Богдан Залуга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богдан Залуга
Народився 21 листопада 1924(19241121)
с. Сайків
Помер 23 січня 2005
Стокгольм
Громадянство Швеція
Національність українець
Діяльність державний діяч, журналіст
Посада голова Української громади в Швеції
Термін 1978—1992 роки
Попередник Кирило Гарбар
Наступник Петро Басараб-Горват
Конфесія греко-католик

Богдан Залуга (21 листопада 1924 —23 січня 2005) — громадський діяч, викладач, журналіст Швеції українського походження.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Сайків (нині Миколаївський район Львівської області, Україна). Тут здобув початкову освіту — закінчив народну школу. Потім навчався у гімназії. Згодом поступив до Львівського політехнічного інститутіту, проте не завершив освіту через Другу світову війну. 1943 року під час вивезення на примусові роботи до Німеччини втік, однак був перехоплений радянським патрулем і 1944 року направлений до Першого Чехословацького корпусу, що складався переважно із закарпатців. У складі останнього брав участь у боях в Словаччині та Моравії.

1948 року нелегально перейшов кордон Чехословаччини із американською зоною окупації Німеччини, рік перебував у таборі для біженців. 1949 року емігрував до Швеції, де отримав від уряду політичний притулок. Після закінчення Стокгольмського університету викладав географію в школах, педагогіку — у педагогогічному інституті.

Від 1960-х років брав участь в акціях на підтримку боротьби за незалежність в Україні, а також у радянських республіках Прибалтики. У 1978—1992 роках очолював Українську громаду в Швеції, редагував і видавав часопис «Скандинавські вісті». Крім того працював у правозахисній організації «Міжнародна Амністія». З 1980-х років супроводжував шведські делегації до України.

Зі здобуттям Україною незалежності допомагав налагодити й розвинути культурно-економічні зв'язки України не лише із Швецією, а й з іншими країнами Скандинавії. Був організатором приїзду в Швецію і виступу показового оркестру Міністерства оборони України, перекладачки О.Сенюк, допоміг у виданні книги про українського оперного співака Модеста Менцинського, сприяв налагодженню співпраці між шведськими та українськими науковцями, громадськими діячами та політиками, Рігсдагом та Верховною Радою України.

Помер у 2005 році у Стокгольмі.

Праці[ред. | ред. код]

  • нарис «Українці у Швеції»

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «Біла Зірка» (2002 рік), Естонія.

Джерела та література[ред. | ред. код]