Бляха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бля́ха[1] (від нім. Blech через пол. blacha)[2], також жерсть (від рос. жесть, запозиченого з тюркських мов, епентичне «р», очевидно, під впливом «шерсть»)[3] — тонкий листовий метал (сталь, алюміній та ін.) з антикорозійним покриттям[4]. Товщина бляшаного листа 0,08—0,90 мм. Найбільш поширена біла бляха, покрита оловом. Невкрита оловом відпалена бляха називається «чорною»[4]. Бляху виробляють у листах 512—1000 X 712—2000 мм або в рулонах завширшки до 1 м, масою до 15 т.

Окрім олова, для покриття бляхи застосовують цинк, хром, спеціальні лаки.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. жесть // Ганіткевич М., Кінаш Б. Російсько-український словник з інженерних технологій: Понад 40 000 термінів / Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології Міністерства економ. розвитку і торгівлі та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. — 2-е вид. — Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2013. — 1021 с. — (Термінографічна серія СловоСвіт; № 9). — ISBN 978-617-607-385-7.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  4. а б ДСТУ 2924-94 Прокат чорних металів. Терміни та визначення.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]