poitiers.png
Битва при Пуатьє. Картина Шарля де Стебана. Зображує тріумф Карла Мартела (на коні) в бою з Абдур-Рахманом ібн Абдалахом (зправа) в битві при Пуатьє.
47°23′36″ пн. ш. 0°41′21″ сх. д. / 47.39361111000000193° пн. ш. 0.68916667000° сх. д. / 47.39361111000000193; 0.68916667000
Дата: 10 жовтня 732 року
Місце: Поблизу Туру, Франція
Результат: Вирішальна перемога франків
Сторони
Франки Омейядський халіфат
Командувачі
Карл Мартел
Одо Великий
Абдур-Рахман ібн Абдалах
Військові сили
Від 20 000 до 30 000 Від 20 000 до 80 000
Втрати
Точно невідомо
1500 відповідно до тогочасних хронік
Точно невідомо
близько 10 000

Битва при Турі, також відома як битва при Пуатьє і в арабських джерелах як битва когорти шахідів — битва, що відбулась 10 жовтня 732 року поблизу від міста Тура, недалеко від кордону між Франкським королівством і тоді незалежною Аквітанією. У цій битві зіткнулись франкські й арабські сили під керівництвом Австразійського майордома Карла Мартела проти сил Омейядського халіфату під командуванням Абдур-Рахмана ібн Абдалаха, генерал-губернатора аль-Андалузії. Франки перемогли, Абдур-Рахман ібн Абдалах загинув, а Мартел згодом поширив вплив Франкської держави далі на південь. Хроніки IX століття, що трактували результат битви як Господнє благословення Карлу, дали йому прозвисько "Молот" (Martelus).

Битві передували 20 років завоювань Омейядів в Європі, що почалися з вторгнення до вестготських християнських королівств Піренейського півострова в 711 році (Битва при Гвадалете) та подальших завоювань на території Галлії, яка в минулому була провінцією Римської імперії.

Значення[ред.ред. код]

Багато сучасних істориків дотримуються тієї точки зору, що битва при Турі була одною з найкривавіших і найважливіших битв за всю історію завоювань Омейядів. Ставши розгромною поразкою Омейядів, вона прискорила їхній занепад, зупинивши поширення ісламу в Європі, утвердивши консолідацію франків та їхніх каролінгських володарів як панівної європейської династії.

Посилання[ред.ред. код]