Бляха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гофрована бляха

Бля́ха (від нім. Blech через пол. blacha)[1], також жерсть (від рос. жесть, запозиченого з тюркських мов, епентичне «р», очевидно, під впливом «шерсть»)[2] — тонкий листовий метал (сталь, алюміній та ін.), покритий оловом. Товщина бляшаного листа 0,08—0,90 мм. Найбільш поширена біла бляха, покрита оловом. Невкрита оловом бляха називається «чорною». Бляху виробляють у листах 512—1000 X 712—2000 мм або в рулонах шириною до 1 м, масою до 15 т.

Окрім олова, для покриття бляхи застосовують цинк, хром, спеціальні лаки.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.