Будинок музики (Порту)
| Будинок музики | |
|---|---|
 | |
| 41°09′31″ пн. ш. 8°37′50″ зх. д. / 41.15888611113877715° пн. ш. 8.63071111113887746° зх. д.Координати: 41°09′31″ пн. ш. 8°37′50″ зх. д. / 41.15888611113877715° пн. ш. 8.63071111113887746° зх. д. | |
| Країна |
 Португалія[1] |
| Розташування | Cedofeita, Santo Ildefonso, Sé, Miragaia, São Nicolau e Vitóriad |
| Статус спадщини | heritage without legal protectiond |
| Архітектор | Рем Колгас, Ellen van Loond і Управління столичної архітектури |
| Інженер | Arupd |
| Відкриття | 14 квітня 2005 |
| Матеріал | бетон |
| Стиль | деконструктивізм |
| Поверхів | 11 |
| Власник | Порту |
  Будинок музики Будинок музики (Португалія)  | |
| casadamusica.com | |
 Будинок музики у Вікісховищі | |
Будинок музики (порт. Casa da Música) — громадська споруда у місті Порту, Португалія; за проектом архітектора Рема Колгаса (Нідерланди), що призначена для репетицій та публічних виступів музикантів.
Проектування будівлі почалося в 1999 році після проведення міжнародного архітектурного конкурсу, який виграла архітектурна фірма Office for Metropolitan Architecture, очолювана Ремом Колгасом. Будівництво почалося у 1999 році біля кінцевої трамвайної станції у районі перехрестя Боавішта (Rotunda da Boavista). Будівля була введена у дію 15 квітня 2005 року.
Історія[ред. | ред. код]
1 вересня 1998 року Міністерство Культури (Ministro da Cultura) оголосило про будівництво Будинку музики з нагоди визнання Порту як Культурної столиці Європи 2001 року.[2]
Будівельними роботами займалися компанії Arup Group Limited (Лондон) та Afassociados (Порту).[2] Власне будівля була спроектована нідерландським архітектором Ремом Колгасом у співпраці з Офісом Порту з Міської Архітектури (Porto Office of Metropolitan Architecture), сценічною агенцією Ducks scéno та спеціалістом з акустики Ренцом Ван Люксембургом. Внутрішній вигляд будівлі був розроблений нідерландською фірмою Inside Outside. Інтер'єр будівлі складається з 13-ти поверхів розміром від 22 х 15 метрів до 65 х 8 метрів.
Місце для будівництва було обрано 8 березня 1999 року на муніципальній дорозі Боавішта.[2] До цього тут розміщувалася зона відстою для трамваїв. Будівництво відбулося протягом наступних чотирьох років за графіком і коштувало 100 мільйонів євро.
Будинок музики було відкрито 4 квітня 2005 року виступами португальського рок-гурту Клаґа та співака Лу Ріда, а офіційна презентація відбулася наступного дня за участі президента Португалії Жорже Сампаю, прем'єр-міністра Жозе Сократеша та інших відомих оіб.[2][3] Будівля відразу стала місцевою пам'яткою. Зараз це єдиний у світі концертний зал з двома стінами, повністю виготовленими зі скла.[4]
Дизайн будівлі став відомим у всьому світі. Ніколай Уруссоф, архітектурний критик газети New York Times, визначив його як «найпривабливіший проект коли-небудь збудований архітектором Ремом Колгасом» і зазначив, що це «будівля, інтелектуальний запал якої відповідає її чуттєвій красі». Він також порівняв його з «розкішним дизайном» у Музеї Гуггенхайма Франка Гері в Більбао. Такоож він порівняв Будинок музики з концертним залом Уолта Діснея в Лос-Анджелесі та Берлінерською філармонією.[5]
У вересні 2008 року у Будинку музики виступав Національний Оркестр Порту (Orquestra Nacional do Porto). Для підсилення глядацьких вражень під час виступів використовувалися різноманітні візуальні засоби (світло, проєкція зображень).[6] Також у Будинку музики відбувалися вистави та воркшопи для людей з інвалідністю у 2007 та 2008 роках.[7]
Архітектура[ред. | ред. код]
.jpg)
.1024.jpg)
.jpg)
Будівля має форму дев'ятирівневого асиметричного багатогранника, вкритого плитами з білого цементу, з хвилеподібними та прямими отворами для вікон.[2] Будівля, до якої можна потрапити сходами у передній частині, стоїть в центрі великої відкритої площі, вкритої жовтим мармуром з відтінком коричневого кольору. Відділена від навколишніх вулиць форма будівлі справляє враження корпусу корабля на березі моря.
Концерти[ред. | ред. код]
24 липня 2018 року у Будинку музики відбувся концерт паризького хлопчачого хору Les Petits Chanteurs de Sainte-Croix de Neuilly під орудою Франсуа Полгара. Хор виступав під своїм португальським ім'ям: Os Meninos Cantores de Paris.[8][9]
Список літератури[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ а б в г д Filipe, Ana; Ferreira, João; Filipe, Ana (2011). У SIPA. Casa da Música (IPA.00021031/PT011312040305) (Portuguese). Lisbon, Portugal: SIPA – Sistema de Informação para o Património Arquitectónico. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
- ↑ Simas, Richard. Casa Da Música Builds A Home For Experimental Music. Musicworks. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 22 листопада 2015.
- ↑ Sudjic, Deyan (10 квітня 2005). We got rid of the shoe box. The Guardian. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
- ↑ Ouroussoff, Nicolai (25 грудня 2005). A Vision of a Mobile Society Rolls Off the Assembly Line. New York Times. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 1 лютого 2020.
- ↑ Icdvrat.reading.ac.uk. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
- ↑ Icdvrat.reading.ac.uk. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Fernandes, Fátima; Cannatã, Michele (2002). Guia da Arquitectura Moderna (Portuguese). Porto, Portugal.
- Wigley, Mark; Koolhaas, Rem (2008). Casa da Musica (English). Porto: Fundação Casa da Música. ISBN 9789892010106.
Посилання[ред. | ред. код]
- Casa da Música [Архівовано 28 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Office for Metropolitan Architecture [Архівовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Petra Blaisse's Inside Outside [Архівовано 18 березня 2020 у Wayback Machine.]
|
