Благо економічне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Економічне благо — окремий різновид благ, які задовольняють певні людські потреби. Це, здебільшого, те, що придумане людиною й у природі в готовому виді не зустрічається. Їх потрібно створювати, виробляти, а значить, витрачати час, докладати зусилля, тобто застосовувати певні ресурси. Для того, виправдати витрати, економічні блага продаються і купуються. Часто їх називають просто послугами і товарами, щодо яких застосовується поняття ціни. Вона обмежує споживання в умовах дефіциту. У вартість включаються не тільки витрати, але і цінність, бажання володіти даним благом іншими людьми.

Сучасне промислове підприємтсво

Обмеженість економічних благ — це те, що змушує займатися їх розподілом, оскільки на всіх цих благ не вистачає. Потреби людей зростають дуже швидко, і виробництво благ не встигає за цим процесом. Люди хочуть володіти все більшою кількістю благ. Виникає проблема вибору. Кожна сім'я, окрема людина, підприємство, фірма та суспільство в цілому вирішують її по-своєму.

Основна класифікація[ред. | ред. код]

Економічне благо — це товари й послуги, що є результатом доцільної діяльності людини.

Матеріальні та нематеріальні блага[ред. | ред. код]

Матеріальні блага — категорія економічної теорії, що характеризує блага майнового характеру, які створюються з використанням таких форм організації господарства, як натуральне і товарне.

Географія виробництва пшениці в Україні

Матеріальні блага включають: гроші, цінності, речі, дари природи — землю, воду, повітря, клімат, продукти сільського господарства, добувної промисловості, будівлі, машини, інструменти, боргові зобов'язання, паї державних і приватних компаній. Матеріальні блага завжди мають предметну форму, доступну органам почуттів людини. Матеріальні блага, які людина використовує в процесі своєї життєдіяльності, можуть різнитися між собою за різними ознаками. Прийнято поділяти матеріальні блага загалом на дві групи:

  • дані природою;
  • вироблені людьми.

Економічні блага — це блага, що є об'єктом чи результатом економічної діяльності, а отже, існують в обмеженій кількості у порівнянні з потребами, які вони задовольняють (наприклад автомобіль, хліб, одяг). Існують також інвестиційні блага. Це категорія товарів і послуг, призначена для використання в інвестиційній діяльності: машини, обладнання, будівельні матеріали, послуги будівельних фірм.

Технологія виробництва олівців

Нематеріальні блага проявляються, зазвичай, у формі послуг або виду певної діяльності. Нематеріальні блага — це блага, які впливають на розвиток умінь людини і вони утворюються у невиробничій сфері: охороні здоров'я, освіті, кіно, театрі та іншому і т. д. До них належать: ім'я, життя і здоров'я, гідність особистості, особиста недоторканність, честь і добре ім'я, ділова репутація, недоторканність приватного життя, особиста і сімейна таємниця, право вільного пересування, вибору місця перебування і проживання, право на ім'я, право авторства, інші особисті немайнові права та інші нематеріальні блага, що належать громадянину від народження або в силу закону.

Довготривалі та недовготривалі блага[ред. | ред. код]

Довготривалі блага охоплюють групу товарів (послуг, сервісів), придатних для їх багаторазового використання (комп'ютери, мобільні телефони, транспорт тощо). Часто їх називають товарами тривалого користування.До недовготривалих благ можна віднести такі товари, як: квитки в театр і кіно, їжа, одноразові шприци та інші товари.

Взаємозамінні та взаємодоповнюючі блага[ред. | ред. код]

Взаємозамінні блага або товари-замінники. До них можна віднести блага різних видів, які задовольняють одну і ту ж потребу. Наприклад: харчові продукти будуть задовольняти потребу в їжі, напоїв — відчуття спраги та інші. Взаємодоповнюючі блага при економічному аналізі часто називають комплементарними товарами. Наприклад: автомобіль і пальне до нього, акваланг та споряджання для дайвінгу, елементи системного блоку комп'ютера, мобільні телефони і картки пам'яті, адаптери та загальні мікроплати до них і т. ін..

Приватні та суспільні блага[ред. | ред. код]

Докладніше: Суспільні блага

Приватні блага це ті блага які поділяються на два типи:

  1. Споживає одна людина (взуття, одяг, засоби особистої гігієни);
  2. Споживає група людей до яких можна віднести: офісне обладнання, комунальні послуги — холодна і гаряча вода, світло та інші. В цьому випадку перед споживанням покупець змушений відшкодувати витрати виробнику за створене ним благо.

До суспільних благ в загальному відносять: охорону громадського порядку, вуличне освітлення, безкоштовні дороги, захист прав споживача та інші блага.

Суспільні блага поділяються на 2 типи:

  • Невибіркові. Невибіркові суспільні це блага, що доступні усім користувачам, а не одному індивіду.
  • Невиключні. Невиключеність означає те, що такі блага є неподільними і ними продовжують користуватися, навіть не оплативши за виробництво цих благ. Прикладом цього може бути несплата транспортного податку, яка не позбавляє можливості користування автомагістралями. У більшості випадків впливати на неплатників може тільки держава.

Прямі й непрямі блага[ред. | ред. код]

Прямі блага або предмети споживання — блага, які надходять в користування безпосередньо.

Непрямі блага — це блага, що необхідні для задоволення потреб виробника, ними можуть бути: машини, устаткування, енергія і сировина. Вони надходять в користування опосередковано.

Існують різні підходи до визначення природи економічних благ. В класичній теорії переважає трудова теорія вартості Карла Маркса, згідно з якою цінність блага визначається витратами суспільно-необхідної праці. Цю категорію можна віднести до однієї з найскладніших компонентів економічного аналізу. В економіці досі триває суперечка про співвідношення категорій «вартість» і «ціна». Під вартістю розуміють суспільні відносини, які являють собою кількісну основу цін,[1] що залежать від рідкісності блага, насиченості потреби тощо.

Виробництво економічних благ[ред. | ред. код]

Це такий процес, при якому людина здійснює певні дії, спрямовані на створення чого-небудь і задоволення потреб. При цьому використовуються продуктивні сили (корисні копалини, верстати, матеріали, машини, люди) і виробничі відносини. В основі всього цього лежить праця. І людина, як головна продуктивна сила. Ті ресурси, які беруть участь у створенні послуг і товарів, називають факторами виробництва. Головні з них — земля, праця, капітал, підприємницька ініціатива.

Гравюра. Процес виробництва паперу

Виробництво поділяють на дві великі сфери: матеріальну і духовну (нематеріальну). До першої належать товари і послуги матеріального характеру (меблі, одяг, тканини, верстати, транспорт, пошта). До другої — будь-яка інтелектуальна діяльність (винаходи, відкриття, картини, книги). З послуг — це культура, навчання і так далі. Економічне благо — це завжди якась обмеженість. У даному випадку вона стосується можливостей і ресурсів, необхідних для виробництва. Щоб хоч якось подолати цю проблему, економіці доводиться вирішувати відразу кілька питань. На які товари і послуги робити ставку, що виробляти, в якій кількості, для кого?
Виробництво економічних благ за своєю природою є циклічним процесом. Фази цього циклу змінюють одна одну і повторюються з певною періодичністю. Будь-який продукт проходить стадії власне виробництва, потім іде розподіл, обмін і кінцеве споживання. Після цього з'являється необхідність заміни або відтворення продукту. Так виникає відтворення економічних благ. Це цілий цикл, процес, при якому продукт послідовно проживає всі стадії, а після споживання створюється знову. Виділяють кілька видів відтворення: — просте (кількість виробленого продукту і споживання не змінюється); — звужене (зменшується); — розширене (збільшується).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гатаулин А. М., Свєтлов II. М. Вартість, рівновага і витрати в сільському господарстві. М .: ФГТУ ВІО РГЛУ — МСХЛ ім. К. А. Тімірязєва, 2005. С. 244.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вініченко, І. І. Конкуренція: сутність та концепції дослідження [Текст] / І. І. Вініченко // Економіка та держава. — 2015. — № 10. — С. 8-10.
  • Галушка, З. И. Развитие теории благосостояния: противоречия или невозможность принятия эффективных решений [Текст] / З. И. Галушка // Экономическая теория. — 2008. — № 1. — С. 22-30.
  • Губатюк, Ігор Структуризація економічних благ за різними критеріями та ознаками [Текст] / Ігор Губатюк // Географія та основи економіки в школі. — 2010. — № 9. — С. 18-19.
  • Жук, М. О. Статична модель економічної діяльності аграрного домогосподарства [Текст] / М. О. Жук // Актуальні проблеми економіки. — 2015. — № 2. — С. 403—411.
  • Співак, Л. С. Формування ринку послуг в трансформаційній економіці [Текст]: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.01.01 — економічна теорія / Людмила Савелівна Співак. — К. : КНЕУ, 2003. — 18 с.
  • Стадницький, Ю. І. Класифікація економічних благ за чинниками місця виробництва [Текст] / Ю. І. Стадницький, Ю. Ю. Стадницька // Регіональна економіка. — 2012. — № 2. — С. 168—176.

Посилання[ред. | ред. код]