Болото Петро Осипович
| Петро Осипович Болото | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
22 червня 1909 Байдівка, нині Старобільський район Луганської області, Україна | |||
| Смерть |
9 жовтня 1966 (57 років) Гірське, нині Попаснянський район Луганської області, Україна | |||
| Країна |
 СРСР | |||
| Приналежність |
 Російська імперія → СРСР | |||
| Роки служби | 1941—1948 | |||
| Партія | КПРС | |||
| Звання |
 Старший лейтенант | |||
| Війни / битви | ||||
| Нагороди |
| |||
Болото Петро Осипович (22 червня 1909, Байдівка — 9 жовтня 1966, Гірське) — учасник німецько-радянської війни 1941-1945 років, Герой Радянського Союзу. Народився 22 червня 1909 року в селі Байдівка (нині Старобільського району Луганської області, Україна) в родині українського селянина. До початку німецько-радянської війни працював гірничим майстром на шахті 1-2 «Гірська».
З 1941 року — радянський військовик. Учасник Сталінградської битви, перший номер розрахунку протитанкової рушниці 84-го гвардійського стрілецького полку 33-ї гвардійської стрілецької дивізії 62-ї армії Сталінградського фронту[1].
Згідно з повідомленням, опублікованим у газеті «Червона Зірка» (число за 13 серпня 1942 року), Петро Болото та троє інших радянських військових провели успішний бій на пагорбі в районі станиці Клєтська[2]. За наведеними у газеті даними, військовики змусили розвернутися близько 15 танків, а також підбили п'ятнадцять машин. Зіткнення військовиків із бронетехнікою джерело пояснює так:
|
В районі Клєтської, на одній із ділянок фронту, група німецьких танків і броньовиків прорвалась у наше [радянських військ] розташування. Два розрахунки гвардійців-бронебійників залягли на пагорбі. Вони не отримували наказу відійти і залишалися на рубежі, допоки не були відрізані від своєї частини. Оригінальний текст (рос.) В районе Клетской, на одном из участков фронта, группа немецких танков и броневиков прорвалась в наше расположение. Два расчета гвардейцев-бронебойщиков залегли на холмике. Они не получали приказа отойти и оставались на рубеже, пока не были отрезаны от своей части. |
|
Удостоєний звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1942 року)[3].
Після завершення Сталінградської битви брав участь у просуванні Червоної Армії на захід, зокрема у боях за українські та білоруські терени. Учасник штурму Берліна.
Гвардії старший лейтенант Петро Болото звільнився в запас у 1948 році[2]. Мешкав у місті Гірське, нині Луганська область.
Помер 9 жовтня 1966 року. На честь Петра Болота на будівлі школи в селі Байдівка встановлено меморіальну дошку[2][4]. Ім’я військовика також викарбувано на обеліску героїв німецько-радянської війни у місті Луганську.
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
| Повідомлення про нерівний бій під станицею Клєтська у газеті "Червона Зірка" | |
|
[1] |
![[1]](http://img-fotki.yandex.ru/get/5625/14576209.2c7/0_1229ed_80335a6c_orig.jpg){kind=link}
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Болото Пётр Осипович. www.warheroes.ru (рос.). Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 10 лютого 2017.
- ↑ а б в Болото Петро Осипович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua) . Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 10 лютого 2017.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР ««О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 5 ноября 1942 года [Архівовано 6 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — 7 ноября (№ 40 (199)). — С. 3.
- ↑ Офіційний сайт Байдівської ЗОШ І-ІІ ст. - Історія школи. baydivka.at.ua. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 10 лютого 2017.