Бляшанка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бляшанка — посуд з бляхи для довготермінового зберігання харчових продуктів у герметичному середовищі.

Бляшанка

Історія[ред.ред. код]

Бляшанка гострих м'ясних консервів «SPAM»

Перша бляшанка з'явилася у 1810 році. Британець Пітер Дюранд запозичив ідею у французів, викорис­то­вуючи замість скла бляшану тару. Вже через три роки англійська армія наминала їжу з важких сталевих контейнерів. Вага одного досягала 0.5 кг ­— і це без вмісту. Відкрити бляшанку було не так просто — у хід йшли молотки та сокири. Згодом нові технології дозволили робити банки з тоншими стінками, тоді ж почали з'являтися ключі для відкривання бляшанок. Раніше, при виробництві бляшанок застосовувався свинець, який містився у припої швів, що призводило до повільного отруєння цим металом.

Через 48 років після винаходу бляшанки, було запатентовано перший ключ, яким користувалися солдати під час Громадянської війни у США. Ще пізніше, у 1870 році, було створено «цивільну» модель ключа, що дійшла до наших днів. У 1925 році коліща ключа стало зубчастим. Перший електричний ключ для відкривання консервних банок було продано у 1931 році.

Бляшанка має відношення до походження терміну «спам». З'явилося воно у 1936 році, під такою маркою американська компанія випустила гострі м'ясні консерви («SPiced hAM») у бляшанках. Щоби збути їхні запаси не першої свіжості після Другої світової війни, була проведена потужна рекламна кампанія, яка стала еталоном набридливості після скетчу труппи «Монті Пайтон». У 1986 році в конференціях Usenet з'явилося багато однакових повідомлень від якогось Дейва Родеса, який рекламував нову фінансову піраміду. Хтось провів аналогію між таким розсиланням і консервами, і з тих пір слово SPAM закріпилося у новому значенні[1].

Бляшанка в масовій культурі[ред.ред. код]

Campbell's. Одна з найвідоміших робіт Енді Воргола

У 1962 році Енді Воргол (Андрій Варгола, американський художник українського поход­ження) зобразив на своїй картині консерви фірми «Campbell’s» і продавав їх по 100 доларів за штуку. Всього Енді Воргол створив 48 подібних робіт і з них всього 10 дійсно великих, розміром 182 на 132 сантиметри. Тепер майже всі вони перебувають у світових музеях..

10 листопада 2010 року, в Нью-Йорку на аукціоні «Christie's» була продана робота Енді Уорхола Велика банка супу Кемпбелл з відкривачкою. Її купили за $ 23,9 млн[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]